ВС зазначив умови ти підстави, за яких у разі залишення позову без розгляду за заявою позивача відповідачу компенсуються витрати, пов’язані з розглядом справи, за необґрунтовані дії позивача (ВС/КЦС у справі № 148/312/16-ц від 26 вересня 2018 р.)

Фабула судового акту: Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 26 вересня 2018 року, винесеної за результатом перегляду ухвали Апеляційного суду Вінницької області (справа № 148/312/16-ц, касаційне провадження № 61-24189св18).

Судом установлено, що у провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області знаходилась справа за позовом Особи_1 до Особи_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

У травні 2016 року Особа_1 звернулась до суду із заявою про залишення її позову про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди без розгляду.

У зв’язку із чим, Особа_2 звернулася до суду першої інстанції із заявою про компенсацію витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Ухвалою суду першої інстанції заяву Особи_2 залишено без задоволення.

Ухвалою апеляційного суду ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову ухвалу про задоволення заяви Особи_2 щодо компенсації витрат на правову допомогу.

Апеляційний суд посилався на необґрунтованість дій позивача, які полягали у зверненні з позовом до суду та у подальшому неявки свідків у судове засідання, на показання яких вона розраховувала, що зумовило подання заяви про залишення позову без розгляду.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду та залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції, Верховний Суд виходив із того, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов’язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов’язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред’явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету – ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

При цьому встановлено, що єдине, на що посилалася Особа_2 при подані заяви про компенсацію витрат, пов’язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача – це те, що Особа_1 пред’явила безпідставний позов і у подальшому у заяві по суті наводяться заперечення проти позову.

Установивши, що заява відповідача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, Верховний Суд дійшов висновку, що подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень у його реалізації.

П о с т а н о в а

Іменем України

26 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 148/312/16-ц

провадження № 61-24189 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Хопти С. Ф.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3;

відповідача - ОСОБА_4;

представник відповідача - ОСОБА_5;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Марчук В. С., Сопруна В. В., Медяного В. М., від 23 січня 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 травня 2016 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

04 листопада 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду першої інстанції із заявою про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача та просила стягнути з ОСОБА_3 на її користь 7 165 грн 60 коп. компенсації, яка полягала у понесених нею витратах на правову допомогу адвоката.

Заява ОСОБА_4 мотивована тим, що 01 лютого 2016 року між нею та адвокатом ОСОБА_5 було укладено угоду про надання правової допомоги. Адвокатом було підготовлено та подано до суду письмове заперечення на позов ОСОБА_3, а також він представляв її інтереси у судових засіданнях, а саме: 03 березня 2016 року, 22 березня 2016 року, 05 квітня 2016 року, 21 квітня 2016 року та 11 травня 2016 року. Відповідно до умов угоди про надання правової допомоги вона сплатила адвокату гонорар у розмірі 7 165 грн 60 коп.

ОСОБА_4 вважала, що ОСОБА_3 була вимушена звернутися до суду із заявою про залишення її позову без розгляду, оскільки зрозуміла безпідставність своїх позовних вимог.

У зв'язку з наведеним ОСОБА_4, посилаючись на частину третю статті 89 ЦПК України 2004 року, просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь понесені нею витрати на оплату правової допомоги у розмірі 7 165 грн 60 коп. внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області у складі судді Штифурко Л. А. від 14 грудня 2016 року заяву ОСОБА_4 про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача залишено без задоволення.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що звернення ОСОБА_3 до суду із заявою про залишення її позову про захист честі, гідності та ділової репутації без розгляду не свідчить про безпідставність та необґрунтованість її позову. Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень у його реалізації.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 23 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року скасовано та постановлено нову ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_4 Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 7 165 грн 60 коп. витрат на правову допомогу.

Скасовуючи ухвалу районного суду та стягуючи з позивачки понесені відповідачкою витрати на правову допомогу, апеляційний суд виходив із необґрунтованості дій позивачки, які полягали у зверненні з позовом до суду та у подальшому неявки свідків у судове засідання, на показання яких вона розраховувала, що зумовило подання заяви про залишення позову без розгляду. Зазначене свідчить про необґрунтовані дій позивачки при зверненні з таким позовом до суду. При цьому правову допомогу відповідачу надавав фахівець у галузі права на підставі відповідного договору, розмір витрат на правову допомогу підтверджено документально та судом перевірено.

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати, ухвалу районного суду залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що залишення позову без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи по суті без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, при цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. У частині другій статті 11 ЦПК України 2004 року визначено, що особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а у статті 27 ЦПК України 2004 року передбачено право позивача на подачу заяви про залишення позову без розгляду. Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя, незалежно від обґрунтованості позову.

У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначала, що ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи ОСОБА_3 - безпідставними. Позивачка була вимушена звернутися до суду із заявою про залишення її позову без розгляду, оскільки зрозуміла безпідставність своїх позовних вимог. Необґрунтованість дій позивачки полягали у намаганні останньої через суд позбавити її конституційного права на звернення до органів державної влади. Правову допомогу їй надавав фахівець у галузі права - адвокат ОСОБА_5 - на підставі відповідного договору, розмір витрат на правову допомогу підтверджено документально та судом перевірено.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що у провадженні суду знаходилась справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про залишення її позову про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди без розгляду (т. 1, а. с. 156).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 207 ЦПК України 2004 року суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 11 травня 2016 року позов ОСОБА_3 залишено без розгляду.

Відповідно до частини третьої статті 89 ЦПК України 2004 року у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

У зв'язку з цим висновок апеляційного суду про компенсацію витрат на правову допомогу, здійснених ОСОБА_4, лише за те, що позивач подала заяву про залишення її позову без розгляду, є передчасним і таким, що не відповідає вимогам закону.

Таким чином, за змістом частини третьої статті 89 ЦПК України 2004 року, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

При цьому встановлено, що єдине, на що посилається ОСОБА_4 при подані заяви про компенсацію витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача - це те, що ОСОБА_3 пред'явила безпідставний позов і у подальшому у заяві по суті наводяться заперечення проти позову (т. 1, а. с. 206-209). Отже, заява взагалі не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивачки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звернення ОСОБА_3 до суду із заявою про залишення її позову про захист честі, гідності та ділової репутації без розгляду не свідчить про безпідставність та необґрунтованість її позову. Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не може бути розцінено як необґрунтовані дії позивача, так як це його право, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400 413 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 січня 2017 року скасувати, ухвалу Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 грудня 2016 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С. Ф. Хопта

Судді: О. В. Білоконь

Б.І. Гулько

Є.В. Синельников

Ю.В. Черняк

Джерело: court.gov.ua

Фото: Кореспондент