Довічне позбавлення волі застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність (ВС/ККС № 367/6965/15-к від 18.09.2018)

Фабула судового акту: Згідно статті 64 Кримінального кодексу України довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

Таким чином такий вид покарання є виключним та таким, що застосовується судами у виключних випадках.

У даній справі особу засуджено за ч. 2 ст. 185 та п. 4 ч. 2 ст. 115 КК України. Згідно вироку суду останній в стані алкогольного сп'яніння, на четвертому поверсі недобудованої будівлі на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, що виникли в результаті образи, підійшов ззаду до потерпілої та штовхнув останню, внаслідок чого остання впала на бетонну підлогу, вдарившись при цьому головою та втратила свідомість. У подальшому обвинувачений, розуміючи, що потерпіла подає ознаки життя, усвідомлюючи свої злочинні дії, переслідуючи злочинний умисел направлений на особливо жорстоке вбивство та заподіяння особливих фізичних страждань потерпілій бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, а саме смерті останньої, розкладним ножем, умисно, завдав потерпілій не менше 40 ударів у ділянку грудної клітини та передньої частини шиї, чим заподіяв особливих страждань. Від отриманих тілесних ушкоджень остання померла на місці події. Після цього, переконавшись, що потерпіла не подає ознак життя, з метою приховати труп останньої, відтягнув тіло потерпілої приблизно на 2 метри від сходів, залишив його та заволодів планшетом та фотоапаратом останньої.

Вироком місцевого суду засуджено до довічного позбавлення волі.

В свою чергу апеляційним судом покарання зменшено до 14 років 6 місяців позбавлення волі.

На таке рішення апеляційного суду прокурором подано касаційну скаргу з мотивів м’якості призначеного покарання.

ККС погодився із прокурором та у рішенні, що аналізується визначив обставини за яких призначення покарання у вигляді довічного позбавлення волі доцільним та обґрунтованим.

Так Касаційний кримінальний суд зауважив, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК врахував характер та ступінь тяжкості скоєного, те, що один із ним вчинених злочинів, відповідно до ст. 12 КК, є особливо тяжким, дані про особу засудженого, який будучи раніше судимим та звільненим від відбування покарання з іспитовим строком, на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні злочини, суспільно-корисною працею не займався, за місцем проживання характеризувався негативно.

Окрім цього засуджений будучи молодою, фізично здоровою, працездатною людиною, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, жорстоко та безжально, шляхом нанесення численних ножових поранень, холоднокровно вбив раніше знайому йому неповнолітню потерпілу, яка перебувала із ним у дружніх відносинах, не створювала для нього ніякої небезпеки, не чинила щодо нього протиправних дій та опору, перебувала у безпорадному стані. Вбиваючи потерпілу, винна особа діяла зухвало, на ґрунті раптової образи, через малозначний привід, а після жорстокого вбивства, ще й заволоділа майном потерпілої, чим поставив її життя нижче від своїх бажань, нехтуючи загальнолюдськими цінностями.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: Засуджений в стані сильного душевного хвилювання вбив лише за те, що коханка розповіла про свої зради та назвала його спонсором і імпотентом, або як суд кваліфікує за ст. 116 КК України (ВС/ККС справа № 234/8200/16-к від 29 серпня 2018 р.)

Встановлення МОТИВУ вчинення злочину є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України (ВС/КС № 466/9158/14-к від 01.03.2018)

ВССУ: Визначальним для кваліфікації дій винної особи за ст. 115 КК України є спрямованість умислу винного та бажання настання смерті потерпілого (справа № 646/10855/15-к від 28.09.2017)

Постанова

Іменем України

18 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 367/6965/15-к

провадження № 51-1409км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Кишакевича Л. Ю.,

суддів Щепоткіної В.В., Остапука В.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Кириленка М.О.,

засудженого ОСОБА_1

прокурора Кулаківського К.О.

захисника Радченка О.В.,

представника потерпілих ОСОБА_3

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за касаційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, потерпілої ОСОБА_4 та її представника адвоката ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2017 року за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця смт ВорзельКиївської області, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого, останнього разу: вироком Ірпінського міського суду Київської області від 28.04.2015 року за ч. 2 ст. 185. ч. 4 ст. 70 КК до 2 років обмеження волі з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ірпінського міського суду Київської області від 08 серпня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.

На підставі ст. ст. 71 72 КК за сукупністю вироків ОСОБА_1 до покарання призначеного даним вироком суду у виді довічного позбавлення волі повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 28.04.2015 року у виді обмеження волі на 2 роки, та призначено остаточно до відбуття покарання у виді довічного позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислено рахувати з 08 серпня 2017 року, зарахувавши в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 05.07.2015 року по 08.08.2017 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 - 130 558 грн в рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди та 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди, на користь ОСОБА_5 - 500 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, з ОСОБА_1 стягнуто 736 грн на користь держави на відшкодування процесуальних витрат.

Судом вирішено долю речових доказів.

Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 04 годині 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на четвертому поверсі недобудованої будівлі, розташованої на АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, що виникли в результаті образи, підійшов ззаду до ОСОБА_6 та штовхнув останню, внаслідок чого ОСОБА_6 впала на бетонну підлогу, вдарившись при цьому головою та втратила свідомість. У подальшому ОСОБА_1, розуміючи, що ОСОБА_6 подає ознаки життя, усвідомлюючи свої злочинні дії, переслідуючи злочинний умисел направлений на особливо жорстоке вбивство та заподіяння особливих фізичних страждань ОСОБА_6, бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, а саме смерті ОСОБА_6, розкладним ножем, умисно, завдав потерпілій не менше 40 ударів у ділянку грудної клітини та передньої частини шиї, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 особливих страждань. Від отриманих тілесних ушкоджень остання померла на місці події. Після цього, переконавшись, що ОСОБА_6 не подає ознак життя, з метою приховати труп останньої, відтягнув тіло потерпілої приблизно на 2 метри від сходів та залишив його.

Крім того, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 близько 04 годині 00 хвилин, діючи повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у недобудованій будівлі, що на АДРЕСА_1, після умисного вбивства ОСОБА_6 вчиненого з особливою жорстокістю, переконавшись в тому, що остання не подає ознак життя, умисно, таємно викрав фотоапарат марки «Nicon», вартістю 5 000 грн та планшет марки «Lenovo» вартістю 4 000 грн. З викраденим майном ОСОБА_1 з місця вчинення злочину зник та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 9 000 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 2 жовтня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 змінено в частині призначеного покарання.

За п. 4 ч. 2 ст. 115 КК ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців; за ч. 2 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1призначенопокарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців.

На підставі ст. ст. 71 72 КК за сукупністю вироків ОСОБА_1 до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 28.04.2015 р. у виді обмеження волі на 2 роки та остаточно призначено до відбуття покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК ОСОБА_1 у строк відбування покарання зараховано строк попереднього ув'язнення з 05.07.2015р. по 02.10.2017р. з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 05.07.2015 року. У решті вирок залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зокрема, прокурор вважає, що всупереч положенням ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, своє рішення про зміну вироку та пом'якшення призначеного покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк належним чином не мотивував, що призвело до явної невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним, що характеризують особу засудженого ОСОБА_1 внаслідок м'якості. Вважає, що апеляційний суд не проаналізував й не зіставив з наявними у справі та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, не дав на кожний із них вичерпну відповідь, не врахував наявність обставин, що обтяжують покарання.

Потерпіла ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_3, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зокрема, потерпіла та її представник звертають увагу суду на те, що апеляційний суд, змінюючи вирок суду першої інстанції, яким ОСОБА_1 було призначено покарання у виді довічного позбавлення волі своє рішення не мотивував, не врахував й конкретні обставини справи, а саме те, що вбивство неповнолітньої ОСОБА_6 вчинено з особливою жорстокістю, через малозначущий привід, після скоєного вбивця ще й заволодів майном потерпілої, продавши його на наступний день. Потерпіла була єдиною донькою у батьків, мала молодий вік - 17 років, засуджений щиро не розкаявся, не сприяв слідству, раніше притягався до кримінальної відповідальності та належних висновків для себе не зробив, вчинив злочин у стані алкогольного сп'яніння та щодо особи, яка перебувала у безпорадному стані. Отже, на думку потерпілої та її представника, призначене апеляційним судом покарання у виді позбавлення волі на певний строк є явно невідповідним тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1 внаслідок м'якості.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор вважав касаційні скарги прокурора, потерпілої та її представника обґрунтованими та просив їх задовольнити.

Представник потерпілих ОСОБА_3 підтримав подані касаційні скарги та просив їх задовольнити, вважав, що покарання, призначене ОСОБА_1 є явно невідповідним тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та даним, що характеризують особу засудженого, внаслідок м'якості, у зв'язку з чим просив ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтримали всі подані касаційні скарги, просили їх задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Радченко О.В. просили залишити подані касаційній скарги без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без зміни, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваження лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 185 КК, зроблено з дотриманням ст. 23 КПК на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, оцінено відповідно до ст. 94 КПК та у касаційних скаргах не оскаржується.

Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст. 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна містити короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції, мотиви з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався, тощо. При скасуванні або зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Так, мотивувальна частина судового рішення суду апеляційної інстанції має містити аналіз доказів і докладні мотиви прийнятого рішення. При цьому необхідно проаналізувати і співставити з наявними у кримінальному провадженні і додатково поданими матеріалами всі доводи апеляційних скарг і на кожен із них дати вичерпну відповідь. Висновки суду повинні мати посилання на відповідний матеріальний або процесуальний закон.

Рішення суду апеляційної інстанції, що не містить вмотивованих висновків на доводи апеляційної скарги з питань про доведеність або недоведеність обвинувачення, кваліфікацію злочину, про міру покарання, не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.

Суд апеляційної інстанції при розгляді даного провадження не дотримався цих вимог закону.

Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції, обираючи покарання ОСОБА_1, суд виходив з наступного.

Так, у відповідності до вимог ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так іншими особами.

Згідно ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Санкцією ч. 2 ст. 115 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк під десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Відповідно до ст. 64 КК довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

При визначенні ОСОБА_1 виду та розміру покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК врахував характер та ступінь тяжкості скоєного, те, що один зі вчинених злочинів, відповідно до ст. 12 КК, є особливо тяжким, дані про особу засудженого, який будучи раніше судимим та звільненим від відбування покарання з іспитовим строком, на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні злочини, суспільно-корисною працею не займався, за місцем проживання характеризувався негативно.

Крім того, зважив й на особливості даного конкретного злочину і обставини його вчинення, та прийшов до обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 хоча й визнавав свою провину у пред'явленому йому обвинуваченні та давав показання щодо обставин вчинення злочину, але щиро не розкаявся, оскільки його зухвала поведінка в судовому засіданні при допиті стороною обвинувачення, потерпілими, судом, не свідчила про критичну оцінку засудженим вчинених ним злочинів та жалю з приводу вчиненого.

Таким чином, врахувавши дані про особу ОСОБА_1 у поєднанні із тяжкістю вчинених злочинів, особливостей вчиненого умисного вбивства неповнолітньої ОСОБА_6, поведінку ОСОБА_1 в момент та після вчинення вбивства ОСОБА_6, а саме особливу жорстокість, через малозначний привід, ще й крадіжки належного їй майна та його подальший збут, введення в оману батьків вбитої щодо її місцезнаходження, суд першої інстанції прийшов до висновку, що ОСОБА_1 становить особливу небезпеку для суспільства і обрав йому покарання у виді довічного позбавлення волі.

Змінюючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, всупереч положенням ст. 419 КПК, суд апеляційної інстанції, своє рішення про зміну довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк належним чином не мотивував, що призвело до явної невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним, що характеризують особу засудженого ОСОБА_1, внаслідок м'якості.

Так, зокрема, зі змісту ухвали випливає, що апеляційний суд своє рішення обґрунтував тим, що хоча ОСОБА_1 раніше судимий, але не за злочини проти життя і здоров'я людини, на спецобліках не перебував, визнав фактичні обставини справи, що, на думку апеляційного суду, з врахуванням молодого віку засудженого, дає підстави для пом'якшення йому покарання.

При цьому, апеляційний суд не дав належної оцінки тим обставинам, що покарання у виді довічного позбавлення волі є тим видом покарання, що застосовується у випадках, коли необхідність такого призначення обумовлюється особливими обставинами, що обтяжують відповідальність, та виключно небезпечністю особи винного.

Зокрема, апеляційним судом не враховано, що вказаний вид кримінального покарання призначається з урахуванням таких даних, як наявність судимостей в особи, з урахуванням негативних характеристик з місця проживання, що в свою чергу, свідчить про небажання особи стати на шлях виправлення і, як наслідок, нехтування загальнолюдськими цінностями, зокрема, життям людини.

Так, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1, будучи молодою, фізично здоровою, працездатною людиною, не вважаючи життя людини найвищою цінністю, жорстоко та безжально, шляхом нанесення численних ножових поранень, холоднокровно вбив раніше знайому йому неповнолітню потерпілу, яка перебувала із ним у дружніх відносинах, не створювала для нього ніякої небезпеки, не чинила щодо нього протиправних дій та опору, перебувала у безпорадному стані. Вбиваючи потерпілу, ОСОБА_1 діяв зухвало, на ґрунті раптової образи, через малозначний привід, а після жорстокого вбивства, ще й заволодів майном потерпілої, чим поставив її життя нижче від своїх бажань, нехтуючи загальнолюдськими цінностями.

Крім того, апеляційним судом не надано належної оцінки тому, що ОСОБА_1 вчинив два умисні злочини, один з яких є особливо тяжким насильницьким злочином проти життя неповнолітньої особи, яка до того ж перебувала у безпорадному стані, протягом іспитового строку за раніше вчинені умисні злочини проти власності, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення та стійку злочинну поведінку.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 є особливо небезпечним для суспільства, а будь-який інший вид покарання окрім довічного позбавлення волі не забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів як засудженим.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. ст. 50 65 КК, прийняв необґрунтоване рішення про пом'якшення покарання ОСОБА_1, що призвело до призначення покарання, яке за своїм видом є явно несправедливим через м'якість.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що ухвалу апеляційного суду не можна визнати обґрунтованою, оскільки завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті; ігнорування судом аргументів сторін є грубим порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню у зв'язку з необхідністю посилення покарання через порушення ст. 419 КПК та призначення покарання, яке за своїм видом є явно несправедливим, невідповідним ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого, внаслідок м'якості.

При новому апеляційному розгляді слід виконати всі вимоги чинного законодавства, перевірити доводи, на які посилаються учасники процесу, та навести мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, зваживши при цьому на те, що, за умов доведеності винуватості ОСОБА_1 в інкримінованих йому злочинах, покарання у виді позбавлення волі на певний строк є явно невідповідним тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та даним, що характеризують особу засудженого, внаслідок м'якості.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_3 - задовольнити. Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 02 жовтня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді