Оскарження постанов про стягнення виконавчого збору відноситься до АДМІНІСТРАТИВНОЇ юрисдикції (ВС/КЦС № 681/1637/18 від 16.09.2019)

Фабула судового акту: Чергове рішення касаційного суду про визначення предметної юрисдикції спорів щодо оскарження окремих рішень, органу, який виконує судові рішення, зокрема постанови державного виконавця про стягнення із боржника виконавчого збору.

У даній справі боржник звернувся до суду в порядку цивільного судочинства із скаргою на постанову державного виконавця про стягнення виконавчого збору та про накладення штрафу.

Проте, судом першої інстанції з яким погодився і апеляційний суд провадження у справі закрито у зв’язку із тим, що за нормами ст. 20 Кодексу адміністративного судочинства України оскарження таких постанов віднесено до юрисдикції окружних адміністративних судів.

Не погоджуючись із такими рішеннями боржником зазначені ухвалу та постанову судів оскаржено у касаційному порядку.

Касаційну скаргу було вмотивовано тим, що згідно положень ст. 447 ЦК України сторони виконавчого провадження мають звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.

Проте судами першої та апеляційної інстанцій при ухвалені оскаржуваних рішень дані положення до уваги не взято, що і потягло за собою ухвалення незаконних рішень.

В свою чергу Касаційний цивільний суд із такими доводами боржника не погодився та у свої постанові зазначив наступне.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

В свою чергу згідно пункту 7 частини другої статті 17 згаданого Закону постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже із наведеного вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КЦС: Постанова державного виконавця, яка оформлена із порушеннями, є НІКЧЕМНОЮ, а отже НЕ може бути оскаржена (ВС/КЦС № 235/4897/14-ц від 05.06.2019)

Вимоги щодо сплати авансового платежу за накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог є необґрунтованими (ВС/КЦС № 635/5151/17-ц від 05.09.2018)

Бездіяльність державного виконавця у питаннях виконання вироку, яким задоволено цивільний позов, оскаржується за правилами цивільного судочинства (ВСУ від 22 лютого 2017р. у справі № 6-2946цс16)

Адмінсуди не розглядають позови або скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, якщо законом, передбачений інший порядок їх оскарження (ВСУ від 16 листопада 2016р. у справі № 6-931цс16)

Виконавчий збір не стягується після спливу строку на добровільне виконання рішення суду, якщо д/в не вчиняв виконавчі дії, а боржник пізніше добровільно виконав рішення суду (ВСУ у справі №6-785цс15 від 6 липня 2015р.)

Спори щодо оскарження дій виконавців в частині стягнення виконавчого збору відносяться до адміністративної юрисдикції (ВС/ВП № 921/16/14-г/15 від 06.06.2018)

Скарги на дії держвиконавця у зведеному виконавчому провадженні про виконання рішень, постановлених за правилами різних юрисдикцій розглядаються в порядку КАС (ВС/ВП № 660/612/16-ц від 14.03.2018)

Два діаметрально протилежних рішення про стягнення виконавчого збору при поданні стягувачем заяви про повернення виконавчого документу без виконання (ВС/КГС від 15 лютого 2018р. та ВС/КАС від 22 лютого 2018р.)

Постанова

Іменем України

16 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 681/1637/18

провадження № 61-5370св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Олійник А. С. (суддя - доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

суб`єкт оскарження - Христинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області,

стягувач - ОСОБА_3

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2018 року у складі судді Дідек М. Б. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Гринчука Р. С., Грох Л. М., Костенка А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця про накладення на нього штрафу та стягнення з нього виконавчого збору.

Заява обґрунтована тим, що 23 жовтня 2018 року в рамках виконавчого провадження № 9964059 старшим державним виконавцем Христинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі - Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області) Діденком М. М. винесено постанови про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 33 175 грн та стягнення з нього виконавчого збору в сумі 6 635 грн.

Вважав її незаконною, оскільки державний виконавець безпідставно виніс оскаржувані постанови, а тому вони підлягають скасуванню.

ОСОБА_1 просив зобов`язати начальника Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області скасувати постанови старшого державного виконавця Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області Діденка М. М. від 23 жовтня 2018 року в рамках виконавчого провадження № 9964059 про накладення на нього штрафу в сумі 33 175 грн та стягнення з нього виконавчого збору в сумі 6 635 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Ухвалою Полонського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року,провадження у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанови старшого державного виконавця Діденка М. М. від 23 жовтня 2018 року про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору закрито.

Ухвалу суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано тим, що справа за скаргою ОСОБА_1 про оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки ОСОБА_1 оскаржує постанову державного виконавця про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору, справа щодо оскарження таких постанов, в силу частини другої статті 20 КАС України, підсудна окружному адміністративному суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2018 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

18 березня 2019 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для усунення її недоліків.

03 квітня 2019 року ухвалою Верховного Суду за вказаною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи, зазначені в касаційній скарзі

Касаційну скаргу мотивовано тим, що спірні правовідносини регулюються статтею 447 ЦПК України, оскільки сторони виконавчого провадження мають звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи. Тому судами першої та апеляційної інстанцій при ухвалені оскаржуваних рішень порушено вимоги статтей 110 447 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу.

Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований тим, що прийнята державним виконавцем постанова про накладення штрафу на боржника є виконавчим документом і виконується самостійно, тому юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Обставини, встановлені судами

23 жовтня 2018 року постановами головного держаного виконавця Христинівського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області на боржника ОСОБА_1 накладено штраф в розмірі 33 175 грн за невиконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини на користь ОСОБА_2 та стягнуто 6635 грн виконавчого збору у зв`язку з заборгованістю за аліментами.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція).

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII та зміни до ЦПК України, внесені відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.

На спірні правовідносини поширюється саме Закон № 1404-VIII, згідно зі статтею 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону № 1404-VІІІ постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону № 1404 VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Вказаний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №766/740/17-ц, від 07 лютого 2019 року у справі №927/769/16.

Таким чином, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок, що скарга ОСОБА_1 на постанову державного виконавця підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги є необгрунтованими і висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо юрисдикції спору не спростовують.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховним Судом встановлено, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами норм процесуального права є необґрунтованими з огляду на викладені судом касаційної інстанції мотиви та висновки, тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 409 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Полонського районного суду Хмельницької області від 28 листопада 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді