15.07.2019 | Автор: Олександр Б.
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ВС/КАС: Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (ВС/КАС: № 537/2088/17,15.05.19)

ВС/КАС: Сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (ВС/КАС: № 537/2088/17,15.05.19) - 0_68271900_1563175499_5d2c2a4ba6b33.jpg

Фабула судового акта: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора управління патрульної поліції в місті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнено до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 122 КпАП. Відповідно до цієї постанови позивач, керуючи транспортним засобом Volkswagen Раssat, здійснив зупинку в два ряди, чим порушив розділ 15 додатку 4 ПДР та вчинив зазначене  адміністративне правопорушення. Цією постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

Районний суд позов задовольнив і скасував зазначену. При ухваленні такого рішення суд інстанції взяв до уваги показання свідків про те, що зупинка транспортного засобу була вимушеною, позаяк у позивача зламався ключ, який знаходився у брелоку з чіпом і під час їзди він періодично звідти випадав. Це створювало незручності і перешкоджало руху автомобіля. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач не роз'яснив позивачу його прав та обов'язків, не зачитав постанови та не роз'яснив суті постановленого за провину правопорушення, це зробив інший патрульний, який чергував разом з відповідачем. Встановлені обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать про порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

Апеляційний адміністративний суд цю постанову скасував та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що з дослідженого в судовому засіданні відеозапису подій вбачається, що позивач на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення не заперечив того, що була можливість зупинитися поруч без порушень ПДР. На цій підставі суд апеляційної інстанції констатував, що позивач фактично визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Втім, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наведене ріщення скасував і справу направив на новий розгляд до апеляційного суду. При цьому ВС/КАС сформував висновок наступного змісту, - сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.

Аналізуйте судовий акт:  Постанова у справі про адміністративне правопорушення ПДР має містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою такого правопорушення, (Солом'янський районний суд м. Києва, справа № 760/21518/17, 17.10.18)

Оскільки поліцейським не задокументовано і не доведено факту порушення позивачем ПДР України, то його вимоги про пред'явлення документів в т.ч. реєстраційного документу на транспортний засіб, є неправомірними (ВС/КАС,№ 686/11314/17, 15.03.19)

Немає складу адмінправопорушення без зазначення технічного засобу у постанові про порушення ПДР за ст. 122 КУпАП, тому провадження підлягає закриттю на підставі ст. 247 КУпАП (ВС/КАС у справі №337/3389/16-а від 30 травня 2018р.)

Неувімкнення водієм вдень під час руху ближнього світла фар поза населеним пунктом НЕ є порушенням п. 9.8 ПДР та ст. 122 КУпАП і відповідно підставою для накладення штрафу (Каховський міськрайонний суд Херсонської області, № 658/3286/16-а)

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа № 537/2088/17

провадження № К/9901/29523/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Стрелець Т. Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції в місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дворніцького Яна Едуардовича, третя особа - Управління патрульної поліції у місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови про накладення стягнення у вигляді штрафу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (судді Жигилій С.П., Дюкарєва С.В., Перцова Т.С.),

І. Суть спору

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора 1 роти батальйону Управління патрульної поліції в місті Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дворніцького Я.Е. (далі - Інспектор УПП Дворніцький Я.Е.) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії АР №819255 від 12 травня 2017 року, якою позивача притягнено до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП).

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що суть поставленого йому за провину правопорушення полягає в тому, що керуючи транспортним засобом в місті Кременчуці на вулиці Т. Шевченка, біля будинку 26, зупинив автомобіль на проїзній частині в два ряди, чим порушив розділ 15 додаток 4 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР). Позивач зауважив, що під час спілкування з поліцейським він пояснив, що здійснив вимушену аварійну зупинку, оскільки вимкнувся двигун його автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , та потворно запустити двигун не було можливості у зв'язку із поломкою ключа, яка сталася незадовго до цього. Між тим, як зазначив позивач, оскільки він не міг прибрати повністю автомобіль з проїзної частини через щільне паркування транспортних засобів вздовж проїзної ділянки по вулиці Шевченко та відсутність вільного місця, він був змушений залишити автомобіль, але водночас відповідно до підпункту А пункту 9.9 ПДР увімкнув в автомобілі аварійну світлову сигналізацію.

3. Окрім того, при ухваленні постанови про накладення адміністративного стягнення Інспектор УПП допустив такі порушення: розгляд справи на місці зупинки автомобіля, а не за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи; у постанові не вказано, який пункт ПДР порушено; позивача позбавлено можливості скористатися його правами, передбаченими статтею 268 КпАП в повному обсязі; порушено вимоги щодо процедури розгляду справи, передбачені статтями 278, 279 КпАП; не взято до уваги вимоги статей 33, 280 КпАП.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. 12 травня 2017 року Інспектор УПП Дворніцький Я.Е. виніс постанову серії АР № 819255 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КпАП.

5. Відповідно до цієї постанови, 12 травня 2017 року о 10:45 год. в місті Кременчуці на вулиці Шевченка, біля будинку 26, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Раssat, номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку в два ряди, чим порушив розділ 15 додаток 4 ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою КпАП.

6. Цією постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 грн.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

7. Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області постановою від 07 серпня 2017 року позов задовольнив; скасував постанову серії АР № 819255, винесену 12 травня 2017 року Інспектором УПП Дворницьким Я.Е.

8. При ухваленні такого рішення суд першої інстанції взяв до уваги показання свідків ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) про те, що зупинка транспортного засобу була вимушеною, позаяк у позивача зламався ключ, який знаходився у брелоку з чіпом і під час їзди він періодично звідти випадав. Це створювало незручності і перешкоджало руху автомобіля.

9. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач не роз'яснив позивачу його прав та обов'язків, не зачитав постанови та не роз'яснив суті постановленого за провину правопорушення, це зробив інший патрульний – ОСОБА_6 , який чергував разом з Інспектором УПП Дворніцьким Я.Е. Встановлені обставини, на думку суду першої інстанції, свідчать про порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності.

10. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2017 року скасував постанову Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07 серпня 2017 року та ухвалив нове, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

11. Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що з дослідженого в судовому засіданні відеозапису подій вбачається, що позивач на місці розгляду справи про адміністративне правопорушення не заперечував, що надав Інспектору УПП недостовірну інформацію щодо технічної несправності автомобіля (файл 2, 10 год. 42 хв. 47 сек.) та повідомив, що причиною зупинки автомобіля з порушенням правил п. 15.4 ПДР стала необхідність придбання замка (файл 2, 10 год. 44 хв. 50 сек.). Водночас позивач не заперечив того, що була можливість зупинитися поруч без порушень ПДР (файл 2, 10 год. 47 хв. 34 сек.). На цій підставі суд апеляційної інстанції констатував, що позивач фактично визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

12. Крім того, переглянувши відеозапис з нагрудної камери поліцейського апеляційний суд зазначив, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснено з дотриманням вимог законодавства, в тому числі відповідач роз'яснив права позивача, заслухані пояснення останнього.

13. На підставі наведеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач порушив вимоги пункту 15.4 ПДР, тому Інспектором УПП Дворніцьким Я.Е. правомірно виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 819255 від 12 травня 2017 року.

14. Доводи позивача щодо того, хто роз'яснив йому зміст постанови та строки її оскарження суд апеляційної інстанції розцінив як безпідставні, зауваживши, що вони не спростовують факту вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 122 КпАП та дотримання відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.

IV. Касаційне оскарження

15. У касаційні скарзі позивач, з покликанням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його постанову і залишити в силі постанову суду першої інстанції у цій справі. Касаційну скаргу обґрунтовує, зокрема, тим, що суд апеляційної інстанції не вивчив належним чином відеозапису, відтак дійшов помилкового висновку про дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.

16. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, у яких просить відмовити у задоволенні вимог позивача і залишити оскаржене судове рішення без змін. З-поміж іншого зауважив, що доводи позивача про вимушену зупинку не відповідають дійсності і факт правопорушення є встановленим.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

18. Відповідно до статті 251 КпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото -і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

19. Згідно з частинами другою-четвертою статті 258 КпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

20. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

21. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

22. Перелік справ про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, встановлено у частині першій статті 222 КпАП, відповідно до якої органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (<…> частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, <…>).

23. Згідно з частиною першою статті 122 КпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

24. Згідно з частиною другою статті 222 КпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

25. Згідно з пунктом 15.4 розділу 15 ПДР транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди. Велосипеди, мопеди і мотоцикли без бокового причепа дозволяється ставити на проїзній частині не більше ніж у два ряди.

VI. Позиція Верховного Суду

26. Підставою для винесення спірної постанови, відповідно до її змісту, слугувало те, що позивач порушив розділ 15, додаток 4 ПДР. Вказаний розділ містить п'ятнадцять підпунктів, втім який з них конкретно порушив позивач у цій постанові не зазначено. Судячи зі змісту встановлених у справі обставин, позивача притягнули до адміністративної відповідальності за зупинку у невстановленому місці.

27. Висновок суду апеляційної інстанції про правомірність оскарженої постанови ґрунтується на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

28. Таких висновків суд апеляційної інстанції дійшов після перегляду відеозапису з нагрудної камери поліцейського.

29. Стосовно процедури накладення адміністративного стягнення, то доводи, якими позивач доводить помилковість висновків апеляційного суду в цій частині полягають у необхідності переоцінити докази, що суд касаційної інстанції в межах своїх повноважень зробити не може.

30. Що стосується висновку суду апеляційної інстанції про факт правопорушення, то такий, на думку колегії суддів, є поспішним, оскільки не з'ясовними залишилися істотні для цієї справи обставини.

31. Зокрема, суд залишив поза увагою доводи позивача про те, що зупинка була вимушеною і зумовлена технічною несправністю автомобіля (що підтвердили троє свідків, показання яких врахував суд першої інстанції і мотивів, через які їх відхилено, апеляційний суд не зазначив); не з'ясовано яку саме заборону (зупинки/стоянки) і який саме дорожній знак (з додатку 4 до ПДР, на який покликається відповідач) порушив/не виконав позивач, відтак який конкретно пункт ПДР порушено.

32. На думку колегії суддів, сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке позивачу поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.

33. З огляду на межі касаційного перегляду та повноваження суду касаційної інстанції на цій стадії, колегія суддів не може самостійно з'ясовувати обставини справи та давати їм правову оцінку. Тому з урахуванням наведеного та керуючись вимогами частини другої, четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вирішила, що судові рішення, які є предметом касаційного перегляду, треба скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

VII. Судові витрати

34. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.         Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.         Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року в цій справі скасувати і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                  М. І. Смокович

Судді                                                                                                           О. В. Білоус

                                                                                                                    Т. Г. Стрелець

 

4257
Просмотров
0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.