Непоправимим зневіченням обличчя є таке, що саме собою зникнути не може та надає обличчю огидного, відразливого чи потворного вигляду (ВС/ККС № 711/9623/16-к від 29.11.2018)

Фабула судового акту: Диспозиція статті 121 КК України містить в собі визначення тяжкого тілесного ушкодження.

Так законодавцем у вказаній нормі визначено, що умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Водночас законодавством не визначено будь-яких критеріїв за наявності яких можливо констатувати наявність саме зневічення обличчя.

За роз’ясненнями, що містяться у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», визначення наявності знівечення обличчя є компетенцією суду. Встановлювати ж, чи є знівечення обличчя непоправним, необхідно за допомогою судово-медичної експертизи.

У даній справі особу засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто за вчинення ДТП, яке потягло за собою спричинення потерпілій тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.

Однак, необхідно вказати на те, що під час судового розгляду справи прокурором було змінено обвинувачення з ч. 1 ст. 286 КК України на ч. 2 ст. 286 КК України у зв’язку із тим, що ушкодження обличчя потерпілої є непоправимими, а тому підпадають під категорію тяжких тілесних ушкоджень.

Проте суд із такою думкою прокурора не погодився.

Аналогічну позицію зайняв і суд апеляційної інстанції.

На вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції представником потерпілої та прокурором подано касаційні скарги.

Оцінюючи доводи скарг ККС з ними погодився і зазначив, що відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6, судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості та механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.

На думку суду першої інстанції та апеляційного суду виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини, наявний на обличчі потерпілої рубець з деяким опущенням лівого кута рота не можна розцінити як тяжке тілесне ушкодження, оскільки він не є огидним, страхітливим чи таким, що відштовхує, не надає обличчю потерпілої відразливого чи потворного вигляду, а тому суд не вважав доведеним, що тілесні ушкодження, заподіяні потерпілій, відносяться до категорії тяжких за ознакою непоправного знівечення обличчя.

Поряд із цим, згідно з висновком судово-медичної експертизи виявлені в потерпілої рани м'яких тканин обличчя зліва зажили рубцем, який сам собою зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, тому це ушкодження може бути розцінено як тяжке, якщо буде визнано таким, що знівечило обличчя.

Згідно із загальноприйнятими уявленнями про вигляд людини обличчям є передня частина голови людини, яка виражає її зовнішність, індивідуальність, що за допомогою міміки (руху м'язів обличчя) відображає внутрішній душевний стан, настрої, переживання людини. Знівеченим обличчя вважається тоді, коли воно має неприємний, огидливий вигляд, не властивий нормальному людському обличчю.

Таким чином, суд, кваліфікуючи дії засудженого за ч. 1 ст. 286 КК, безпідставно не взяв до уваги, що виявлені в потерпілої рани м'яких тканин обличчя зліва зажили рубцем, який сам собою зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, а також не враховував таких медичних критеріїв, як ушкодження лицьового нерва, що призвело до асиметрії обличчя - опущення лівого кута рота і порушення міміки обличчя потерпілої, що ускладнило артикуляцію, вплинуло на чіткість мови та звичні для людини процеси, в яких задіяні м'язи обличчя, як то прийом їжі, що негативно впливає не тільки на фізичний, а й на психологічний стан потерпілої.

Аналізуйте судовий акт: Порушення чинних на транспорті правил, що убезпечують рух, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки вчинених навіть велосипедистом тягне за собою кримінальне покарання (ВС/ККС № 263/8330/15-к від 04.10.2018)

Заява потерпілих про призначення покарання не пов’язаного з позбавленням волі не свідчить про їх бажання звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням (ВС/ККС № 702/880/16-к від 10.05.2018)

Залишення злочинцем місця ДТП та ненадання допомоги потерпілому, який згодом загинув, не вважаються тяжкими наслідками, які обтяжують покарання відповідно до ст. ст. 135 та 286 КК України (ВС/ККС, № 566/606/15-к від 20 червня 2018 р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2018 року

м. Київ

справа № 711/9623/16-к

провадження №51-3795км18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Макаровець А.М.,

суддів Марчук Н.О., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря судового засідання Демчука П.О.,

прокурора Дронової І.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016251010007104, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Шполи Черкаськоїобласті, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом апеляційної інстанції, та представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкас від 22 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Придніпровського районного суду м. Черкас від 22 червня 2017 року ОСОБА_1. засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік без позбавлення права керувати транспортними засобами.На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої: ОСОБА_2 9 260,33 грн та 30 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.

Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 24 листопада 2017 року вирок суду першої інстанції залишив без зміни. На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

ОСОБА_1. визнано винуватим у тому, що він 3 вересня 2016 року близько 13:45, керуючи автомобілем «Форд Транзит» та рухаючись по вул. Симиренківській у м. Черкасах, порушив вимоги пунктів 2.3.«б», 8.7.3.«е» Правил дорожнього руху, не був уважним, не відреагував відповідно на дорожню обстановку та виїхав на перехрестя з вул. Надпільною на червоне світло світлофора, де допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ-2103 під керуванням водія Подолінського , в результаті чого пасажир цього автомобіля ОСОБА_2 отримала рани обличчя, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також закритий перелом обох кісток правого передпліччя та травму таза, які є тілесними ушкодженнями середньої тяжкості, що призвели до тривалого розладу здоров'я.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник потерпілої ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_3,посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:

- суд безпідставно не погодився зі зміною прокурором обвинувачення з ч. 1 ст. 286 КК на ч. 2 ст. 286 КК та кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 цієї статті, яка не підлягала застосуванню;

- оцінку ран обличчя потерпілої ОСОБА_2 як легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, здійснено судово-медичним експертом до завершення курсу лікування, при цьому слідчим у постанові про призначення експертизи не ставилося питання щодо непоправності знівечення обличчя внаслідок зазначеної травми;

- суд безпідставно відкинув як доказ висновок комісійної судово-медичної експертизи №02-01/536, згідно з якою рани обличчя потерпілої зажили рубцем, який сам собою зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, тому це ушкодження може бути розцінене як тяжке, якщо буде визнано таким, що знівечило обличчя;

- суд без урахування всіх медичних і естетичних показників визначив вказане тілесне ушкодження як таке, що «не надає обличчю потерпілої огидного, відразливого чи потворного вигляду, який би дав змогу констатувати знівечення обличчя», не взявши при цьому до уваги, зокрема, ушкодження лицевого нерва, що спричинило опущення лівого кута рота і порушення міміки обличчя, мови, процесу приймання їжі, який став для потерпілої складним;

- наявне ушкодження обличчя спричинило ускладнення у виконанні професійних обов'язків потерпілої ОСОБА_2, яка є майстром у професійно-технічному училищі і працює з неповнолітніми, а також впливає на психологічний стан у родині;

- суд залучив як співвідповідача ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування», однак поклав обов'язок відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди на обвинуваченого ОСОБА_1, а не на страхову компанію;

- обвинувачений ОСОБА_1. цивільний позов визнав повністю, однак суд безпідставно і невмотивовано частково задовольнив цивільний позов потерпілої, зменшивши розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, з 100 000 грн до 30 000 грн;

-апеляційний суд не звернув уваги на порушення, допущені судом першої інстанції;

- враховуючи вищевказане, порушено право потерпілої на справедливий суд.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх доводів зазначає, що:

- суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, кваліфікуючи дії ОСОБА_1. не за ч. 2 ст. 286 КК, як було пред'явлено обвинувачення, а за ч. 1 цієї статті, не взявши до уваги доказів заподіяння потерпілій тяжкого тілесного ушкодження у виді непоправного знівечення обличчя;

- у результаті неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1 йому було призначено занадто м'яке покарання;

- крім того, при призначенні покарання суд не врахував, що ОСОБА_1 протягом значного часу, що пройшов з моменту виникнення дорожньо-транспортної пригоди, не надав жодної допомоги потерпілій, не цікавився станом її здоров'я, не відшкодував заподіяної їй шкоди;

- суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) ретельно не перевірив усіх доводів, зазначених в апеляційних скаргах прокурора та представника потерпілої, у тому числі щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1, м'якості призначеного покарання та необхідності збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не мотивував належним чином свого рішення про залишення без зміни вироку суду першої інстанції.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників процесу заперечень на касаційні скарги не надходило.

У судовому засіданні прокурор підтримала вимоги касаційних скарг.

Мотиви Суду

Згідно з приписами ст. 370 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Зміст ухвали має відповідати вимогам ст. 419 КПК. Зокрема, у ній мають бути зазначені встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Зазначених вимог закону апеляційний суд не дотримався.

Так, тяжким тілесним ушкодженням вважається тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило втрату будь-якого органу або його функцій, психічну хворобу або інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину, або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя.

Відповідно до Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 січня 1995 року № 6,судово-медичний експерт не кваліфікує ушкодження обличчя як знівечення, оскільки це поняття не є медичним. Він визначає вид ушкодження, його особливості та механізм утворення, встановлює, чи є це ушкодження виправним або невиправним. Під виправністю ушкодження належить розуміти значне зменшення вираженості патологічних змін (рубця, деформації, порушення міміки тощо), з часом чи під дією нехірургічних засобів. Коли ж для усунення необхідне оперативне втручання (косметична операція), то ушкодження обличчя вважається невиправним.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», визначення наявності знівечення обличчя є компетенцією суду. Встановлювати ж, чи є знівечення обличчя непоправним, необхідно за допомогою судово-медичної експертизи.

Зі змісту вироку та ухвали апеляційного суду вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку, який підтримав й апеляційний суд, про те, що виходячи із загальноприйнятих уявлень про вигляд людини, наявний на обличчі потерпілої рубець довжиною близько 7 см з деяким опущенням лівого кута рота не можна розцінити як тяжке тілесне ушкодження, оскільки він не є огидним, страхітливим чи таким, що відштовхує, не надає обличчю потерпілої відразливого чи потворного вигляду, а тому суд не вважав доведеним, що тілесні ушкодження, заподіяні потерпілій, відносяться до категорії тяжких за ознакою непоправного знівечення обличчя.

Поряд із цим, згідно з висновком судово-медичної експертизи від 3 квітня 2017 року №02-01/536 виявлені в ОСОБА_2 рани м'яких тканин обличчя зліва зажили рубцем, який сам собою зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, тому це ушкодження може бути розцінено як тяжке, якщо буде визнано таким, що знівечило обличчя. В описовій частині висновку експерта зазначено, що при обстеженні ОСОБА_2 встановлено явище парезу лицьового нерва зліва, неврологічну слабкість 7 пари лицьового нерва зліва та постановлено діагноз «посттравматична невропатія лицьового нерва зліва».

Згідно із загальноприйнятими уявленнями про вигляд людини обличчям є передня частина голови людини, яка виражає її зовнішність, індивідуальність, що за допомогою міміки (руху м'язів обличчя) відображає внутрішній душевний стан, настрої, переживання людини. Знівеченим обличчя вважається тоді, коли воно має неприємний, огидливий вигляд, не властивий нормальному людському обличчю.

Таким чином, суд, кваліфікуючи дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК, безпідставно не взяв до уваги, що виявлені в ОСОБА_2 рани м'яких тканин обличчя зліва зажили рубцем, який сам собою зникнути не може, з часом не стане менш помітним та потребує хірургічного втручання, а також не враховував таких медичних критеріїв, як ушкодження лицьового нерва, що призвело до асиметрії обличчя - опущення лівого кута рота і порушення міміки обличчя потерпілої, що ускладнило артикуляцію, вплинуло на чіткість мови та звичні для людини процеси, в яких задіяні м'язи обличчя, як то прийом їжі, що негативно впливає не тільки на фізичний, а й на психологічний стан потерпілої ОСОБА_2

Зазначене свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (п.1 ч.1 ст. 413 КПК).

Слушними є доводи касаційних скарг про істотне порушення вимог ст. 419 КПК судом апеляційної інстанції, оскільки останнім не зазначено належних мотивів, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та обґрунтованих підстав, на яких апеляційні скарги прокурора та представника потерпілої визнано необґрунтованими, а саме не надано належної оцінки їх доводам щодо неправильної кваліфікації дій ОСОБА_1, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого через м'якість, і необхідності збільшення розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Зазначені порушення відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, оскільки могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що зазначені порушення, з урахуванням вимог апеляційних скарг, може бути усунуто на стадії апеляційного розгляду, касаційні скарги прокурора та представника потерпілого підлягають частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438, п. 2 ч. 1 ст. 436 КПК - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

З урахуванням зазначених істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, Суд не вбачає підстав для надання оцінки доводам касаційних скарг в іншій частині, оскільки оцінка таких доводів можлива лише після усунення вказаних порушень.

Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону, надати оцінку всім доводам апеляційних скарг та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 369 412 419 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора та представника потерпілої ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

Призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: