Спори з ПФУ стосовно недоотриманих сум пенсії є публічно-правовими і розглядаються в порядку адмінсудочинства (ВП/ВС № 127/3233/19 від 29.01.2020)

Фабула судового акту: В принципі доволі стала правова позиція, але ж беручи до уваги те, що все ж таки юрисдикційні спори у справах з органами ПФУ ще мають місце вважаю за необхідне про аналізувати рішення, яке пропонується.

У цій справі пенсіонер звернувся до суду із цивільним позовом до Управління Пенсійного Фонду України про визнання незаконними дій щодо утримання коштів у розмірі 20 відсотків від пенсії щомісячно, визнання незаконним та скасування протоколу від 26 січня 2016 року щодо утримання вказаних коштів, зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії у повному обсязі.

Проте, міським судом у відкритті провадження у справі відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України оскільки така заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому апеляційний суд із такою думкою погодився.

Висновки судів попередніх інстанцій були підтримані Великою Палатою, яка у своїй постанові вказала, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

В свою чергу виходячи із аналізу ст.ст. 58, 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійного фонду є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

Таким чином спір стосовно недоотриманих сум пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, пов`язаних зі здійсненням відповідачем як суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, тому він повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

Аналізуйте судовий акт: Порушення предметної юрисдикції не є підставою для скасування заходів забезпечення позову (ВС/КЦС № 243/10605/18 від 02.10.2019)

Строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи слід розраховувати від усього часу чинності (тривалості дії) оскаржуваного нормативно-правового акту (ВС/КАС, справа №712/8985/17, від 13.03.19 р.)

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (ВС/ВП № 755/10947/17 від 30.01.2019)

Якщо держреєстрація права власності порушує право власності позивача, то має місце спір про цивільне право (ВС/ВП № 911/488/18 від 02.10.2018)

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 127/3233/19

Провадження № 14-588цс19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Ткачука О.С.,

суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Пророка В.В., Рогач Л.І., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.

розглянула у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про скасування рішення та протоколу, визнання незаконними дій щодо утримання пенсії, зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2019 року, постановлену суддею Іщук Т.П., та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, прийняту у складі суддів Сала Т.Б., Ковальчука О.В., Шемети Т.М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

1. У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання незаконними дій щодо утримання коштів у розмірі 20 відсотків від пенсії щомісячно, визнання незаконним та скасування протоколу від 26 січня 2016 року щодо утримання вказаних коштів, зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії у повному обсязі.

Короткий зміст судових рішень

2. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2019 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

3. Судові рішення мотивовані тим, що вказана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір, який з урахуванням його предмета та суб`єктного складу учасників підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. У травні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

5. Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги тієї обставини, що цей спір не вважається публічно-правовим та розглядається у порядку цивільного судочинства, оскільки до суду за захистом майнового цивільного права звернулася фізична особа.

Рух справи в суді касаційної інстанції

6. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

7. 11 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

8. Ухвала мотивована тим, що заявник оскаржує судові рішення з підстав неправильного визначення юрисдикції справи судами першої та апеляційної інстанцій.

9. Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

10. 09 жовтня 2019 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

11. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

12. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

13. Вирішуючи питання юрисдикції цього спору, Велика Палата Верховного Суду констатує наступне.

14. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

15. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

16. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

17. Згідно із частиною першою статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

18. Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

19. Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, що виникають із приватноправових відносин, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

20. Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема в спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

21. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

22. Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

23. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

24. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

25. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

26. Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

27. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

28. Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.

29. Відповідно до частини першої статті 58 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

30. Кошти Пенсійного фонду відповідно до статті 73 Закону № 1058-IV використовуються на: виплату пенсій, передбачених цим Законом; надання соціальних послуг, передбачених цим Законом; фінансування адміністративних витрат, пов`язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду; оплату послуг з виплати та доставки пенсій; формування резерву коштів Пенсійного фонду.

31. Відповідно до пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління ПФУ від 22 грудня 2014 року № 28-2 (далі - Положення), управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі - управління Фонду) є територіальними органами ПФУ. Управління ПФУ підпорядковуються ПФУ та безпосередньо відповідним головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головні управління ПФУ), що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

32. Основними завданнями управління ПФУ є: реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення; ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; виконання інших завдань, визначених законом (пункт 3 зазначеного Положення).

33. Згідно з підпунктами 7, 8 пункту 4 Положення управління ПФУ відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством.

34. Отже, відповідно до покладених завдань і функцій Пенсійного фонду є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій, а спори, що виникають між учасниками цих відносин, є публічно-правовими, тому їх вирішення належить до юрисдикції адміністративних судів.

35. Позовними вимогами ОСОБА_1 у цій справі є визнання незаконними дій щодо утримання коштів у розмірі 20 відсотків від пенсії щомісячно, визнання незаконним та скасування протоколу від 26 січня 2016 року щодо утримання вказаних коштів, зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку та виплати пенсії у повному обсязі,відповідачем за якими є Головне Управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - суб`єкт владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, тобто уповноважений здійснювати нарахування і виплату пенсії позивачу.

36. Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що вказаний спір стосовно недоотриманих сум пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин, пов`язаних зі здійсненням відповідачем як суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій з приводу нарахування та виплати пенсії позивачу, тому він повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства.

37. Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18) та від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19), підстав для відступлення від якого не вбачається.

38. При цьому відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

39. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку щодо відмови у відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства.

40. За правилами частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

41. З огляду на викладені вище висновки Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо судових витрат

42. Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

43. Отже, Верховний Суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат у цій справі.

Керуючись статтями 400 410 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 16 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді