Віднесення автомобіля з кузовом, що є фургоном, за своїм типом до вантажного транспортного засобу, обумовлює необхідність проведення обов`язкового технічного контролю такого автомобіля (ВС/КАС, справа №126/1030/17,17.10.19)

Фабула судового акта: 22 лютого 2017 року позивач в керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, який не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив п. 31.3 Правил дорожнього руху України. За таких обставин в той же день відповідачем, а ним став інспектор сектору реагування патрульної поліції, було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Як вбачається з матеріалів справи, згідно з реєстраційною карткою зазначеного автомобиля, він за своїм типом є вантажним транспортним засобом, з кузовом фургоном, категорії В, повна маса якого складає 1670 тонн, 2000 року випуску.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, якими у задоволенні адміністративного позову було відмовлено, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, зазначаючи, що автомобіль Volkswagen Caddy відповідно до вимог ч. 6 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 № 137 не підлягає обов`язковому технічному контролю. Скаржник також вказував на порушення процедури прийняття спірної постанови.

Відхиляючи касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, послався зокрема на припис ч. 6 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», відповідно до якого для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить - кожні два роки.

Відповідно до пункту 3 вказаного Порядку періодичність проходження обов`язкового технічного контролю для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років становить - кожні два роки.

Згідно з підпунктом «б» пункту 31.3 Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Отже, з урахуванням вантажного типу транспортного засобу, колегія суддів дійшли висновку про те, що автомобіль Volkswagen Caddy відповідно до наведених вимог ч. 6 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 вказаного Порядку підлягає обов`язковому періодичному технічному контролю.

Аналогічні висновки були викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 січня 2019 року (справа № 361/7761/15а).

При цьому, суд звернув увагу, що категорія транспортного засобу «В» не визначає тип автомобіля, вона вказує на категорію водія, який має право керувати цим автомобілем. Тобто, по допустиму масу даним автомобілем може керувати водій з категорією «В», але сам автомобіль призначений для перевезення вантажів і за зареєстрованими властивостями є вантажним, тому підпадає під вимоги закону.

Оцінюючи твердження позивача про наявність процедурних порушень, суд визнав необгрунтованими його зияви про те, що відповідач позбавив його прав на пояснення, клопотання та можливістю скористатися юридичною допомогою, оскільки позивачем під час судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами обставину заявлення ним будь-яких клопотань під час винесення оскаржуваної постанови, у т.ч. щодо необхідності забезпечення участі захисника.

Аналізуйте судовий акт: Показники приладу Газоаналізатор Drager Alcotest 6810 не можуть вважатися допустимим доказом алкогольного сп'яніння водія (постанова Апеляційного суду Одеської області від 20.12.2017 р.).

Якщо в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння - це свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров'я для проходження огляду

ВС/КАС: Право інспектора поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб не пов’язується з обов’язком доводити, що зупинка транспортного засобу була законною (ВС/КАС, справа № 127/19283/17, 25.09.19)

Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (ВС/КАС: № 537/2088/17,15.05.19)

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 жовтня 2019 року

Київ

справа №126/1030/17

адміністративне провадження №К/9901/15343/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,

суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 15 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора сектору реагування патрульної поліції № 3 Бершадського відділу поліції старшого лейтенанта поліції Якименка Олександра Миколайовича про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора СРПП № 3 Бершадського ВП старшого лейтенанта поліції Якименка О.М. (далі відповідач) про скасування постанови БР № 339035 від 22 лютого 2017 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовних вимог вказує на безпідставність прийняття спірної постанови та притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 121 КУпАП, посилаючись на те, що його автомобіль марки Volkswagen Caddy не підлягає обов`язковому технічному контролю, оскільки відноситься до типу легкових автомобілів.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 15 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності підстав для скасування постанови відповідача, оскільки позивач керував транспортним засобом, який не пройшов вчасно обов`язковий технічний контроль, і відповідно в його діях є порушення п.31.3 Правил дорожнього рух України та склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 121 КУпАП.

Тому суди, дійшли висновку про правомірність прийняття спірної постанови БР № 339035 від 22 лютого 2017 року.

При цьому визнали необгрунтованими твердження позивача, що відповідач позбавив його прав на пояснення, клопотання та можливістю скористатися юридичною допомогою, оскільки позивачем під час судового розгляду не доведено належними та допустимими доказами обставину заявлення ним будь-яких клопотань під час винесення оскаржуваної постанови, у т.ч. щодо необхідності забезпечення участі захисника.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 15 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року і постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві.

Зокрема, на переконання скаржника, автомобіль Volkswagen Caddy відповідно до вимог частини шостої статті 35 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 № 137 не підлягає обов`язковому технічному контролю.

При цьому вказував на порушення процедури прийняття спірної постанови.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.

Рух касаційної скарги

Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 17 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 15 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року.

15 березня 2018 року касаційні скарги передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Шарапа В.М., (судді) Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.

За результатом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (суддя-доповідач) Загороднюк А.Г. (судді), Єресько Л.О., Соколов В.М.

Сторони не заявляли клопотання про розгляд справи за їх участю.

Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року прийнято адміністративну справу до провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

22 лютого 2017 року о 19 год. 50 хв. позивач в с. Бирлівка Бершадського району керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_1 , який не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив п. 31.3 Правил дорожнього руху України.

За таких обставин, 22 лютого 2017 року відповідачем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР №339035, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статтею 121 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Не погоджуючись із постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані у відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Згідно з частиною другою, третьою статті 35 Закону України «Про дорожній рух» обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища. Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

За змістом частини шостої статті 35 Закону України «Про дорожній рух» для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить - кожні два роки.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2012 № 137 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку періодичність проходження обов`язкового технічного контролю для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років становить - кожні два роки.

Згідно з підпунктом «б» пункту 31.3 Правил дорожнього руху експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Відповідно до частини третьої статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з реєстраційною карткою транспортного засобу Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником є ОСОБА_2 , автомобіль зареєстрований 18 листопада 2014 року, по типу є вантажним транспортним засобом, по типу кузову є фургоном, категорії В, повна маса якого складає 1670 тонн, 2000 року випуску.

Тому, з урахуванням вантажного типу транспортного засобу, колегія суддів приходить до висновку про те, що автомобіль Volkswagen Caddy відповідно до наведених вимог частини шостої статті 35 Закону України «Про дорожній рух», пункту 3 Порядку підлягає обов`язковому періодичному технічному контролю.

Разом з тим, станом на момент винесення спірної постанови 22 лютого 2017 року позивач порушив вказані норми, не провівши вчасно технічний контроль.

За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийняття спірної постанови БР № 339035 від 22 лютого 2017 року та притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 121 КУпАП.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 січня 2019 року (справа № 361/7761/15а).

При цьому, суд звертає увагу, що категорія транспортного засобу «В» не визначає тип автомобіля, вона вказує на категорію водія, який має право керувати цим автомобілем. Тобто, по допустиму масу даним автомобілем може керувати водій з категорією «В», але сам автомобіль призначений для перевезення вантажів і за зареєстрованими властивостями є вантажним, тому підпадає під вимоги закону.

Таким чином доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки до матеріалів справи приєднана копія реєстраційної картки ТЗ, яка містить достатньо інформації для перевірки судом правомірності постанови серії БР № 339035 від 22 лютого 2017 року.

При цьому саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Крім того, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії» (Віііг Тоща V. Зраіп) серія А. 303-А; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову.

Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судові витрати

З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, відповідно до частини четвертої статті 288 КпАП, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 15 червня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк

судді Л.О.Єресько

В.М. Соколов