Доказування очевидності невиконання належним чином роботи за підрядним договором покладається на замовника (ВС/КГС № 911/1570/18 від 19.12.2019)

Фабула судового акту: До уваги читача пропонується судове рішення у якому Касаційний господарський суд висловив свої міркування з питання на кого ж саме покладається тягар доказування у спорах, пов’язаних із поверненням авансу за договорами підряду у зв’язку із неналежним виконання такого роду договорів та за яких умов аванс повертається.

У даній справі підприємство звернулось до суду із позовом до свого підрядника у якому порушило питання стягнення з відповідача суми сплаченого авансу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач свої зобов`язання з виготовлення, доставки, монтування цільноскляних конструкцій належним чином, у повному обсязі та у визначені договором строки не виконав, на вимогу позивача грошові кошти не повернув.

Суди першої та апеляційної інстанцій із такими вимогами погодились та їх задовольнили виходячи з того, що відповідачем неналежно виконано взяті на себе зобов’язання в частині забезпечення якості змонтованої конструкції, а тому позивач обґрунтовано вимагає повернення сплаченого відповідачу на умовах договору підряду розміру авансового платежу.

Підрядник оскаржив такі рішення у касаційному порядку мотивуючи свою скаргу тим, що позивачем не було надано жодного доказу, який би підтверджував, що виготовлені в порушення технологічних норм конструкції не відповідають технічним характеристикам, встановленим для виробів такого типу, не відповідають завданню замовника та не можуть безпечно експлуатуватись на об’єкті.

В свою чергу Касаційний господарський суд із такими доводами погодився і у своїй постанові вказав, що за нормами ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Отже для вірного та обґрунтованого вирішення даного спору суду необхідно достовірно з`ясовувати обставини щодо підстав такої відмови з урахуванням положень наведених вище норм.

Натомість задовольняючи вимоги позивача суди не дослідили, на підставі якої статті закону чи пункту договору підряду замовник відмовився від договору, чи є обставини, на які він посилався в листі на адресу підрядника, доведеними і чи є вони достатніми для відмови від договору.

За положеннями ч. 3 ст. 858 ЦК України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Отже істотні відступи від умов договору підряду або інші істотні недоліки у роботі поділяються на ті, що не можуть бути усунені і ті, що не були усунені у встановлений замовником розумний строк.

Відповідно до висновку експертизи ,який міститься у матеріалах справи виявлені позивачем недоліки можливо усунути.

Виходячи із наведеного судами попередніх інстанцій не надано оцінки вказаному та не встановлено, чи можуть бути недоліки істотними за зазначених умов, а тому висновок про повернення авансового платежу є передчасним.

Аналізуйте судовий акт: Сплачені грошові кошти за поставлене обладнання можуть бути повернені, якщо покупець тривалий час не міг ним користуватися у зв`язку з неодноразовим виявленням недоліків у роботі (ВС/КГС,904/3407/18,07.06.19)

Відповідач, не подаючи на вимогу суду відповідний доказ, не спростовує в такий спосіб твердження позивача, а суд в такому випадку може оцінити обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ (ВС/КГС, № 915/1145/17, 17.07.18)

Сума гарантійного платежу за попереднім договором є авансом та підлягає поверненню у разі неукладення основної угоди (ВС/КГС № 910/11491/17 від 08.02.2018)

Підрядник не працює та не повертає авансу. Замовник стягує аванс на підставі статті 849 ЦК України (ВГСУ у справі № 910/13621/16 від 28 березня 2017р.)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1570/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ГлассПро"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019р.

у складі колегії суддів: Л. П. Зубець - головуючий, А. І. Мартюк, Н. Ф. Калатай

та на рішення господарського суду Київської області від 26.06.2019р.

суддя: О. О. Христенко

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаційний розрахунковий центр"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ГлассПро"

про стягнення 571 959,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіаційний розрахунковий центр» звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ «ГлассПро» про стягнення 571 959,65 грн. авансу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору підряду № ГП-1000314 від 26.07.2017р. позивачем сплачено відповідачу в рахунок авансу 571 959,65 грн., проте відповідач свої зобов`язання з виготовлення, доставки, монтування цільноскляних конструкцій належним чином, у повному обсязі та у визначені договором строки не виконав, на вимогу позивача грошові кошти не повернув.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Київської області від 26.06.2019р. у справі №911/1570/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019р., позов задоволено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки відповідачем неналежно виконано взяті на себе зобов`язання в частині забезпечення якості змонтованої конструкції, позивач обґрунтовано вимагає повернення сплаченого відповідачу на умовах договору підряду розміру авансового платежу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ТОВ "ГлассПро" не погоджуючись з рішенням та постановою, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У скарзі зазначається, що судом не було взято до уваги та не надано правову оцінку письмовим доказам, які наявні в матеріалах справи, а саме не враховано, що позивачем не було надано жодного доказу, який би підтверджував, що виготовлені в порушення технологічних норм конструкції не відповідають технічним характеристикам, встановленим для виробів такого типу, не відповідають завданню замовника та не можуть безпечно експлуатуватись на об`єкті.

Суд залишив поза увагою висновок від 21.08.2018р. ДП «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій», наданий відповідачем, в якому зазначено, що незважаючи на недоліки, конструкції існуючого козирка будівлі можуть експлуатуватись, так як вони відповідають нормам з питань забезпечення міцності та стійкості конструкцій.

Також скаржник вказує, що судом було безпідставно взято до уваги повідомлення судового експерта Черніна Я.О., в якому останній зазначив про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи, але зробив припущення про наявні порушення, посилаючись на відсутність інформації про використання матеріалів та умов виконання робіт.

За доводами скаржника судом першої інстанції безпідставно взято до уваги лист №3173/02-19 від 05.02.2019р., в якому позивач посилається на договір ГП-1000296 від 10.05.2016р., тоді як предметом спору є стягнення коштів за договором №ГП-1000314 від 26.07.2017р.

Скаржник зазначає, що посилаючись на норми ст. 858 ЦК України та на лист позивача від 13.06.2018р. суди не врахували, що даний лист не містить доказів істотних недоліків у роботі, позивач лише запропонував припинити дію договору, тобто не відмовився від договору, а вказана стаття передбачає стягнення збитків, а не суми попередньої оплати.

На думку скаржника, суд апеляційної інстанції безпідставно посилається на норми ч.2 ст. 639 ЦК України, яка не може застосовуватись до спірних правовідносин.

4. Позиції інших учасників справи

ТОВ "Авіаційний розрахунковий центр" у відзиві на касаційну скаргу вказує про її необґрунтованість належними та допустимими доказами, а твердження скаржника про незаконність судових рішень вважає помилковими.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

26 липня 2017 р. між ТОВ «Авіаційний розрахунковий центр» як замовником та ТОВ «ГлассПро» як виконавцем укладено договір підряду № ГП-1000314.

Відповідно до п. 1.1 договору підряду виконавець зобов`язується за завданням замовника виготовити, здійснити доставку та змонтувати своїми силами та із своїх матеріалів цільноскляні конструкції, загальна площа виробів - 49,72 кв.м. на об`єкті замовника за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 67 та здати такі роботи замовнику у встановлений договором строк, а замовник зобов`язується прийняти, а також оплатити роботи у порядку та в розмірах, передбачених договором.

Згідно з п. 1.3 договору підряду перелік робіт, які виконуються виконавцем за договором та їх об`єм, визначено сторонами у «Специфікації та розрахунку вартості робіт», які є невід`ємною частиною договору.

За умовами п. 2.1 договору підряду вартість робіт складає 714 949,56 грн., включаючи ПДВ.

За п.п. 2.2.1, 2.2.2 договору підряду розрахунки за договором здійснюються поетапно: замовник перераховує на рахунок виконавця аванс в розмірі 80 % від загальної вартості робіт протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами цього договору; залишок вартості у розмірі 20 % від вартості робіт, перераховується замовником протягом 5 банківських днів після підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до п. 3.1 договору підряду роботи по даному договору виконуються протягом 40 робочих днів: 1 етап: на протязі 10 робочих днів після дати надходження авансу згідно п. 2.2.1 договору на поточний рахунок виконавця, виконавець починає роботи по монтажу закладних деталей; 2 етап: після письмового повідомлення замовником виконавця про наявність будівельної готовності, виконавець протягом 30 робочих днів встановлює конструкцію козирків.

Згідно з п. п. 7.1, 7.2 договору підряду по закінченню виконання робіт, визначених договором, виконавець передає виконані роботи замовнику по акту виконаних робіт, який повинен бути підписаний протягом 7 днів з моменту передачі замовнику. У разі відмови від підписання акту, або у разі ненадання протягом 7 днів мотивованої відмови від його підписання, роботи вважаються виконаними, прийнятими та такими, які підлягають кінцевій оплаті з боку замовника.

На виконання умов договору підряду позивач перерахував відповідачу в рахунок авансу 571 959,65 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 69 від 06.09.2017р. та № 115 від 02.10.2017р.

13 червня 2018р. позивач звернувся до відповідача із листом № 3052/06-18, в якому стверджував, що станом на 13.06.2018р. роботи на об`єкті не завершені, конструкції не відповідають технічним характеристикам, встановленим для виробів такого характеру, не відповідають технічному завданню замовника, виготовлені з порушенням будівельних норм та не можуть безпечно експлуатуватись на об`єкті, пропозицій щодо усунення недоліків виконаних робіт від виконавця не надходило, у зв`язку з чим, позивач пропонував припинити дію договору підряду та повернути грошові кошти в сумі 571 959,65 грн.

Відповідач вказаний лист залишив без відповіді та задоволення.

Після звернення позивача до суду та відкриття провадження у даній справі, відповідач звертався до позивача із листом № 18 від 20.08.2018р., додаючи акт здачі-прийняття робіт № ГП-0000674 та видаткову накладну № ГП-0000674 від 21.08.2018р. на суму 432 580,06 грн., підписані з боку відповідача.

У відповідь позивачем було надіслано відповідачу лист від 31.08.2018р. про відмову від підписання акту здачі-прийняття робіт №ГП-0000674 у зв`язку з виявленими недоліками у роботі.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Позивач, звертаючись з даним позовом про стягнення з відповідача авансового платежу, послався, зокрема, на норми ч. 3 ст. 849 ч. 2 ст. 852 ЦК України.

Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, посилаючись на норми ст. 858 ЦК України, виходили із того, що відповідач в порушення умов договору не здійснив підрядні роботи належної якості.

Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позивачу сплаченого відповідачу авансу передчасними, оскільки їх зроблено з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення спору у цій справі.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі ст. 857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Як вбачається із встановлених судами обставин, позивач, звертаючись до відповідача 13.06.2018р. із листом № 3052/06-18, в якому пропонував припинити дію договору підряду, посилався на незавершення робіт до 13.06.2018р., невідповідність конструкцій технічним характеристикам, технічному завданню замовника та будівельним нормам.

Тобто в листі визначено фактично дві підстави для односторонньої відмови замовника від договору підряду - порушення строків виконання та невідповідність робіт необхідним характеристикам.

Права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:

- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);

- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);

- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);

- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору. (частина четверта статті).

Правовий аналіз положень ст. 849 ЦК України дозволяє дійти висновку, що вони встановлюють підстави для відмови замовника від договору підряду та відповідні правові наслідки такої відмови. При цьому, положення частин другої, третьої та четвертої ст. 849 ЦК України містять самостійні підстави відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки таких дій.

Верховний Суд звертає увагу, що частина третя ст. 849 ЦК України, на яку посилається позивач у позовній заяві, надає право замовнику, у разі якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, призначити підрядникові строк для усунення недоліків. І лише в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Доказування очевидності невиконання належним чином роботи за підрядним договором покладається на замовника.

Разом з цим, частина 2 вказаної статті надає замовнику право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим.

Частиною 4 ст. 849 ЦК України замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, з можливістю виплати замовником підряднику плати за виконану роботу з відшкодуванням збитків підряднику, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що спір у справі стосується саме повернення попередньої оплати за договором підряду у зв`язку з відмовою замовника від договору, Верховний Суд констатує, що для правильного вирішення даного спору суду необхідно достовірно з`ясовувати обставини щодо підстав такої відмови з урахуванням положень ст. 849 ЦК України.

При цьому, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій взагалі не було досліджено підстав відмови замовника від договору підряду згідно з наведеною нормою права.

Зазначаючи про припинення договору в односторонньому порядку у зв`язку з відмовою замовника від договору, суди не встановили, на підставі якої статті закону чи пункту договору підряду замовник відмовився від договору, чи є обставини, на які він посилався в листі від 13.06.2018р., доведеними і чи є вони достатніми для відмови від договору з урахуванням ст. 849 ЦК України.

Вказане призвело до неврахування судами встановлених ч. ч. 2, 3, 4 ст. 849 ЦК України правових наслідків, що настають у зв`язку з відмовою замовника від договору підряду.

Суди послались на приписи ст. 858 ЦК України, якою передбачено відповідальність підрядника за неналежну якість роботи.

Вказана стаття встановлює, що у разі коли робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Проте судами не досліджено, чи було використано замовником передбачене ч. 1 ст.858 ЦК України право.

Згідно з ч. 3 ст. 858 ЦК України якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

З аналізу вказаної норми вбачається, що істотні відступи від умов договору підряду або інші істотні недоліки у роботі поділяються на ті, що не можуть бути усунені і ті, що не були усунені у встановлений замовником розумний строк.

Такі недоліки дають замовнику право на відмову від договору та отримання відшкодування спричинених збитків.

Проте, з судових рішень не вбачається встановлення обставин наявності саме істотних недоліків чи відступів від договору, які не можуть бути усунені або не були усунені у встановлений строк.

У висновку ДП «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» від 21.08.2018р., який було надано відповідачем, зазначається про пошкодження та недоліки, які необхідно усунути, що свідчить про те, що ці недоліки можливо усунути.

З огляду на це Верховний Суд вважає передчасним застосування у даному випадку ч. 3 ст. 858 ЦК України.

При цьому у висновку від 21.08.2018р. також зазначено, що не зважаючи на вказані недоліки, конструкції існуючого козирка будівлі можуть експлуатуватися, так як вони відповідають нормам з питань забезпечення міцності та стійкості конструкцій.

Проте судами не надано оцінки вказаному та не встановлено, чи можуть бути недоліки істотними за зазначених умов.

Крім того Верховний Суд вважає, що суди безпідставно послались на обставини, зазначені судовим експертом Черніним Яковом Олександровичем у повідомленні про неможливість надання висновку судової будівельно-технічної експертизи вих. №15/01-19 від 05.04.2019р., оскільки експертом не було проведено експертизу та не було надано відповіді на поставлені йому судом питання.

Верховний Суд також погоджується з доводами скаржника про помилковість застосування судом апеляційної інстанції норм ч. 2 ст. 639 ЦК України, яка регулює відносини купівлі-продажу, а не підряду, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Вказуючи про наявність підстав для повернення авансового платежу замовнику, суд першої інстанції взагалі не навів норм права, на підставі яких зроблено такий висновок. При цьому суди обох інстанцій не врахували, що положення ст. 849 ЦК України не встановлюють права замовника на повернення попередньої оплати за договором. Як вказувалось вище, положення зазначеної статті передбачають право замовника на відшкодування збитків підрядником, при цьому для застосування таких правових наслідків суду необхідно встановити обставини невиконання підрядником умов договору підряду.

Зважаючи на викладене Верховний Суд констатує, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено всіх обставин у даній справі та не надано їм належної правової оцінки. З урахуванням вищезазначених положень матеріального права, враховуючи повноваження суду касаційної інстанції, визначені у ст. 300 ГПК України, рішення та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

7. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги та дії, які повинен виконати суд першої інстанції при новому розгляді

Відповідно до ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Виходячи з вищевикладеного, з дотриманням передбачених ГПК України меж перегляду судових рішень, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати наведене, з`ясувати усі істотні обставини справи, дослідивши надані учасниками справи докази, надати їм належну оцінку, встановити на підставі якої саме правової норми (статті, частини статті, пункту) якого нормативно-правового акту чи пункту договору позивач відмовився від договору підряду, чи доведена фактична наявність підстав для односторонньої відмови від договору згідно наведених вище норм, в тому числі ст. 849 ЦК України, які наслідки такої односторонньої відмови та чи наявні підстави для повернення всієї суми авансового платежу з огляду на встановлені обставини справи.

За результатами розгляду даної справи господарському суду слід здійснити розподіл судових витрат згідно з нормами процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 310 314 315 316 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "ГлассПро" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 26.06.2019р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2019р. у справі №911/1570/18 скасувати.

Справу №911/1570/18 направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді