Верховний Суд визнав законним зменшення розміру аліментів, не дивлячись на визання позову відповідачем (ВС/КЦС № 588/11/17 від 10 вересня 2018 року)

Фабула судового акту: Мати дитини звернулась до суду з позовом до батька дитини про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі - 3 000 грн.

Рішенням суду першої інстанції позово задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на дочку у твердій грошовій сумі 3 000,00 грн. щомісяця, до досягнення дочкою повноліття.

Рішенням суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу батька дитини задоволено, змінено рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів. Стягнуто з батька на користь матері аліменти на дочку, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 355,00 грн щомісячно, до досягнення нею повноліття.

Мати дитини подала касаційну скаргу, яка мотивована тим, що відповідач у суді першої інстанції визнав позовні вимоги і суд відповідно до частини четвертої статті 174 ЦПК України (у редакції, на момент прийняття рішення) ухвалив рішення про задоволення позову, а апеляційний суд проігнорував заяву про визнання позову і прийняв до уваги усні пояснення представника відповідача про його дохід близько 5 000,00 грн на місяць.

Відмовляючи у задоволенні касаційної скарги Верховний Суд у своїй постанові від 10 вересня 2018 року у справі № 588/11/17 зазначив наступне.

При зміні рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів апеляційний суд зробив висновок, що розмір аліментів в сумі 3 000,00 грн є завищеним, оскільки суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази матеріального становища відповідача, які свідчили б про те, що він має можливість сплачувати аліменти в розмірі 3 000,00 грн щомісячно на утримання неповнолітньої дочки.

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тлумачення статті 184 СК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі за наявності передбачених у законі підстав: по-перше, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, що надходить із різною періодичністю, перервами; по-друге, якщо платник аліментів частину доходу отримує в натурі; по-третє, коли існують інші істотні обставини для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, зокрема, до них можуть бути віднесені обставини, коли платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті (зміна курсу іноземної валюти може істотно впливати на розмір аліментів при їхньому вирахуванні в частці від заробітку (доходу).
Апеляційний суд встановив, що робота відповідача у Польщі є тимчасовою, на три місяці і на цей час він отримує заробітну плату близько 5 000,00 грн на місяць.

Встановивши, що батько працевлаштований не на постійній основі, отримує заробітну плату нерегулярно, має нерегулярний дохід, апеляційний суд визначив розмір аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 1 355,00 грн.

Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідач у суді першої інстанції визнав позовні вимоги і суд відповідно до частини четвертої статті 174 ЦПК України (у редакції, на момент прийняття рішення) ухвалив рішення про задоволення позову, є необґрунтованим.

Визнання позову відповідачем не є безумовною підставою для його задоволення, ураховуючи, що вирішуючи спір по суті суд повинен дослідити матеріали справи, надати належну правову оцінку наявним у справі доказам та ухвалити судове рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходити виключно із факту визнання позову відповідачем. Визначаючи розмір аліментів, апеляційний суд врахував обставини, які входять до предмета доказування (статті 182, 184 СК України), врахував інтереси дитини, встановив інші обставини, зокрема відсутність у відповідача офіційного працевлаштування і постійного доходу, встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також покладення обов'язку утримання дитини на обох батьків, тому зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.

Постанова

Іменем України

10 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 588/11/17

провадження № 61-24004св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), АнтоненкоН. О., Журавель В. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Сумської області від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Семеній Л. І., Ткачук С. С.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на утримання дитини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 08 листопада 2008 року по 06 жовтня 2016 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 03 березня 2013 року у них народилася дочка ОСОБА_6.

На цей час відповідач проживає окремо, у вихованні та утриманні дочки участі не приймає, хоча має змогу надавати матеріальну допомогу, оскільки офіційно працює на підприємстві в м. Вроцлав у Польщі, отримує стабільний дохід, інших осіб на його утриманні немає.

Просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь аліменти на дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 30 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати аліменти з моменту подання позову до досягнення дитиною повноліття. У подальшому позивач уточнила позовні вимоги та просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_6 в твердій грошовій сумі - 3 000 грн щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 01 березня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 О аліменти на дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі 3 000,00 грн щомісяця, починаючи стягнення з 04 січня 2017 року до досягнення дочкою повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач має можливість сплачувати аліменти на неповнолітню дочку в твердій грошовій сумі, щомісячно до досягнення нею повноліття у розмірі 3 000,00 грн, оскільки батько дитини має нерегулярний, мінливий дохід.

Рішенням апеляційного суду Сумської області від 28 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, змінено рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 01 березня 2017 року в частині визначення розміру аліментів. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 1 355,00 грн щомісячно, до досягнення нею повноліття, починаючи стягнення з 04 січня 2017 року. В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення суду мотивоване тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність у відповідача обов'язку щодо сплати аліментів на дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, проте не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази матеріального становища відповідача, які свідчили б про те, що він має можливість сплачувати аліменти в розмірі 3 000,00 грн щомісячно, тому визначений судом першої інстанції розмір аліментів є завищеним.

У квітні 2017 року ОСОБА_4 подала касаційну скаргу на рішення апеляційного суду Сумської області від 28 березня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржене рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач у суді першої інстанції визнав позовні вимоги і суд відповідно до частини четвертої статті 174 ЦПК України (у редакції, на момент прийняття рішення) ухвалив рішення про задоволення позову. Вказує, що апеляційний суд проігнорував заяву про визнання позову і прийняв до уваги усні пояснення представника відповідача про його дохід близько 5 000,00 грн на місяць. Вважає, що апеляційний суд безпідставно застосував до спірних відносин частину першу статті 192 СК України, оскільки вона стосується зміни розміру аліментів. Крім того апеляційний суд не вказав про індексацію розміру аліментів. Стверджує, що апеляційна скарга містить підпис, який не є підписом відповідача.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Суди встановили, що з 08 листопада 2008 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. 03 березня 2013 року у сторін народилася дочка ОСОБА_6. Відповідач є батьком дитини, що підтверджується свідоцтвом про її народження.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 06 жовтня 2016 року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розірвано.

Сторони проживають окремо. Дитина проживає разом з ОСОБА_4 та знаходиться на повному її утриманні.

При зміні рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру аліментів апеляційний суд зробив висновок, що розмір аліментів в сумі 3 000,00 грн є завищеним, оскільки суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні докази матеріального становища відповідача, які свідчили б про те, що він має можливість сплачувати аліменти в розмірі 3 000,00 грн щомісячно на утримання неповнолітньої дочки.

Колегія суддів погоджується із цим висновком судів з таких підстав.

Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Тлумачення статті 184 СК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) свідчить, що суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі за наявності передбачених у законі підстав: по-перше, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, що надходить із різною періодичністю, перервами; по-друге, якщо платник аліментів частину доходу отримує в натурі; по-третє, коли існують інші істотні обставини для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, зокрема, до них можуть бути віднесені обставини, коли платник аліментів одержує заробіток (дохід) повністю або частково в іноземній валюті (зміна курсу іноземної валюти може істотно впливати на розмір аліментів при їхньому вирахуванні в частці від заробітку (доходу).

Апеляційний суд встановив, що робота відповідача у Польщі є тимчасовою, на три місяці і на цей час він отримує заробітну плату близько 5 000,00 грн на місяць.

Встановивши, що ОСОБА_5 працевлаштований не на постійній основі, отримує заробітну плату нерегулярно, має нерегулярний дохід, апеляційний суд визначив розмір аліментів в твердій грошовій сумі у розмірі 1 355,00 грн щомісячно, до досягнення ОСОБА_7 повноліття, починаючи стягнення з 04 січня 2017 року.

Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідач у суді першої інстанції визнав позовні вимоги і суд відповідно до частини четвертої статті 174 ЦПК України (у редакції, на момент прийняття рішення) ухвалив рішення про задоволення позову, є необґрунтованим.

Визнання позову відповідачем не є безумовною підставою для його задоволення, ураховуючи, що вирішуючи спір по суті суд повинен дослідити матеріали справи, надати належну правову оцінку наявним у справі доказам та ухвалити судове рішення з урахуванням вимог законності та обґрунтованості, а не виходити виключно із факту визнання позову відповідачем. Визначаючи розмір аліментів, апеляційний суд врахував обставини, які входять до предмета доказування (статті 182 184 СК України), врахував інтереси дитини, встановив інші обставини, зокрема відсутність у відповідача офіційного працевлаштування і постійного доходу, встановлений законом прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також покладення обов'язку утримання дитини на обох батьків, тому зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Сумської області від 28 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

Н. О.Антоненко

В. І. Журавель