У разі відсутності психологічного зв’язку між дитиною та батьком зустрічі потрібно проводити у присутності матері (ВС/КЦС у справі № 754/9026/16-ц від 23.06.2020)

Фабула судового акту: Справи про сімейні спори на перший погляд здаються досить простими для формування сторонами (їх представниками) своїх правових позицій та вирішення таких справ судами.

Але ж кожному юристу не слід забувати про те, що розгляд саме сімейних справ є максимально тяжким з психологічної точки зору адже колись найрідніші люди стають найзлішими ворогами та у своїх спорах не цураються нічого, наприклад, використовують дітей для помсти своїм колишнім чоловікам або дружинам.

У даній справі батько звернувся до суду із позовом про визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Судом першої інстанції позов було задоволено частково – визначено графік побачень батька та дитини, але у присутності матері.

Апеляційний суд із таким рішенням погодився.

Однак, позивач оскаржив вказані рішення у касаційному порядку.

Надаючи оцінку доводам скаржника Касаційний цивільний суд з ними не погодився та у задоволенні скарги відмовив.

Мотивуючи своє рішення КЦС послався на те, що відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

За положеннями ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Згідно висновку психологічного дослідження, який міститься у матеріалах справи проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає позивача, як батька. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька, а тому рішення про необхідність присутності матері дитини під час побачень є законними та обґрунтованими.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Підставами для звернення із новим позовом про зміну місця проживання дитини НЕ можуть бути обставини, які виникли внаслідок неправомірної поведінки одного з батьків, який самовільно змінив таке місце (ВС/КЦС у справі № 725/3024/17 від 20.05.2020)

ВС/КЦС: Відсутність участі у вихованні дитини через проживання одного з батьків на окупованій території не може свідчити злісне ухилення від виховання дитини (ВС/КЦС у справі № 420/1075/17 від 23.04.2020)

У разі наявності конфлікту між батьками зустрічі одного з батьків із дитиною доцільно проводити без присутності іншого з батьків (ВС/КСЦ № 753/15487/18 від 11.12.2019)

Постанова

Іменем України

23 червня 2020 року

м. Київ

справа № 754/9026/16-ц

провадження № 61-5215св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_3 , на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року у складі судді Скрипки О. І. та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Чобіток А. О., Шебуєвої В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації, про визначення способу участі батька у вихованні дитини.

Позовна заява мотивована тим, що з 28 серпня 2013 року по 09 лютого 2015 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу у силу віку залишилась проживати разом з матір`ю за адресою її реєстрації. Питання щодо визначення місця проживання дитини у судовому чи іншому порядку не вирішувалось.

З моменту розірвання шлюбу відповідачка систематично перешкоджає йому у виконанні обов`язків щодо виховання дитини, у спілкуванні з нею та її вихованні, чим, як він вважав, грубо порушує його права та права дитини, зокрема, право дитини на особисте спілкування з батьком.

Зазначав, що він систематично та заздалегідь попереджав відповідачку про час свого приїзду до дочки, про свої наміри вийти з дитиною на прогулянку, проте, коли він приїздив, йому ніхто не відчиняв двері. Крім того, незважаючи на норми СК України, відповідачка на власний розсуд, порушуючи його права, як батька, вирішує всі питання з виховання та розвитку їхньої спільної дитини. Така поведінка відповідачки є для нього незрозумілою, оскільки всі його зусилля, як батька, спрямовані на створення для дочки найкращих умов, крім того, з моменту втрати роботи у вересні 2015 року він надавав допомогу на утримання дитини у добровільному порядку.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визначити спосіб його участі, як батька, у вихованні дочки, встановивши наступний графік спілкування з дочкою ОСОБА_5 , який відповідає інтересам дитини такого віку:для спілкування з дочкою та її виховання - кожного тижня місяця у понеділок, середу, п`ятницю з сімнадцятої години до дев`ятнадцятої години; для відпочинку та оздоровлення дитини - під час літнього періоду один календарний місяць та під час зимового періоду два тижні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено наступний спосіб участі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вихованні та спілкуванні дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: кожного понеділка, середи та п`ятниці з 17.00 год. до 19.00 год. у присутності матері ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов підлягає частковому задоволенню, оскільки права ОСОБА_1 , як батька, порушуються відповідачкою, тому слід усунути йому перешкоди у спілкуванні з дочкою та визначити спосіб участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення систематичних побачень.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінив докази у їх сукупності та ураховуючи те, що права ОСОБА_1 , як батька неповнолітньої дочки порушуються відповідачкою, тому дійшов правильного висновку, що слід усунути йому перешкоди у спілкуванні з дочкою та визначити спосіб участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення систематичних побачень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у березні 2019 року до Верховного Суду, представником ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи

із Деснянського районного суду м. Києва.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вважав, що відмова судів попередніх інстанцій у задоволенні його позовних вимог щодо встановлення періоду та строку спільного відпочинку його з дочкою під час канікул є необґрунтованою та незаконною, не базується на матеріалах цивільної справи, не відповідає інтересам самої малолітньої дитини та порушує її права, закріплені чинним законодавством України та міжнародним законодавством.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28 березня 2013 року, який було розірвано рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 09 лютого 2015 року (а. с. 4-5 т. 1).

Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають малолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6 т. 1).

Після припинення відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дитина проживає разом із матір`ю.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не досягнуто згоди з приводу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, внаслідок чого між сторонами виникають непорозуміння, що призвело до звернення ОСОБА_1 до суду з цього приводу.

Відповідно до висновку служби у справах дітей Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 13 березня 2017 року № 102103/31-6237 встановлено порядок зустрічей ОСОБА_1 з дитиною, а саме: кожного понеділка, середи та п`ятниці з 17.00 год. до 19.00 год. При цьому, комісією рекомендовано, щоб зустрічі батька з дитиною відбувались у присутності матері дитини ОСОБА_2 на підставі одноголосного рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол від 06 липня 2017 року № 12) (а. с. 65-67, 146-148 т. 1).

Між ОСОБА_1 та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок, дитина повноцінно не сприймає ОСОБА_1 , як батька.

Згідно висновку від 14 травня 2018 року № 089 психологічного обстеження дитини, проведеного психологом Міського центру дитини ОСОБА_8 за яким, ураховуючи результати діагностики, сформовану міцну емоційну прив`язаність до матері, уникаючи прив`язаність до батька, задоволенні потреби в любові та догляду з боку матері психологом надано наступні рекомендації: батькам ОСОБА_9 та ОСОБА_1 скористатись сімейною медіацією з метою налагодження конструктивної комунікації між собою для вирішення питань, пов`язаних з вихованням дочки; поступове налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька шляхом їхніх зустрічей, які мають відбуватись за присутності матері або іншої третьої особи, яка є безпечної для дитини; зустрічі мають відбуватись у спокійній та безпечній атмосфері; після налагодження довірливих стосунків батька з дитиною розглянути питання про встановлення стабільного графіку зустрічей, який враховуватиме бажання та інтереси дитини (а. с. 202-205 т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється

від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування

з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12 81 89 ЦПК України, встановивши, що між сторонами склались відносини, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дитиною, відповідачка чинить перешкоди у спілкуванні батька з дочкою, яка проживає з матір`ю, дійшов обґрунтованого висновку про доцільність спілкування батька з дочкою.

При цьому встановлюючи порядок побачень батька з дочкою, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дочкою, взявши до уваги висновок органу опіки та піклування, а також висновок психологічного обстеження дитини, проведений психологом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про можливість визначення порядку (запропонованого органом опіки та піклування) періодичних тимчасових побачень батька з дитиною, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам.

Разом з тим суди попередніх інстанцій правильно вважали, що проведення зустрічей батька з дитиною без присутності матері може негативно вплинути на психоемоційний стан дитини, оскільки між позивачем та дитиною відсутній сталий психологічний зв`язок та дитина, враховуючи її вік та тривале проживання з матір`ю, повноцінно не сприймає позивача, як батька. Для налагодження довірливих відносин між батьком і дитиною необхідний час, протягом якого поступово буде відбуватися налагодження спілкування та формування емоційної прив`язаності дочки до батька.

Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником у його апеляційній скарзі, та є такими, що не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками судів щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог

статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили

з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді