Сам факт зобов'язання прокурора ухвалою суду внести відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу (ВС/КЦС, № 199/1478/17, 30.01.2019)

Фабула судового акту: Скасовуючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову та ухвалюючи нову постанову суду у цій справі про відмову у позові, Верховний Суд колегією суддів Касаційного цивільного суду звернув увагу на перелік обставин, які має довести позивач у разі подання позову про компенсацію шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів прокуратури, зазначивши таке.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК.

Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді та вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтями 10, 60 ЦПК у редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судами, визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі й щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач.

Обставини справи свідчать про те, що оскарження ОСОБА_1 бездіяльності прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська Токаря Р. М. щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення від 05 серпня 2013 року свідчить про реалізацію останнім заперечування процесуальної діяльності прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦПК.

Сам факт зобов'язання ухвалою суду внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.

Лише незгода позивача з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

Отже, судами не встановлено дій з боку прокуратури, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди на підставі статей 1173, 1174, 1176 ЦК.

Аналізуйте судовий акт: Правові нюанси оскарження ухвали слідчого судді, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (відстоювання правової позиції адвоката в апеляції, справа № 11 -сс/796/2978/2018).

Згідно ст. 214 КПК України обов’язок слідчого або прокурора не вимагає оцінки заяви особи про наявність ознак злочину, а полягає лише у механічному внесенні цієї заяви до ЄРДР (Печерський суд від 20 березня 2017р. у справі № 757/10980/17-к)

Зобов'язати уповноважених осіб Печерського УП ГУНП у м. Києві внести відомості до ЄРДР - ухвала Печерського райсуду м. Києва від 16.04.2018р. за скаргою адвоката Травянко О.І. на бездіяльність Печерського УП ГУНП у м.Києві (№ 757/17263/18-к)

Ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження та повернення скарги на бездіяльність слідчого може бути оскаржена в апеляційному порядку (ВС/ККС від 15 лютого 2018р. у справі № 565/1747/17)

Якщо оскарження деяких ухвал слідчого судді не передбачено, заперечення проти них подаються під час підготовчого провадження в суді, і саме в такий спосіб реалізується право на судовий контроль законності такого рішення (№ 757/2200/17-к, 15.02.17)

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 199/1478/17

провадження № 61-4779 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконною бездіяльністю посадової особи органу прокуратури, за касаційними скаргами першого заступника прокурора Дніпропетровської області та ОСОБА_1, в інтересах якого діє Громадська Організація «Дніпропетровська незалежна правозахисна Громадська Організація», на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Городничої В. С. та касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2017 року у складі судді Руденко В. В. та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Свистунової О. В., Городничої В. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Дніпропетровська місцева прокуратура № 3,

третя особа - прокуратура Дніпропетровської області,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, у якому просив стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 2 064,48 грн матеріальної шкоди, 18 000 грн на відшкодування моральної шкоди та судові витрати у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять у зв'язку з явкою до суду.

2. Позовна заява мотивована тим, що 05 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 із заявою про вчинення слідчим СВ Кіровського РВ ОСОБА_2 злочину. Прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 (на той час прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська) Токар Р. М. не було внесено відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за вказаною заявою позивача. Ухвалою Кіровського районного суду

м. Дніпропетровська від 27 серпня 2013 року бездіяльність прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська Токаря Р. М. визнано незаконною та зобов'язано прокурора внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення від 05 серпня 2013 року.

3. Бездіяльність прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури №3 Токар Р. М., яка була встановлена судом, завдала позивачу значної матеріальної шкоди, фізичних страждань та моральної шкоди. Він був змушений витратити велику кількість часу та грошей, у зв'язку з чим він не працював, як наслідок не отримував доходи, а тому зазначає, що має право на відшкодування упущеної вигоди. Крім того, ним були понесені витрати на надання йому адвокатських послуг та витрати на пальне для пересування по місту, відвідуючи адвоката, суд, прокуратуру.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ

4. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду

м. Дніпропетровська від 26 червня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 300 грн на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти вимог відмовлено.

5. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв'язку з установленими фактами протиправної бездіяльності прокурора, позивачу заподіяно моральну шкоду, яка підлягає стягненню з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача.

6. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції в частині розміру присудженої до стягнення на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 300 грн та в частині відмови у стягненні на користь ОСОБА_1 та судових витрат у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять скасовано, у цій частині ухвалено нове рішення.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 2000 грн на відшкодування моральної шкоди.

7. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при визначенні розміру моральної шкоди, місцевим судом не взято до уваги всі фактичні обставини справи у їх сукупності, тривалість, характер, ступінь моральних переживань позивача та не наведено належного обґрунтування стягнення моральної шкоди у заниженому розмірі 300 грн.

Зіславшись на характер та ступінь душевних переживань позивача, які були викликані неправомірною бездіяльністю посадової особи органу прокуратури, що встановлена судовим рішенням, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь позивача моральної шкоди в розмірі 2 000 грн, який є достатньою і необхідною сатисфакцією за спричинені позивачу душевні страждання.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

8. У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,перший заступник прокурора Дніпропетровської області просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.

9. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд невірно застосував норму статті 1174 ЦК України, оскільки дана норма не регулює правовідносини, що виникли між сторонами, так як органи прокуратури і їх посадові особи не відносяться до суб'єктів відповідальності, зазначених у цій нормі, за завдану шкоду.

10. Касаційна скарга також містить посилання на те, що чинним законодавством не передбачено такої підстави для відшкодування моральної шкоди як невнесення відомостей до ЄДРД.

11. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.

12. 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня

2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

13. Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

14. Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

15. У січні 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду.

16. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позивача 18 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 9283,32 грн судових витрат у вигляді компенсації за відрив від звичайних занять, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.

17. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що при вирішення спору суд невірно та несправедливо визначив розмір сатисфакції, яка підлягає стягненню на користь позивача.

18. У касаційній скарзі, поданій у грудні 2017 року, Державна казначейська служба України просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і порушення норм процесуального права.

19. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не в повній мірі застосовано законодавство, яке повинно регулювати спірні відносини. Сукупність умов для застосування статті 56 Конституції України та статей1173 1174 ЦК України судами не встановлена.

20. Аргументом касаційної скарги також зазначено те, що судами достовірно не встановлено наявність моральної шкоди, в чому саме вона полягає, а також обґрунтування саме такого розміру моральної шкоди, що суперечить вимогам законодавства України та є підставою для скасування рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи інших учасників справи

21. Доводи відзиву ОСОБА_1 на касаційні скарги Державної казначейської служби України та першого заступника прокурора Дніпропетровської області зводяться до того, що при вирішенні спору вірно застосовано правову норму та дотримано правовий висновок Верховного Суду України, зазначений у постанові від 25 травня 2016 року у справі

№6-440цс16.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги Державної казначейської служби України та першого заступника прокурора Дніпропетровської області підлягають задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

23. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

24. Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

25. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

26. Суди встановили, що 05 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до прокуратури Кіровського району м. Дніпропетровська із заявою про вчинення слідчим СВ Кіровського РВ ОСОБА_2 злочину.

27. Посадовими особами прокуратури Кіровського району

м. Дніпропетровська за вказаною заявою ОСОБА_1 відомості до ЄРДР не було внесено.

28. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня

2013 року визнано бездіяльність прокурора незаконною та зобов'язано прокурора внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення від 05 серпня 2013 року.

29. Згідно повідомлення слідчого прокуратури Дніпропетровської області від 03 березня 2014 року досудове розслідування за зверненням

ОСОБА_1 від 05 серпня 2013 року розпочате 11 грудня 2013 року.

30. 15 грудня 2015 року набрала чинності стаття 12 Закону України «Про прокуратуру». Згідно з наказом Генерального прокурора України

від 23 вересня 2015 року території Дніпропетровської області міські, районні, районні у містах та міжрайонні прокуратури припинили свою діяльність шляхом реорганізації у місцеві прокуратури за територіальним принципом. Прокуратура Кіровського району м. Дніпропетровська разом із прокуратурою Дніпропетровського району була реорганізована у Дніпропетровську місцеву прокуратуру №3.

31. Позивач ОСОБА_1 підставою для відшкодування шкоди зазначив встановлену ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 серпня 2013 року бездіяльність прокурора в частині невиконання своїх службових обов'язків.

32. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

33. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв'язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв'язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

34. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

35. Отже, позивач повинен довести не тільки протиправність поведінки відповідача, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв'язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

36. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

37. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

38. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

39. Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

40. Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

41. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

42. Статтями 10 60 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи місцевим та апеляційним судами, визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

43. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями заподіювача та шкодою, на яку посилається позивач.

44. Обставини справи свідчать про те, що оскарження ОСОБА_1 бездіяльності прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська

Токаря Р. М. щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_1 про кримінальне правопорушення від 05 серпня 2013 року свідчить про реалізацію останнім оспорювання процесуальної діяльності прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності у розумінні статті 1176 ЦПК України.

45. Сам факт зобов'язання ухвалою суду внести відповідні відомості до ЄРДР не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені.

46. Лише незгода позивача з прийнятими працівниками органів прокуратури процесуальними рішеннями, які були ним оскаржені в передбаченому КПК України порядку, не свідчить про наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди в межах відповідного кримінального провадження.

47. Таким чином, судами не встановлено дій з боку прокуратури, які давали б правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування йому моральної шкоди на підставі статей 1173 1174 1176 ЦК України.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

48. Частиною першою статті 412 ЦПК України підставою для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

49. Згідно з частинами другою та третьою статті 412 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягає застосуванню.

50 .За таких обставин касаційний суд дійшов висновку про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у позові.

Керуючись статтями 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Касаційні скарги Державної казначейської служби України та першого заступника прокурора Дніпропетровської області задовольнити.

3. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2017 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року скасувати.

4. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Державної казначейської служби України, Дніпропетровської місцевої прокуратури № 3, третя особа - прокуратура Дніпропетровської області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих незаконною бездіяльністю посадової особи органу прокуратури.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська