08.07.2019 | Автор: Олександр Б.
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/КЦС:Законодавством не заборонено обумовлювати в договорі заробітну плату в іноземній валюті, яка підлягає перерахунку в гривню відповідно до курсу НБУ, чинного на момент нарахування заробітної плати (ВС/КЦС, № 761/21776/16-ц,26.04.19)

ВС/КЦС:Законодавством не заборонено обумовлювати в договорі заробітну плату в іноземній валюті, яка підлягає перерахунку в гривню відповідно до курсу НБУ, чинного на момент нарахування заробітної плати (ВС/КЦС, № 761/21776/16-ц,26.04.19) - 0_07615100_1562577273_5d230979129d5.jpg

Фабула судового акта: Суди установили, що між Товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ, позивач) в особі директора та працівником (відповідач) укладено трудовий договір, згідно якого останнєго призначено на посаду заступника директора цього ТОВ. Згідно із підпунктом 3.3 пункту 3 вказаного трудового договору останньому щомісяця виплачується за рахунок коштів ТОВ заробітна плата в розмірі 82 408 грн, що є еквівалентом 7 872 євро 05 євроцентів за курсом Національного банку України. В подальшому між ТОВ  та працівником укладено додаткову угоду до трудового договору, згідно якої пункт 3.3 трудового договору викладено в такій редакції: «За виконання обов`язків, передбачених цим трудовим договором, заступнику директора щомісяця виплачується за рахунок коштів товариства заробітна плата в розмірі 6 500 євро після відрахування всіх належних податків та платежів, що виплачується в національній валюті України - гривні, відповідно до «Готівкового курсу продажу грн/євро», оприлюдненого на зазначеній в договорі сторінці мережі Internet станом на фактичну дату виплати.

Прохаючи визнанати недійсною додаткову угоду до трудового договору та визнання розміру заробітної плати, ТОВ посилалось, зокрема, на невідповідність такої умови додаткової угоди ст. 99 Конституції України, ст. 192 ЦК України, КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», які не передбачають встановлення заробітної плати в іноземній валюті. ТОВ також стверджувало, що зазначення заробітної плати в іноземній валюті сприяє порушенню ним ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пункту 168.1.5 ст. 168 ПК України.

Суди першої і апеляційної інстанцій прийняли негативне для позивача рішення, - у задоволенні позову відмовлено, з чим погодився і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.

При цьому ВС/КЦС зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим, ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Таким чином, закон передбачає обов`язковість здійснення платежів на території України в національній валюті, однак не містить заборони на використання в розрахунках розміру грошових зобов`язань іноземної валюти або інших розрахункових величин.

Підсумовуючи, ВС/КЦС дійшов висновку про те, що сторони трудового договору (як у первісній редакції, так і з урахуванням додаткової угоди) визначили розмір заробітної плати   працівника у гривні із зазначенням еквівалента суми в іноземній валюті, що не суперечить статтям 192, 533 ЦК України.

На думку Суду, безпідставними є й твердження, що виконання положень додаткової угоди спонукає відповідача порушувати норми ПК України та зобов’язує сплачувати штрафні санкції, оскільки алгоритм нарахування заробітної плати заступнику директора після укладення додаткової угоди не змінився - протягом усього періоду трудових відносин між сторонами при визначенні розміру його заробітної плати, що підлягає сплаті у гривні, підлягав застосуванню обмінний курс євро на день платежу.

Аналізуйте судовий акт:  Нарахування пені в іноземній валюті не передбачено законодавством та остання стягується ВИКЛЮЧНО у гривні (ВС/ВП у спрааі № 761/26293/16-ц від 20.03.2019)

Перерахування стягувачеві суми у іншій валюті, а ніж валюта, зазначена у судовому рішенні, не є належним виконанням судового рішення (ВС/ВП № 761/12665/14-ц від 04.07.2018)

Спори щодо виконання кредитних договорів в іноземній валюті все ж можуть розглядатися у приватному порядку-третейськими судами, за відсутності інших, передбачених Законом України «Про третейські суди»,заборон (ВП ВС,№ 755/11648/15-ц,12.12.18)

Сума боргу в іноземній валюті стягується у ній же та конвертується в національну валюту на день здійснення платежу (№ 6-1063цс17 від 01.11.2017)

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 761/21776/16-ц

провадження № 61-14745св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сімоненко В. М.,

суддів: Калараша А. А.,  Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Штелик С. П. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кіані Україна»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кіані Україна» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року у складі судді Юзькової О. Л. та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2017 року у складі суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Кіані Україна» (далі - ТОВ «Кіані Україна») про стягнення заробітної плати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Кіані Україна» про стягнення заробітної плати залишено без розгляду.

Під час розгляду справи ТОВ «Кіані Україна» подало зустрічний позов до ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди до трудового договору та визнання розміру заробітної плати. У мотивування вимог посилалося на те, що 01 березня 2013 року між ТОВ «Кіані Україна» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до трудового договору  від 28 лютого 2013 року. У пункті 1 додаткової угоди зазначено, що пункт 3.3 трудового договору між ТОВ «Кіані Україна» та відповідачем від 28 лютого 2013 року викладено у наступній редакції: «За виконання обов`язків, передбачених цим трудовим договором, заступнику директора щомісяця виплачується за рахунок коштів товариства заробітна плата в розмірі   6 500 Євро після відрахування всіх належних податків та платежів, що виплачується в національній валюті України - гривні, відповідно до готівкового курсу продажу грн/євро станом на фактичну дату виплати». Така умова додаткової угоди суперечить статті 99 Конституції України, статті 192 ЦК України. Крім того, КЗпП України, Законом України «Про оплату праці» не передбачено встановлення заробітної плати в іноземній валюті. Навпаки, стаття 524 ЦК України передбачає, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні; сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Також зазначення заробітної плати в іноземній валюті сприяє порушенню ТОВ «Кіані Україна» статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пункту 168.1.5 статті 168 ПК України. Відповідач як заступник директора за відсутності директора, а також за його наявності до 01 березня 2014 року самостійно встановлював собі розмір заробітної плати. При цьому, про зміну істотних умов праці, а саме: розміру оплати праці в гривні, про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення відповідач як представник роботодавця ТОВ «Кіані Україна» не повідомляв себе як найманого працівника ТОВ «Кіані Україна». Окрім того, рішення загальних зборів учасників щодо визначення розміру заробітної плати в гривні кожного місяця щодо відповідача не приймалося, що суперечить статуту ТОВ «Кіані Україна». Ці повноваження не передавалися загальними зборами учасників ТОВ «Кіані Україна» на вирішення виконавчому органу ТОВ «Кіані Україна» (директору чи заступнику директора). До того ж, штатні розписи ТОВ «Кіані Україна», положення «Про оплату праці та преміювання працівників» ТОВ «Кіані Україна» не були затверджені загальними зборами учасників, а були затверджені наказами заступника директора ОСОБА_1 , що суперечить умовам статуту.

З урахуванням наведеного, позивач просив суд визнати додаткову угоду №1 від 01 березня 2013 року недійсною з моменту її вчинення.

13 грудня 2016 року позивач подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив суд: визнати додаткову угоду №1 від 01 березня 2013 року недійсною з моменту її вчинення; визнати, що розмір заробітної плати ОСОБА_1 становить щомісяця 82 408,00 грн з урахуванням податків і зборів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що чинне законодавство України передбачає можливість визнання недійсними саме умов трудового договору в контексті погіршення становища працівника. Аналіз умови спірної додаткової угоди щодо виплати заробітної плати свідчить про те, що працедавець та працівник домовились, що такі виплати здійснюються у національній валюті України - гривні. Як свідчать матеріали справи, а саме: довідки податкового органу та Пенсійного фонду України, податки та відрахування з заробітної плати відповідача здійснювались товариством з гривневого еквіваленту 6 500,00 євро. Надаючи оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку, що представником ТОВ «Кіані України» не доведено, що умова додаткової угоди № 1 від 01 березня    2013 року до трудового договору порушує права працівника -  ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою  апеляційного суду м. Києва від 05 квітня  2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що визначення розміру оплати праці працівника віднесено законом до компетенції особи працедавця, яка наділена правом прийому на роботу і не може бути визначена рішенням суду, як про те просить позивач. Право на підписання додаткової угоди до трудового договору від імені ТОВ «Кіані Україна» директором Скоттом Робертом Сідаллом позивачем не оспорюється. Отже, укладена сторонами додаткова трудова угода щодо оплати праці грунтується на статті 21 КЗпП України. Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що ОСОБА_1 не звертався до суду з позовом про порушення його трудових прав зазначеною додатковою угодою і не уповноважував на це позивача. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права грунтується на нормах цивільного кодексу, що суперечить суті трудового законодавства, оскільки визнання додаткової угоди недійсною за нормами цивільного права повертає сторони недійсної угоди у первісний стан (якщо інше не передбачено законом), що є неможливим у трудовому праві. Нормами законодавства України не заборонено обумовлювати в договорі заробітну плату в іноземній валюті, яка підлягає перерахунку в гривню відповідно до курсу Національного банку України, чинного на момент нарахування заробітної плати. До того ж, умовою додаткової угоди визначено, що заробітна плата виплачується в національній валюті України - гривні, що не порушує вимоги статті 99 Конституції України, статей 192, 524 ЦК України. Позивач не надав суду жодного доказу, який би свідчив про те, що ТОВ «Кіані Україна» за наявності оспорюваної трудової угоди позбавлено можливості справляти обов`язкові податки та платежі. Не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що додаткова угода №1 від 01 березня  2013 року порушує підпункти 14, 15 пункту 20.2 статті 20 Статуту, оскільки при укладенні спірної угоди директор діяв від імені товариства в межах, встановлених законодавством та Статутом.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду із розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ  «Кіані Україна» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матерального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що всупереч прямих вимог законодавства України заробітна плата відповідача була визначена не у грошовій одиниці України, а в євро. КЗпП України та Законом України «Про оплату праці» не передбачено встановлення заробітної плати в іноземній валюті. Крім того, додаткову угоду підписав директор ТОВ  «Кіані Україна» без згоди загальних зборів учасників товариства, до виключної компетенції яких віднесено визначення умов оплати праці та матеріального заохочення посадових осіб товариства. Виконання положень додаткової угоди спонукає відповідача порушувати норми ПК України та зобов?язує сплачувати штрафні санкції.

(2) Позиція відповідача

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що не є належним способом захисту вимога про встановлення судом заробітної плати, оскільки в такому випадку суд буде підміняти собою роботодавця. Чинним законодавством України не встановлено заборони на визначення заробітної плати у валюті за умови її виплати в гривневому еквіваленті. Трудовий договір з боку товариства підписаний директором, а він як працівник під час укладення додаткової угоди не мав обов?язку перевіряти обсяг повноважень представника роботодавця.

24 червня 2019 року на адресу суду від ТОВ «Кіані Україна» та                        ОСОБА_1 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи з метою забезпечення можливості бути присутніми у судовому засіданні для надання пояснень.

У задоволенні клопотань слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі (абзац 2 частини першої статті 402 ЦПК України).

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки судом касаційної інстанції не приймалося рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, то підстав для відкладення розгляду справи  з метою забезпечення можливості сторонам бути присутніми у судовому засіданні для надання пояснень немає.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Суди установили, що 28 лютого 2013 року між ТОВ «Кіані Україна» в особі директора Петренко Л. О., яка діяла на підставі Статуту, та ОСОБА_1 укладено трудовий договір, згідно якого ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора товариства з 28 лютого 2013 року.

У пункті 11 трудового договору зазначено, що цей договір встановлює повне порозуміння між сторонами щодо його предмета, при цьому всі попередні пов`язані з ним заяви або угоди поєднані в цьому договорі. Умови цього договору регулюють будь-які суперечливі положення будь-якої такої попередньої угоди. Будь-яка відмова, зміна або модифікація будь-якого з положень цього договору матиме силу, якщо вона оформлена письмово, підписана обома сторонами та скріплена печаткою товариства.

За змістом статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата -  це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно із статтею 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України (стаття 23 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно із статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом з тим, частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Таким чином, закон передбачає обов`язковість здійснення платежів на території України в національній валюті, однак не містить заборони на використання в розрахунках розміру грошових зобов`язань іноземної валюти або інших розрахункових величин.

За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (частина перша 629 ЦК України).

У частиній першій статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 трудового договору у первісній редакції товариство зобов`язалося щомісячно виплачувати заступнику директора заробітну плату в розмірі, передбаченому пунктом 3.3 цього договору.

Згідно із підпунктом 3.3 пункту 3 трудового договору за виконання обов`язків, передбачених цим договором, заступнику директора щомісяця виплачується за рахунок коштів товариства заробітна плата в розмірі 82 408 грн, що є еквівалентом 7 872 євро 05 євроцентів за курсом Національного банку України, що станом на 28 лютого 2013 року складає 10,468432 грн / 1 євро.

При цьому у пункті 3.3.2 трудового договору зазначалося, що заступник директора має право на щомісячну грошову виплату, розмір якої дорівнює наведеній нижче різниці: якщо 7 872 євро 05 євроцентів буде більше зарплати в гривні відповідно до наведеного вище пункту 3.3, поділеної на «Курс продажу грн/євро» за даними сторінки http://finance.ua/ua/currency станом на дату виплати.

За пунктом 8.1 трудового договору зміни та доповнення до цього договору вносяться за додатковою угодою сторін, складеною у письмовій формі, підписаною сторонами та скріпленою початкою товариства.

01 березня 2013 року між ТОВ «Кіані Україна» в особі директора Скотта Роберта Сідала , який діяв на підставі Статуту, та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до трудового договору від 28 лютого 2013 року, згідно якої пункт 3.3 трудового договору викладено в такій редакції: «За виконання обов`язків, передбачених цим трудовим договором, заступнику директора щомісяця виплачується за рахунок коштів товариства заробітна плата в розмірі 6 500 євро після відрахування всіх належних податків та платежів, що виплачується в національній валюті України - гривні, відповідно до «Готівкового курсу продажу грн/євро», оприлюдненого на сторінці http://tables.finance.ua/ru/currency/cash/~/ua/usd/0#2:0 (Регіон: Київ, Курс: Середній) станом на фактичну дату виплати». Пункт 3.3.2 трудового договору визнано таким, що втратив чинність.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що трудовий договір відповідача у первісній редакції (яку позивач визнає), передбачає застосування обмінного курсу  євро на день платежу при визначенні розміру заробітної плати ОСОБА_1 , що підлягає сплаті у гривні, у зв’язку з чим заробітна плата заступника директора товариства мала відповідати за розміром еквіваленту 7 872 євро 05 євроцентів у гривні на дату виплати.

Оспорюваною умовою додаткової угоди вказаний розмір зменшено до еквіваленту 6 500 євро у гривні.

Таким чином, сторони трудового договору (як у первісній редакції, так і з урахуванням додаткової угоди) визначили розмір заробітної плати   ОСОБА_1 у гривні із зазначенням еквівалента суми в іноземній валюті, що не суперечить статтям 192, 533 ЦК України.

Доводи касаційної скарги зводяться до помилкового тлумачення наведених норм матеріального права.

Безпідставними є й доводи касаційної скарги про те, що виконання положень додаткової угоди спонукає відповідача порушувати норми ПК України та зобов’язує сплачувати штрафні санкції, оскільки алгоритм нарахування заробітної плати заступнику директора після укладення додаткової угоди не змінився - протягом усього періоду трудових відносин між сторонами при визначенні розміру заробітної плати ОСОБА_1 , що підлягає сплаті у гривні, підлягав застосуванню обмінний курс євро на день платежу.

Щодо посилань у касаційній скарзі на те, що додаткову угоду підписав директор ТОВ  «Кіані Україна» без згоди загальних зборів учасників товариства, до виключної компетенції яких віднесено визначення умов оплати праці та матеріального заохочення посадових осіб товариства, необхідно зазначити таке.

Підпунктом 14 пункту 20.2 статті 20 Статуту ТОВ  «Кіані Україна» (у редакції від 08 лютого 2013 року) визначено, що до компетенції загальних зборів учасників входить питання щодо визначення умов оплати праці та матеріального заохочення посадових осіб товариства, його дочірніх підприємств, філій і представництв.

Повноваження, передбачене підпунктом 14 пункту 20.2 статті 20 Статуту, не належить до виключної компетенції загальних зборів учасників та може бути передане для вирішення виконавчому органу товариства (підпункт 20.3 статті 20 Статуту).

Трудовий договір з ОСОБА_1 у первісній редакції від 28 лютого   2013 року підписаний від імені ТОВ «Кіані Україна» директором Петренко Л. О., яка діяла на підставі Статуту, а додаткова угода до нього  від 01 березня 2013 року - директором Скоттом Робертом Сідалом , що свідчить про наявність у директора ТОВ «Кіані Україна» повноважень на зміну умов оплати праці заступника директора товариства.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги є безпідставними та не впливають на законність оскаржуваних судових рішень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, судові рішення залишаються без змін на підставі статті 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотань товариства з обмеженою відповідальністю «Кіані Україна» та ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи відмовити.

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кіані Україна» залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                           В. М. Сімоненко

Судді:                                                                   А. А. Калараш

                                                                            А. О. Лесько

                                                                            С. Ю. Мартєв

                                                                            С. П. Штелик

 

1573
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения