Пояснення неоформлених працівників не є належним доказом про вчинення порушення податкового законодавства (ВС/КАС № 808/434/16 від 02.04.2019)

Фабула судового акту: У даній справі фізична особа-підприємець, на думку податківців, використовувала працю двох працівників, трудові відносини з якими належним чином оформлено не було у зв’язку із чим підприємцем не було сплачено податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та ЄСВ у належному розмірі

У зв’язку із цим стосовно ФОП фіскалами було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати та збільшено суму грошового зобов'язання за військовим збором, прийнято рішення, про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, а також вимогу про сплату боргу (недоїмки) про сплату суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені.

ФОП із таким рішенням не погодився і оскаржив їх у судовому порядку зазначивши у своєму позові, що вказані рішення було прийнято на підставі пояснень осіб, які ніколи в нього не працювали, а іншого податківцями доведено не було.

При цьому суди стали на бік платника податків і зазначені рішення скасували.

В свою чергу ДФС оскаржила такі рішення у касаційному порядку.

Переглядаючи вказані рішення із врахуванням доводів, викладених у скарзі КАС із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій погодився.

Приймаючи вказане рішення КАС послався на наступне.

Відповідно до матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанцій рішення та вимоги податківцями прийнято на підставі того, що підприємцем було виплачено дохід без оформлення трудових відносин. При цьому, як вбачається з акта перевірки, висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються лише на письмових поясненнях осіб, які нібито працювали у ФОП.

Згідно з частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте контролюючим органом не надано суду доказів, які б підтверджували пояснення нібито працівників щодо отриманих ними сум заробітної плати, та які б дійсно свідчили про виплату позивачем заробітної плати готівкою.

Одночасно згідно матеріалів справи викликана як свідок «працівник» в судове засідання не прибув; направити повістку іншому свідку не вбачається можливим, за відсутності адреси в письмових поясненнях та ненадання інформації щодо неї відповідачем.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в акті перевірки вказано непідтверджені суми, які фактично ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про протиправність нарахування податковим органом зобов'язань позивачу по податку на доходи фізичних осіб, військового збору та сум єдиного внеску.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим відповідач зазначеного обов’язку не виконав.

Посилання відповідача на наявність письмових пояснень за відсутності допиту свідків в судовому засіданні, не дає можливість вважатися такі пояснення доказами по справі, оскільки фактичні данні відповідно до ст.69 КАС України встановлюються судом саме на підставі показань свідків допитаних судом.

Одночасно пояснення зазначених осіб, адресованих податковому органу, фактично містять інформацію про вчинення позивачем певних дій (бездіяльності), які можуть характеризуватися як грубе порушення законодавства України про працю. Проте допустимих доказів вчинення роботодавцем відносно працівників порушення законодавства про працю податковим органом суду надано не було.

Аналізуйте судовий акт: КАС/ВС: У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове-повідомлення рішення вважається таким, що НЕ вручено платнику податків (КАС/ВС від 19.03.2019 р., справа №808/8020/14)

СУД: Законом №2464 (ЄСВ) не передбачений порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (ПААС від 31.01.2019 р. у справі №815/2618/18)

ВС/КАС: Дія мораторію на перевірки до камеральних перевірок фіскалів НЕ розповсюджується (ВС/КАС № 818/982/16 від 04.12.2018)

Несвоєчасна сплата єдиного соціального внеску не є триваючим адміністративним правопорушенням (ВС/КАС від 11.12.2018 у справі №242/924/17 )

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

02 квітня 2019 року

справа №808/434/16

адміністративне провадження №К/9901/42184/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року у складі судді Дуляницької С.М.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у складі суддів Чередниченко В.Є., Коршуна А.О., Панченко О.М.,

у справі № 808/434/16

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень,

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивачу справі) звернувся до Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2015 року №0006481702, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06 жовтня 2015 року № 0006491702; податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2015 року №0006501702, вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-273-23 від 14 січня 2016 року, податкову вимогу від 14 грудня 2015 року № 248-23, рішення про опис майна у податкову заставу № 634/14/08-10-23 від 15 грудня 2015 року, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2015 року № 0006481702, податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2015 року № 0006501702, рішення від 06 жовтня 2015 року № 0006491702 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, податкову вимогу від 14 грудня 2015 року № 248-23, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 січня 2016 року № Ф-273-23, рішення про опис майна в податкову заставу від 15 грудня 2015 року № 634/14/08-10-23.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій висновувалися з того, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішень, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

У липні 2017 року відповідачем подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України, в якій він, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В касаційній скарзі наголошує на тому, що надані позивачем до суду копії первинних документів щодо працівників, які працювали у позивача, не спростовують використання платником податків праці не оформлених найманих працівників.

25 липня 2017 року Вищим адміністративним судом України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, справу № 808/434/16 витребувано з Запорізького окружного адміністративного суду.

10 жовтня 2017 року справа № 808/434/16 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

20 березня 2018 року справа № 808/434/16 разом з матеріалами касаційного провадження №К/9901/42184/18 передані з Вищого адміністративного суду України до Верховного Суду.

Заперечення або відзив від платника податків до Суду на касаційну скаргу відповідача не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону такі судові рішення відповідають з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що відповідачем в період з 04 серпня 2015 року по 10 серпня 2016 року проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань нарахування, повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб і правильності нарахування та сплати єдиного внеску в результаті отримання доходу у вигляді заробітної плати позивача за період з 14 липня 2014 року по 15 червня 2015 року. Результати перевірки оформлено актом перевірки від 17 серпня 2015 року №608/1702/272603054 (далі - акт перевірки).

Підставою для проведення перевірки стали пояснювальні записки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що при здійсненні господарської діяльності позивач використовував працю неоформлених найманих осіб. ОСОБА_2 зазначив, що працював з 14 липня 2015 року по 15 червня 2015 року, в укладенні трудового договору йому відмовлено. В його обов'язки входило підготовка похорон, установка пам'ятників, виготовлення пам'ятників, шлакоблоку та тротуарної плитки. Заробітна плата виплачувалась готівкою у розмірі 2000,00 грн один раз на місяць.

ОСОБА_3 працював з 15 жовтня 2014 року по 15 червня 2015 року, в укладенні трудового договору йому відмовлено. В його обов'язки входило підготовка похорон, установка пам'ятників, виготовлення пам'ятників, шлакоблоку та тротуарної плитки. Заробітна плата виплачувалась готівкою у розмірі 2000,00 грн один раз на місяць.

В акті перевірки відповідач зробив висновок про порушення позивачем:

- підпунктів 168.1.1-168.1.4 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, що призвело до не утримання та неперерахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 7411,74 грн;

- підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, а саме позивач за період ІІІ-ІV квартал 2014 року та І-ІІ квартал 2015 року не подав податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування;

- пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - не нараховано та не сплачено єдиного внеску на суму 20733,38 грн, в тому числі 36,85% - 18888,13 грн, 3,6% - 1845,25 грн.

- абзацу 2 частини восьмої статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - відображені випадки порушення платником пропорційної сплати єдиного внеску при отриманні коштів на виплату заробітної плати на суму 4724,43 грн;

- пункту 16-1 Підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України - не утримано та не сплачено військового збору на суму 737,16 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято:

- згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, та абз. 1, 2 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 06 жовтня 2015 року №0006481702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 9774,68 грн. (7411,74 грн - за основним платежем, 2362,94 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями);

- згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, та абз. 2 пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення від 07 жовтня 2015 року №0006501702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 921,45 грн. (737,16 грн - за основним платежем, 184,29 грн - за штрафними санкціями);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 06 жовтня 2015 року № 0006491702, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 10839,13 грн;

- податкову вимогу від 14 грудня 2015 року № 248-23;

- рішення про опис майна у податкову заставу від 15 грудня 2015 року № 634/14/08-10-23;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 січня 2016 року № Ф-273-23, якою відповідач вимагає від позивача сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 31572,3 грн (20733,17 грн - недоїмка, 10839,13 грн - штраф).

За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до підпункту 162.1.3. статті 162 Податкового кодексу України платником податку на доходи фізичних осіб є податковий агент.

Підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що, податковий агент щодо податку з доходів фізичних осіб - це юридична особа (її філії, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента по податку з доходів фізичних осіб є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Підпунктами 168.1.1. - 168.1.4 пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України передбачено, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Якщо оподатковуваний дохід надається у негрошовій формі чи виплачується готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).

Пунктом 171.1 статті 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Таким чином, позивач, як суб'єкт господарювання, який використовує найману працю, зобов'язаний утримувати з виплачуваної ним заробітної плати працівників податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, нараховувати на неї і сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, подавати податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку.

Як встановлено судами попередніх інстанції всі рішення та вимоги відповідача прийнято на підставі того, що позивачем виплачено дохід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без оформлення трудових відносин. Висновки податкового органу щодо виявлених порушень ґрунтуються лише на письмових поясненнях зазначених осіб, однак суми, вказані в акті не підтверджені, фактично ґрунтуються на припущеннях, що свідчить про протиправність нарахування податковим органом зобов'язань позивачу по податку на доходи фізичних осіб, військового збору та сум єдиного внеску.

Суди зазначили, що пояснення зазначених осіб фактично містять інформацію про вчинення позивачем певних дій (бездіяльності), які можуть характеризуватися як грубе порушення законодавства України про працю. Проте допустимих доказів вчинення роботодавцем відносно працівників порушення законодавства про працю податковим органом суду не надано.

Враховуючи наведене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання протиправними та скасування спірних рішень податкового органу, оскільки податковим органом не доведено склад податкового правопорушення.

Суд визнає, що судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у справі № 808/434/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді