Пояснення особи, яка склала адмінпротокол не можуть бути доказами вчинення адмінправопорушення (ВС/КАС у справі № 161/5372/17 від 29.04.2020)

Фабула судового акту: Мною та іншими авторами на даному інтернет-ресурсі неодноразово аналізувались судові рішення щодо визнання протиправними рішень посадових осіб органів Національної поліції про притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.

Як свідчить практика досить велика кількість таких рішень виноситься судами саме на користь водіїв, що пов’язано, насамперед, із порушеннями, які допускаються поліцейськими при складанні як протоколів та і винесенні постанов про притягнення до адімнвідповідальності.

У даній справі водія було притягнуто до відповідальності за непристебнутий пасок безпеки (ст. 122 КУпАП) та накладено штраф у розмірі 51 грн.

Водій із таким рішенням не погодився та подав позов про визнання такого рішення протиправним та його скасування оскільки вказаного порушення він не вчиняв.

Суд першої інстанції визнав такі доводи необґрунтованими та у своєму рішенні вказав, що показаннями допитаного в судовому засіданні працівника поліції ,який і складав протокол , підтверджується факт того, що позивач керував транспортним засобом та не був пристебнутий ременем безпеки. Ставити під сумнів правдивість показань допитаного в судовому засіданні свідка - відповідача підстав у суду не було.

Натомість апеляційний суд за скаргою водія визнав таке рішення незаконним та необґрунтованим оскільки крім постанови по справі про адміністративне правопорушення інших доказів, пояснень, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про порушення Правил дорожнього руху працівником поліції зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить.

У подальшому за касаційною скаргою поліції справа переглядалась Касаційним адміністративним судом, який цілком погодився з судом апеляційної інстанції.

Оцінюючи законність прийнятих судових рішень КАС зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 65 КАС України як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.

При цьому цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Однак у даній справі основним та єдиним доказом вчинення правопорушення стали пояснення зацікавленої особи – відповідача, який є працівником поліції, а тому останні не можуть бути допустимим доказом.

Аналізуйте судовий акт: ВС/КАС: Відповідальності за порушення ПДР підлягає ВИКЛЮЧНО водій, а не особа, яка просто сидить за кермом (ВС/КАС 204/8036/16-а від 19.02.2020)

Постанова про притягнення до відповідальності за порушення ПДР має містити дані про технічний засіб, яким таке адмінправопорушення зафіксоване (ВС/КАС № 524/1284/17 від 19.02.2020)

Визначення малозначності у справах про адмінправопорушення, розгляд яких є компетенцією поліції, віднесено до компетенції поліцейських (ВС/КАС № 266/3228/16-а від 31.10.2019)

Письмові пояснення свідків адмінправопорушення без їх допиту у судовому засіданні є НЕНАЛЕЖНИМИ доказами (ВС/КАС № 560/751/17 від 27.06.2019)

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 квітня 2020 року

Київ

справа №161/5372/17

адміністративне провадження №К/9901/34016/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,

суддів - Смоковича М.І.,

Шевцової Н.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (головуючий суддя - Заверуха О.Б., судді: Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі

за позовом ОСОБА_1

до поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_2

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Луцького міськрайонного суду Волинської області із адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову серії АР № 863334 від 03.03.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративне правопорушення, якою застосовано щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 51грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що 03 березня 2017р. близько 13 год. 15 хв. він рухався, з дотриманням правил дорожнього руху, автомобілем марки «DACIA LOGAN», номерний знак НОМЕР_1 по вул. Гнідавська в напрямку вул. Потебні та біля буд. № 19 був зупинений поліцейським роти №3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку ДПП старшим сержантом поліції ОСОБА_2. Причиною зупинки стало те, що він ніби перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки. Він не погодився з відповідачем та повідомив, що перетнув суцільну лінію, здійснюючи обгін транспортного засобу, який рухався із швидкістю менше 30 км/год. Тоді працівник поліції його повідомив, що притягне до відповідальності за порушення п.п. 2.3.в ПДР, а саме за те, що він не пристебнутий ременем безпеки. Відповідач попросив надати йому посвідчення водія, реєстраційні документи на автомобіль, та страховий поліс і з вказаними документами пішов до свого автомобіля, який знаходився приблизно за 50 м. від нього. Орієнтовно за 10 хвилин останній повернувся та вручив йому постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР № 863334 від 03.03.2017 року за ч.5 ст.121 Кодексу України про адміністративне правопорушення та застосував щодо нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 51 грн. Позивач вважав постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності незаконною, оскільки правопорушення не вчиняв. Також вказував, що докази, якими поліцейський керувався при винесені постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності не були належними та допустимими.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2017 року, у позовних вимогах було відмовлено.

Відмовляючи в позовних вимогах, суд першої інстанції виходив з того, що показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_2 , підтверджується факт того, що позивач керував транспортним засобом та не був пристебнутий ременем безпеки. Ставити під сумнів правдивість показань допитаного в судовому засіданні свідка - відповідача поліцейського роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_2., підстав у суду не було.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року було скасовано постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 червня 2017 року та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 863334 від 03 березня 2017 року, якою до ОСОБА_1 застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що крім постанови по справі про адміністративне правопорушення інших доказів, пояснень, свідчень або інших відомостей до постанови, необхідних для вирішення справи про порушення Правил дорожнього руху відповідачем зібрано не було, а сама постанова таких доказів не містить. З урахуванням наведеного, суд зауважив, що об`єктивні докази, які б достеменно свідчили про скоєне позивачем порушення в матеріалах справи відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

12 жовтня 2017 року відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року, в якій просив її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що спірна постанова складена відповідно до вимог статті 222 КУпАП. Неправомірних дій зі сторони відповідача - сержанта поліції ОСОБА_2. вчинено не було, оскільки він діяв у відповідності з вимогами чинного законодавства. Вказав, що позивач не зміг пояснити для чого йому потрібно було відстібати ремінь безпеки до приходу працівників поліції. Також. Вказував, що судом апеляційної інстанції не було надано правової оцінки поясненням свідка - інспектора ОСОБА_2., який візуально зафіксував те, що позивач під час руху не був пристебнутий ременем безпеки.

Позивачем по справі до Суду не було надано відзиву (заперечень) на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

03 березня 2017р. близько 13 год. 15 хв., позивач, перебуваючи за кермом автомобіля марки «DACIA LOGAN», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Гнідавська, 19 у місті Луцьку, керував транспортним засобом, який обладнаний засобами пасивної безпеки, та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.п. 2.3 в Правил дорожнього руху України.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2017 року щодо ОСОБА_1 було винесено постанову серії № 863334 у справі про адміністративне правопорушення та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 гривні за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП. Крім того, наданий відповідачем відеозапис події, здійснений не з камери на одягу поліцейського, а з камери, розташованої в автомобілі.

Допитаний в судовому засіданні судом першої інстанції свідок, ОСОБА_2 , пояснив, що позивач керував транспортним засобом та не був пристебнутий ременем безпеки.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Як встановлено частиною 5 статті 121 КУпАП Порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п. 2.3в Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі статтею 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до с.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, ( частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, ) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП, відповідачем не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про протиправність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення пункту 2.3в Правил дорожнього руху України, у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові серії АР № 863334 від 03.03.2017 року.

В частині доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції показання свідка - інспектора ОСОБА_2., колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Таким чином, інспектором ОСОБА_2. було викладено у спірній постанові опис обставин, установлених при розгляді адміністративної справи, а також підтверджено про наявність вказаних обставин в суді першої інстанції під час допиту в якості свідка.

Відповідно до ч. 1 ст.65 КАС України як свідок в адміністративній справі може бути викликана судом кожна особа, якій можуть бути відомі обставини, що належить з`ясувати у справі.

При цьому, колегія суддів вказує, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об`єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об`єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися для можливості уникнення формалізму та зловживання процесуальними правами.

Натомість, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися факти, які з огляду на закон або звичай установлюються в документах.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Таким чином, обставини, що підтверджуються показаннями свідка повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі, тоді вони можуть бути визнані судом достовірними та достатніми для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

З урахуванням вказаного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 343 349-354 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу інспектора роти № 3 батальйону Управління патрульної поліції у м. Луцьку Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Судді