ВС/ККС: скасував вирок з огляду на те, що адвокат не вчинив жодної дії як захисник підсудного, котрий безуспішно намагався самостійно себе захищати(ВС/ККС,справа № 360/2303/17,20.02.20)

Фабула судового акта: Вироком районного суду, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, особу було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді арешту на строк 2 місяці. Його визнано винуватим у тому, що він, перебуваючи в приміщенні торгівельної зали ТОВ «АТБ - маркет» намагався таємно викрасти дві пляшки коньяку на загальну суму 277,04 грн, однак не довів свій злочинний умисел до кінця з незалежних від його волі причин.

Втім, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду, розглянувши касаційну скаргу засудженого вказані вирок і ухвалу судів скасував; кримінальне провадження, за обвинуваченням у вчиненні вказаного злочину закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК, - у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати; звільнив засудженого з-під варти в залі суду.

ВС/ККС надав критичний аналіз доказам, що були покладені в основу вироку, однак найбільший інтерес представляє висновок Суду про те, що деякі докази у справі є непереконливими з огляду на встановлення судом порушення права підсудного на захист під час провадження в суді першої інстанції.

ВС/ККС акцентував увагу на тому, що у судовому засіданні підсудний клопотав про заміну йому раніше призначеного захисника через неефективне, на його думку, надання правової допомоги. Суд зазначене клопотання не задовольнив, і адвокат продовжив бути захисником в цій справі. Суд відзначив, що адвокат не вчинив жодної дії як захисник підсудного, котрий безуспішно намагався самостійно себе захищати. Крім того, суд першої інстанції залишив без належного реагування ту обставину, що адвокат у судових дебатах заявив про доведеність винуватості його підзахисного належними, допустимими і достатніми доказами, не дивлячись на неоднозначне і суперечливе ставлення до цього самого обвинуваченого.

ВС/КЦС нагадав, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним ч.ч. 2 та 4 статті 17 КПК України, за змістом яких:

- «Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом»;

- «Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

ВС/КЦС послався також і на висновок ЄСПЛ у рішення від 13 липня 1983 року «В. проти Швейцарії» про те, що саме призначення адвоката не забезпечує ефективної юридичної допомоги, оскільки адвокат, призначений з метою надання безоплатної правової допомоги, може померти, серйозно захворіти, бути позбавлений змоги діяти протягом тривалого періоду або ухилятися від виконання своїх обов`язків. Якщо органи влади отримують повідомлення про це, то повинні замінити його або змусити його виконувати своє завдання. Лише в такий спосіб можна досягти тієї мети Конвенції, яка полягає в гарантуванні не теоретичних чи ілюзорних прав, а практично здійсненних та ефективних.

Таким чином підсудний не користувався справжнім і ефективним захистом, як того вимагає підпункт с) пункту 3 статті 6 Конвенції, судовий процес стосовно нього в суді першої інстанції відбувся несправедливо, в матеріалах провадження відсутні належні, допустимі й достатні докази його винуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що є істотним порушенням і тягне за собою скасування судових рішень.

Аналізуйте судовий акт: Фактичне затриманя особи, представлене як проведення поліцейським поверхневої перевірки, є істотним порушенням закону і підставою для скасування вироку (ВС/ККС, справа №754/5978/16-к, 08.02.18)

Вручення судді повідомлення про підозру НЕУПОВНОВАЖЕНОЮ КПК ОСОБОЮ спричиняє НЕДОПУСТИМІСТЬ УСІХ ДОКАЗІВ, одержаних стороною обвинувачення (ВС/ККС, № 349/1487/14-к, 19.02.2019)

Визнання своєї вини не є безумовною підставою для скороченого судового розгляду; незастосування судом відеозаписувальних техзасобів не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону (Київський апел. суд, №379/1222/18, 09.07.19р)

ВС/ККС: Протокол огляду місця події, що отриманий з істотним порушенням вимог КПК, правильно визнано судом недопустимим доказом, як і зазначені в ньому дані (ВС/ККС, № 755/6685/17,13.02.20)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 360/2303/17

провадження № 51-5874 км 19

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О., суддів: Маринича В.К., Огурецького В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Крота І.М.,

прокурора Полюхович А.М.,

захисників Суслікова Ю.А., Воловчука В.М.,

засудженого ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на вирок Бородянського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ірбит Свердловської області Російської Федерації, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Бородянського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року, залишеним без зміни ухвалою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді арешту на строк 2 місяці.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 24 вересня 2017 року, перебуваючи в приміщенні торгівельної зали ТОВ «АТБ - маркет» на вул. Центральній, 236 у смт Бородянка Київської області, намагався таємно викрасти дві пляшки коньяку на загальну суму 277,04 грн, однак не довів свій злочинний умисел до кінця з незалежних від його волі причин.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1 , не погоджуючись із судовими рішеннями через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить їх скасувати, кримінальне провадження - закрити за відсутністю в його діях інкримінованого складу злочину.

Свої вимоги засуджений мотивує тим, що:

- у нього не було умислу на вчинення крадіжки, висновки судів про його винуватість в інкримінованому злочині ґрунтуються на припущеннях і недопустимих доказах, зокрема, показаннях свідка з чужих слів;

- кримінальне провадження розглядалось з обвинувальним ухилом;

- кількість викраденого майна та розмір завданої шкоди не доведений стороною обвинувачення належними та допустимими доказами з огляду на положення ст. 242 КПК України;

- єдиним доказом розміру заподіяної шкоди є довідка потерпілої сторони ТОВ «АТБ-Маркет», яке є зацікавленою стороною у справі, при цьому вона датована 07.08.2017, а злочин вчинено 24.09.2017;

- матеріали провадження містять суперечності в назвах викраденого майна;

- відсутня постанова про визнання речовими доказами та про їх приєднання до кримінального провадження;

- речові докази не відкривались стороні захисту та не оглядалися судом;

- в порушення вимог ст. 58 КПК України не підтверджений процесуальний статус представника потерпілого, що призвело до неналежного повідомлення потерпілого про розгляд справи;

- не підтверджені повноваження прокурора при розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції;

- суд першої інстанції залишив поза увагою його відмову від послуг захисника Асеєва А.О. у зв`язку з ненаданням належної правової допомоги, чим порушив його право на захист;

- формулювання пред`явленого обвинувачення та викладених фактичних обставин у вироку мають суперечності;

- поза увагою суду залишилась його добровільна відмова від вчинення злочину;

- матеріали провадження не містять доказів його затримання.

Вказує на те, що суд апеляційної інстанції на допущені порушення не звернув уваги, належним чином не перевірив викладених в апеляційній скарзі доводів і постановив рішення, яке не відповідає вимогам ст. ст. 370 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Захисники і засуджений підтримали касаційну скаргу з доповненнями, просили її задовольнити.

Прокурор підтримав касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині порушення права на захист, просив скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК України суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційних скаргах, чи були додержані судами першої та апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами 2 та 4 статті 17 КПК України, за змістом яких:

- «Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом»;

- «Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Частиною 1 статті 412 КПК України визначено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття кримінального провадження судом воно не було закрито.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Суд у мотивувальній частині вироку повинен указати ті діяння обвинуваченого, за які засуджується особа та які знайшли своє підтвердження безпосередньо в ході судового розгляду, встановлені саме судом і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

Колегія суддів уважає, що вирок суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції не відповідають указаним вимогам кримінального процесуального закону, а вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, не підтверджується доказами, які були безпосередньо досліджені судами нижчих інстанцій у судових засіданнях.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції свої висновки про винуватість ОСОБА_1 у замаху на таємне викрадення майна обґрунтував:

- показаннями свідка ОСОБА_2 , яка показала, що 24 вересня 2017 року працівники охорони магазину під час відеоспостереження за торгівельною залою звернули увагу на одного покупця - обвинуваченого ОСОБА_1 , який взяв з полиці дві пляшки коньяку, заховав їх до кишень, і пройшов через касову зону, не розрахувавшись за товар. Потім його зупинив працівник охорони і вилучив у нього одну пляшку коньяку. Коли їй повідомили про цю подію, вона викликала поліцію. Після цього обвинувачений повернувся до торгівельної зали і виклав другу пляшку на полицю з олією;

- відеозаписом з камер відеоспостереження з торгівельної зали магазину ТОВ «АТБ-Маркет», на якому зафіксовано, що 24 вересня 2017 року о 22.34 особа, схожа на обвинуваченого ОСОБА_1 , зайшла до торгівельної зали магазину, підійшла до полиць з лікеро-горілчаними виробами, звідки взяла дві пляшки коньяку, які поклала до внутрішніх кишень верхнього одягу, і направилась до касової зони магазину. На касі ця особа пред`явила до оплати дві цукерки і кавун, але за них не розрахувалась і цей товар був повернутий працівником магазину до торгівельної зали. Коли ця особа пройшла через касову зону, то була зупинена працівником охорони, який виявив під одягом цієї особи пляшку коньяку. Після цього о 22.52 ця особа через інший прохід повернулася до торгівельної зали, дістала із внутрішньої кишені одягу пляшку коньяку і поклала її на полицю, намагаючись це зробити непомітно;

- заявою про вчинення кримінального правопорушення від 24 вересня 2017 року, згідно з якою ОСОБА_2 повідомила поліції про те, що 24 вересня 2017 року о 22.30 невідома особа з магазину «АТБ» на вул. Центральній, 236 у смт Бородянка Київської області вчинила крадіжку двох пляшок коньяку «Jatone» за ціною 138,52 грн;

- даними протоколу огляду місця події від 24 вересня 2017 року, відповідно до якого в магазині ТОВ «АТБ-Маркет» на вул. Центральній, 236 у смт Бородянка Київської області було оглянуто дві пляшки коньяку «Jatone Cognac», об`ємом 0,5 дм3 кожна;

- довідкою ТОВ «АТБ-Маркет», згідно з якою вартість однієї пляшки коньяку «Jatone» становить 138,52 грн.

При цьому свідок ОСОБА_2 не була очевидцем події, про обставини злочину дізналась від одного з охоронців магазину, який безпосередньо судом не допитувався.

Що стосується протоколу огляду місця події, то Суд уважає його таким, що жодним чином не доводить причетність ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого злочину. Так, у протоколі зазначено, що місцем події є стіл в кабінеті адміністратора, на якому стоїть дві пляшки коньяку, вилучені у громадянина (якого саме не вказано).

Водночас з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 був затриманий охоронцем за підозрою у крадіжці та в нього було вилучено одну пляшку коньяку. Зазначена подія жодним документом оформлена не була. Більш того, ОСОБА_1 наявну у нього другу пляшку коньяку добровільно повернув до торгівельної зали. Яким чином обидві пляшки опинились в статусі вилучених в кабінеті адміністратора, суд у судовому засіданні не встановив.

Так само, суд першої інстанції, посилаючись на вказаний протокол на підтвердження винуватості особи, у вироку не навів обґрунтування того, що саме доводить зазначений протокол огляду місця події у пред`явленому ОСОБА_1 обвинуваченні.

Ще один доказ, наведений судом на підтвердження своїх висновків про винуватість ОСОБА_1 , - це довідка з «АТБ-Маркет» про вартість однієї пляшки коньяку в розмірі 138,52 грн.

Проте Суд уважає його неналежним доказом, оскільки в довідці (без дати і номеру) відображена вартість пляшки напою станом на 07 серпня 2017 року, в той час як крадіжку зафіксовано 24 вересня 2017 року.

Суд уважає непереконливими висновки суду першої інстанції про достатність для підтвердження винуватості ОСОБА_1 відеозапису з камер спостереження з магазину та часткового визнання обвинуваченим обставин, на ньому зафіксованих. Особливо з огляду на встановлення Судом порушення права ОСОБА_1 на захист під час провадження в суді першої інстанції.

Так, у судовому засіданні ОСОБА_1 клопотав про заміну йому раніше призначеного захисника Асеєва А.О. через неефективне, на думку обвинуваченого, надання правової допомоги. Суд зазначене клопотання не задовольнив, адвокат Асеєв А.О. продовжив бути захисником ОСОБА_1.

Аналізуючи матеріали кримінального провадження та перебіг судового процесу, Суд відзначає, що вказаний адвокат не вчинив жодної дії як захисник ОСОБА_1, котрий безуспішно намагався самостійно себе захищати.

ЄСПЛ у своєму рішенні від 13 липня 1983 року «В. проти Швейцарії» зробив висновок про те, що саме призначення адвоката не забезпечує ефективної юридичної допомоги, оскільки адвокат, призначений з метою надання безоплатної правової допомоги, може померти, серйозно захворіти, бути позбавлений змоги діяти протягом тривалого періоду або ухилятися від виконання своїх обов`язків. Якщо органи влади отримують повідомлення про це, то повинні замінити його або змусити його виконувати своє завдання. Лише в такий спосіб можна досягти тієї мети Конвенції, яка полягає в гарантуванні не теоретичних чи ілюзорних прав, а практично здійсненних та ефективних.

Крім того, суд першої інстанції залишив без належного реагування ту обставину, що адвокат у судових дебатах заявив про доведеність винуватості його підзахисного належними, допустимими і достатніми доказами, не дивлячись на неоднозначне і суперечливе ставлення до цього самого обвинуваченого.

З огляду на викладене Суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 не користувався справжнім і ефективним захистом, як того вимагає підпункт с) пункту 3 статті 6 Конвенції, судовий процес стосовно нього в суді першої інстанції відбувся несправедливо, в матеріалах провадження відсутні належні, допустимі й достатні докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що є істотним порушенням і тягне за собою скасування судових рішень.

Відповідно до ст. 440 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпані можливості їх отримати.

Беручи до уваги викладене, Суд дійшов висновку про те, що доводи в касаційній скарзі засудженого є обґрунтованими в частині недоведення його винуватості поза розумним сумнівом.

Тому касаційна скарга засудженого підлягає задоволенню, вирок Бородянського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року та ухвала Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року - скасуванню із закриттям кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

У зв`язку із закриттям кримінального провадження ОСОБА_1 підлягає негайному звільненню з-під варти в залі суду.

Керуючись статтями 440 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Бородянського районного суду Київської області від 28 грудня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року стосовно ОСОБА_1 скасувати.

Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017110120000980, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 - ч. 1 ст. 185 КК України, закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпанням можливості їх отримати.

Звільнити ОСОБА_1 з-під варти в залі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н .О. Марчук В.К. Маринич В.П. Огурецький