Війна або тюрма: Як воєнний стан змінив правила застосування тримання під вартою

Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом у кримінальному процесі. Тож зміна підходів до його застосування значною мірою характеризує ставлення держави до проблеми дотримання прав людини. Особливої актуальності це питання набуло в останні роки.

Конвенційні права

пов’язаний із суттєвим обмеженням фундаментальних прав людини, перш за все права на свободу та особисту недоторканність, що гарантується ст. 29 Конституції та ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суворість обмежень обумовлює те, що він має обиратися лише за умови доведення наявності законних підстав та при неможливості забезпечити належну поведінку підозрюваного, обвинуваченого і виконання ним процесуальних обов’язків іншими, більш м’якими запобіжними заходами.

Згідно з п. 6.1 Токійських правил попереднє ув’язнення застосовується в судочинстві по кримінальних справах як надзвичайний захід за умови належного врахування інтересів розслідування правопорушення та захисту суспільства і жертв злочинів.

Пункт 1 Резолюції (65) 11 Комітету Міністрів Ради Європи передбачає, що взяття під варту повинно розглядатися як винятковий захід та застосовуватися і продовжуватися в разі суворої необхідності.

Пункт 15 Рекомендації R (80) 11 Комітету міністрів державам-членам Ради Європи встановлено обов’язок судового органу при вивченні питання щодо доцільності обрання взяття під варту до суду розглянути всі можливі альтернативні заходи.

З вищезазначеного випливає однозначний висновок, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найефективнішим способом унеможливлення існуючих у кримінальному провадженні ризиків, які вказані у ч. 1 ст. 177 КПК. Водночас він є таким, що обмежує конвенційні права, а тому доцільність його застосування має бути детально перевірена судом.

У звʼязку з військовою агресією російської федерації Президентом України було запроваджено правовий режим воєнного стану (Указ від 24.02.2022 №64/2022), а також можливість тимчасового обмеження конституційних прав та свобод для громадян та юридичних осіб на території̈ всієї̈ країни або її частинах.

Вказані обставини зумовили прийняття низки законів, які стосуються, у тому числі, змін порядку та підстав застосування такого запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Згадайте новину: Легкий спосіб уникнення позбавлення волі це похід у ЗСУ ( схема на прикладах)

Альтернатива і ризики

Так, 23 квітня 2022 року набули чинності зміни до КК та КПК щодо удосконалення відповідальності за колабораційну діяльність та особливості застосування запобіжних заходів за вчинення злочинів проти основ національної та громадської безпеки. Закон № 2198-IX зокрема закріпив норму, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо пособництва державі-агресору.

10 вересня цього ж року були внесені зміни до КПК щодо обрання запобіжного заходу до військовослужбовців, які вчинили військові злочини під час дії воєнного стану. Відповідно до Закону № 2531-IX під час воєнного стану до військових, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні військових злочинів, передбачених статтями 407, 429 Кримінального кодексу (непокора, невиконання наказу, опір начальникові, погроза або насильство щодо начальника, самовільне залишення частини, дезертирство та самовільне залишення поля бою), застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без будь-яких альтернатив.

Зі змісту чинної редакції абз. 3 ч. 4 ст. 183 КПК вбачається, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109–114-2, 258–258-6, 260, 261, 402–405, 407, 408, 429, 437–442 КК.

Відповідно до частин 6 та 8 ст. 176 КПК під час дії воєнного стану:

• до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109–114-2, 258–258-6, 260, 261, 437–442-1 КК, за наявності ризиків, зазначених у пунктом 5 частини першої цієї статті;

• до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402–405 407 408 429 КК, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Тобто до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної та громадської безпеки за наявності ризиків застосовується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а до військовослужбовців, які підозрюються за вище вказаними статтями застосовується безальтернативний запобіжний захід — тримання під вартою, без вказівки у змінах до закону про необхідність доведення наявності ризиків.

Звертаємо увагу, що законодавець відніс можливість внесення застави до дискреційних повноважень суду (вказавши, що суд має право не визначити розмір застави), що навряд сприятиме дотриманню загальних засад кримінального провадження, а також єдності судової практики як складової правового регулювання.

Однак схожа за змістом норма раніше вже існувала та була визнана неконституційною. Конституційний Суд своїм рішенням № 7-р/2019 від 25.06.2019 зазначив, що встановлення запобіжного заходу виключно у вигляді тримання під вартою особам, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні окремих злочинів, не дозволяє слідчому судді, суду зважити всі відповідні ризики та обставини конкретної справи під час призначення запобіжного заходу, а також позбавляє можливості винести вмотивоване судове рішення та надати належне обґрунтування триманню під вартою, що не узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Але сьогодні ситуація кардинально змінилася, оскільки рішенням від 19.06.2024 № 7-р(ІІ) / 2024 КС визнав такою, що відповідає Конституції, ч. 6 ст. 176 КПК. Водночас, ч. 8 цієї статті, на нашу думку, також потребує негайної перевірки на відповідність Конституції.

Правила скасування

Варто також пригадати відносно свіжі зміни щодо вдосконалення кримінальної відповідальності за злочини проти встановленого порядку несення або проходження військової служби під час дії воєнного стану. Закон № 3902-IX, який набрав чинності 7 вересня 2024 року, встановив у ст. 616 КПК, що у разі введення воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації або інших держав проти України підозрюваний, обвинувачений, який під час досудового розслідування або судового розгляду тримається під вартою, крім тих, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, умисного вбивства двох або більше осіб або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 152–156-1, <a data-cke-saved-href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14" href="https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14" rel="nofollow" %23n1707"="">258–258-6, ч. 4 ст. 286-1, ст.348 КК, а також підозрюваний, обвинувачений, який на момент вчинення кримінального правопорушення займав особливо відповідальне становище, має право звернутися до прокурора з клопотанням про ініціювання перед слідчим суддею або судом питання про скасування цього запобіжного заходу для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

За підсумками розгляду клопотання прокурор має право звернутися до слідчого судді або суду, який розглядає кримінальне провадження, з клопотанням про скасування цій особі запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для продовження та/або проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу.

Підозрюваний, обвинувачений, стосовно якого скасовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, має невідкладно, але не пізніше 48 годин з моменту оголошення ухвали про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з'явитися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації.

У разі нез’явлення такої особи у визначений строк до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації, а також у разі отримання такою особою відмови ТЦК у проходженні військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період центр невідкладно, але не пізніше 24 годин, інформує про такі обставини прокурора. Прокурор подає клопотання про обрання стосовно такої особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тобто законодавець надав можливість деяким категоріям осіб, звернутися до прокурора із клопотанням про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який на власний розсуд може прийняти рішення про звернення до слідчого судді або суду.

Такі зміни надають прокурору певну свободу вибору при вирішенні питання про надання можливості особі, яка перебуває під вартою продовжити або проходити військову службу, оскільки подання відповідного клопотання підозрюваним (обвинуваченим) до суду не передбачено.

Отже, обмеження прав військовослужбовців та інших громадян під час воєнного стану без дотримання базових стандартів здійснення кримінального провадження не сприяє добровільному вступу на військову службу, а також створює передумови для віктимної поведінки.

Матеріал опубліковано у виданні «Юридична газета».

Автор статті: Кирило Кузнецов, секретар Комітету НААУ з питань захисту бізнесу та інвесторів