Суд відмовив у визначенні порядку користування квартирою з жилою площею 30,4 кв. м з огляду на те, що це призведе до погіршення житлових умов п'яти осіб, що проживають у спірній квартирі (ВС/КЦС,справа № 756/9713/16-ц, 18.10.18)

Фабула судового акта: Рішенням районного суду в задоволенні позову трьох позивачів до співмешканця (за участю третьої особи - Комунального підприємства) про визначення порядку користування квартирою, поділ особових рахунків з оплати комунальних послуг відмовлено.

При цьому суд установив, що відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно квартира, в який проживають сторони, належить їм на праві власності в рівних частках - по 1/5 частині кожному. Як убачається з технічного паспорта на квартиру та довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації про показники об'єкта нерухомості, загальна площа квартири становить 50,6 кв. м, житлова площа - 30,4 кв. м, балкон -1,9 кв. м, дві житлові кімнати - 11,4 кв. м та 19 кв. м, кухня - 7,8 кв. м, ванна кімната - 2,6 кв. м, вбиральня - 1 кв. м, коридор - 6,9 кв. м.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що у спірній квартирі проживають п'ять осіб, а жила площа квартири становить 30,4 кв. м, отже, визначення порядку користування квартирою призведе до погіршення житлових умов цих осіб.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду з такими рішеннями погодився з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. Згідно з ч. 1 ст. 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Ураховуючи, що у спірній квартирі проживають п'ять осіб, а жила площа квартири становить 30,4 кв. м, визначення порядку користування квартирою призведе до погіршення житлових умов цих осіб.

Крім того, порядок користування спірною квартирою, який просять визначити позивачі, не відповідає їхнім часткам у праві власності на квартиру та призведе до порушення прав інших співвласників, виходячи з розміру належної їм частки у спірному майні.

Щодо позовних вимог про поділ особових рахунків з оплати комунальних послуг, цей спір, зазначив ВС, не підлягає розгляду в судовому порядку. Нажаль, більш докладної мотивації такого висновку в рішенні не міститься, тому логічно було привести витяг з судового рішення в інший справі, наприклад, з рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 02.12.2016 у справі № 337-3151\16-ц (провадження № 2-337-1549\2016), а саме:

«Стосовно вимог сторін про зобовязання обслуговуючих організацій укласти окремі особові рахунки і провести перерахунок заборгованості за комунальні послуги, то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи, з того, що зазначені вимоги є передчасними, оскільки в судовому засіданні не встановлено, що в позасудовому порядку сторони звертались з вимогою до відповідних організацій про укладення з ними окремих договорів, і їм було в цьому відмовлено. Таким чином на момент розгляду справи судом не встановлено порушення, невизнання або оспорювання житлових прав мешканців спірної квартири з боку обслуговуючих організацій».

Аналізуйте судовий акт: Умови задоволення позову про виділ у натурі частки із нерухомості, яка перебуває у спільній частковій власності на підставі ст. 364 ЦК України (ВССУ від 06 грудня 2017р. у справі № 347/331/15-ц)

Суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном (справа № 6-2454цс16, 01.11.17)

Статутний капітал та майно приватного підприємства є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (Рішення КС №17-рп/2012 від 19 вересня 2012р.).

1/3 квартири не може вважатися незначною часткою у спільному майні, тому припинення права власності на таку частку за рішенням суду на підставі ст. 365 ЦК України неможливе (ВС/КЦС у справі № 760/8958/15-ц від 30 травня 2018 р.)

Постанова

Іменем України

18 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 756/9713/16-ц

провадження № 61-18591св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ЛеськоА. О., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_4 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

представник позивачів: ОСОБА_8,

відповідач - ОСОБА_9,

третя особа - Комунальне підприємство «Житлосервіс «Оболонь»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2017 року в складі судді Жука М. В. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року в складі колегії суддів: Рубан С. М., Желепи О. В., Андрієнко А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2016 року ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_9, за участю третьої особи - Комунального підприємства «Житлосервіс «Оболонь», про визначення порядку користування квартирою, поділ особових рахунків з оплати комунальних послуг.

Позовна заява мотивована тим, що позивачі та відповідач є співвласниками в рівних частках квартири АДРЕСА_1 у м. Києві загальною площею 50,6 кв. м, яка складається з двох кімнат житловою площею 30,4 кв. м.

Оскільки між сторонами виникають конфлікти щодо порядку користування спірною квартирою, розрахунків за комунальні послуги, позивачі, уточнивши під час розгляду справи позовні вимоги, просили визначити порядок користування квартирою та поділити особовий рахунок між сторонами.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у спірній квартирі проживають п'ять осіб, а жила площа квартири становить 30,4 кв. м, отже, визначення порядку користування квартирою призведе до погіршення житлових умов цих осіб.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували статті 322 338 358 360 ЦК України, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 14 квітня 2011 року квартира АДРЕСА_1 у м. Києві належить на праві власності ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_9. в рівних частках - по 1/5 частині кожному.

Як убачається з технічного паспорта на квартиру та довідки Київського міського бюро технічної інвентаризації про показники об'єкта нерухомості від 10 лютого 2011 року, загальна площа квартири становить 50,6 кв. м, житлова площа - 30,4 кв. м, балкон -1,9 кв. м, дві житлові кімнати - 11,4 кв. м та 19 кв. м, кухня - 7,8 кв. м, ванна кімната - 2,6 кв. м, вбиральня - 1 кв. м, коридор - 6,9 кв. м.

Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Відповідно до статті 150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно з частиною першою статті 156 ЖК Української РСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За змістом статей 47 48 ЖК Української РСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі. Норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Відповідно до Порядку застосування в м. Києві Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм житлових приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Виконавчого комітету Київської міської Ради народних депутатів та Президії Київської міськради профспілок від 15 липня 1985 року № 582, в Києві рівень середньої забезпеченості жилою площею на одну особу дорівнює 9 кв. м, норма жилої площі для визнання особи такою, що потребує поліпшення житлових умов, - 7,5 кв. м.

Ураховуючи, що у спірній квартирі проживають п'ять осіб, а жила площа квартири становить 30,4 кв. м, визначення порядку користування квартирою призведе до погіршення житлових умов цих осіб.

Крім того, порядок користування спірною квартирою, який просять визначити позивачі, не відповідає їхнім часткам у праві власності на квартиру та призведе до порушення прав інших співвласників, виходячи з розміру належної їм частки у спірному майні.

Щодо позовних вимог про поділ особових рахунків з оплати комунальних послуг, цей спір не підлягає розгляду в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, підстав для скасування ухвалених ними рішень не вбачає.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

А.О. Лесько

С.П. Штелик