Невжиття банком заходів щодо зменшення розміру заборгованості позичальника за кредитом та зволікання зі зверненням його до суду обумовило значне зменшення судом пені, що була стягнута з позичальника (ВС/КЦС, № 752/13945/15-ц, 20.06.18)

Фабула судового акта: Предметом розгляду в цій судові справі став позов ПАТ «Родовід Банк» звернулося до суду з позовом до позичальника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним у 2008 році.

Як зазначав позивач, заборгованість за вказаним кредитним договором, що становила 9 162,55 доларів США та 2 912 337,56 грн, з яких: 7 517,80 доларів США - сума простроченої заборгованості за кредитом; 1 644,75 доларів США - сума простроченої заборгованості за процентами за кредитом; 2 897 407,85 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами; 14 929,71 грн - сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами.

Судом позов був задоволений частково. При цьому заслуговує на увагу висновок суду щодо зменшення розміру пені, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що кредитор вживав заходів щодо зменшення розміру заборгованості, в тому числі і неустойки, зволікав зі зверненням до суду з позовом, з чим погодився також і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

В основу такого рішення були покладені приписи статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо необхідності дотримання балансу договірних прав та відносин, а порушення такого балансу в цій справі стало підставою для значного (майже в 70 разів) зменшення розміру пені, що відповідає загальним засадам цивільного судочинства.

Верховний Суд також нагадав Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, в якому зазначено, що особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Аналізуйте судовий акт:

Без окремого підпису позичальника під документом, який збільшує строк позовної давності, банк не має права стягувати борг та забезпечення, якщо минув строк більше 3 років, а для пені та штрафів більше 1 року (Постанова ВСУ у справі № 6-16цс15 )

Кишенькові третейські суди при банках тепер безпорадні, ВСУ знову підтвердив непідвідомчість відносин клієнт – банк будь-яким третейським судам (ВСУ від 13 квітня 2016р. у справі № 6-29цс16)

Мораторій на стягнення іпотечного майна НЕ позбавляє банк права виселяти мешканців іпотечної нерухомості без надання іншого житлового приміщення та письмового попередження (ВСУ у справі № 6-2947цс15 від 3 лютого 2016р.)

Банк як виконавець фінансових послуг за порушення строків повернення депозитного вкладу сплачує вкладнику як споживачу пеню в розмірі 3% від суми вкладу за кожен день прострочення (ВСУ у справі № 6-2128цс16 від 13 березня 2017р.)

Комісії щомісяця за обслуговування кредиту є незаконними, якщо банк не доведе, які саме послуги надаються позичальнику за таку комісію (ВСУ від 16 листопада 2016р. у справі № 6-1746цс16)

Без окремого підпису позичальника під документом, який збільшує строк позовної давності, банк не має права стягувати борг та забезпечення, якщо минув строк більше 3 років, а для пені та штрафів більше 1 року (Постанова ВСУ у справі № 6-16цс15 )

Постанова

Іменем України

20 червня 2018 року

м. Київ

справа № 752/13945/15-ц

провадження № 61-9749св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ПророкаВ. В., Фаловської І. М., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Родовід Банк»,

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2016 року у складі судді Шевченко Т. М. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Невідомої Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 03 липня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Родовід Банк» (далі - ВАТ «Родовід Банк»), правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 37.3/АА-00053.08.2.

На забезпечення виконання зазначеного кредитного договору 03 липня 2008 року між банком та ОСОБА_5 укладений договір поруки.

Порушуючи умови кредитного договору, позичальник не виконував зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів, а тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором, що станом на 13 серпня 2015 року становить 9 162,55 доларів США та 2 912 337,56 грн, з яких: 7 517,80 доларів США - сума простроченої заборгованості за кредитом; 1 644,75 доларів США - сума простроченої заборгованості за процентами за кредитом; 2 897 407,85 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами; 14 929,71 грн - сума трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Родовід Банк» прострочену заборгованість у розмірі 7 517,80 доларів США, прострочену заборгованість за процентами за кредитом у розмірі 1 644,75 доларів США, пеню у розмірі 41 633,45 грн та три проценти річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами у розмірі 14 929,71 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Родовід Банк» судовий збір в розмірі 1 827 грн з кожного.

В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачі порушили умови кредитного договору та договору поруки, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, розмір якої підтверджено розрахунком. Разом з тим розмір пені, яка нарахована позивачем за порушення умов договору, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, а тому суд зменшив розмір пені.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення розміру пені, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що кредитор вживав заходів щодо зменшення розміру заборгованості, в тому числі і неустойки, зволікав зі зверненням до суду з позовом. Враховуючи положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо балансу договірних прав та відносин, розмір пені у сумі 41 633,45 грн є таким, що відповідає загальним засадам цивільного судочинства.

У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Родовід Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені, ухвалу апеляційного суду скасувати повністю, ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується та касаційним судом не переглядається.

Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які могли бути підставою для застосування частини третьої статі 551 ЦК України.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд установив, що 03 липня 2008 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_4 укладений кредитний договір № 37.3/АА-00053.08.2.

Відповідно до умов цього договору банк відкрив ОСОБА_4 відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 17 160,00 доларів США зі сплатою процентної ставки в розмірі 14,5 % річних терміном до 03 липня 2015 року.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що кредитні кошти надаються виключно на купівлю автомобіля та сплату страхових платежів.

Згідно з пунктом 3.1.1 кредитного договору відповідач зобов'язувався щомісяця до 10 числа (включно) кожного календарного місяця, частково погашати заборгованість за кредитом у сумі 204,29 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ВАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_5 укладений договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язується солідарно відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором, а також усіх додаткових угод, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії, що укладені між банком та позичальником.

Пунктом 3.2 договору поруки визначено, що поручитель відповідає перед банком за зобов'язаннями, що випливають з цього договору, майном та грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення відповідно до чинного законодавства України.

Також суд встановив, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 свої зобов'язання за договором не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на 13 серпня 2015 року становила 9 162,55 доларів США та 2 912 337,56 грн, з яких: 7 517,80 доларів США - сума простроченої заборгованості за кредитом; 1 644,75 доларів США - сума простроченої заборгованості за процентами за кредитом; 2 897 407,85 грн - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом та процентами; 14 929,71 грн - три проценти річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір, поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Разом з тим згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Істотними обставинами відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Встановивши, що заборгованість за кредитним договором складається із простроченої заборгованості за кредитом в розмірі 7 517,80 доларів США; простроченої заборгованості за процентами за кредиту в розмірі 1 644,75 доларів США; трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості за кредитом та процентами в розмірі 14 929,71 грн, а також те, що розмір нарахованої пені в сумі 2 897 407,85 грн значно перевищує розмір збитків, суд першої та апеляційної інстанцій, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про зменшення розміру пені з 2 897 407,85 грн до 41 633,45 грн.

Суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що з пояснень відповідачів убачається, що вони фактично визнали основний борг за кредитним договором, однак пеня згідно з наданим позивачем розрахунком нараховувалась починаючи з 2008 року, але матеріали справи не містять доказів того, що кредитор вживав заходів щодо зменшення розміру заборгованості, в тому числі і неустойки, зволікав зі зверненням до суду з позовом.

Доводи касаційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які могли бути підставою для застосування частини третьої статі 551 ЦК України не знайшли свого підтвердження, оскільки частиною другою статті 616 ЦК України визначено, що суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, якщо кредитор не вжив заходів щодо їх зменшення.

При цьому питання зменшення розміру неустойки вирішується в конкретній ситуації на підставі певних доказів і розрахунків.

Конституційний суд України у пункті 3 Рішення № 7-рп/2013 у справі № 1-12/2013, аналізуючи правовідносини зі сплати пені, що виникають між фізичними особами - споживачами та банками і іншими фінансовими установами у правовідносинах споживчого кредитування, дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов'язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов'язань позичальниками - фізичними особами.

Враховуючи положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо балансу договірних прав та відносин, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що розмір пені у сумі 41 633,45 грн є таким, що відповідає загальним засадам цивільного судочинства.

За таких обставин правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність передбачених частиною третьою статті 551 ЦК України підстав для зменшення розміру неустойки за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову про стягнення пені та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 13 травня 2016 року про часткове задоволення позову публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення пені та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 29 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Пророк І. М. Фаловська С. П. Штелик