Виконання рішень адмінсудів щодо права на професійну діяльність — кейс адвокатського самоврядування

Досвідченим адвокатам відомо, що виграти справу в суді — ще не перемога. Найскладнішим є добитися виконання судового рішення. Особливо, коли йдеться про визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання його вчинити певні дії. Цікавішим це завдання стає тоді, коли таким суб’єктом виступає орган адвокатського самоврядування.

Судові рішення про захист прав адвокатів на професійну діяльність

Вивчаючи судову практику в спорах між адвокатами та органами адвокатського самоврядування автор виявила два цікавих рішення. Першим з них є Постанова Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі №826/23545/15 (надалі, відповідно, — Постанова від 14.03.2018 і КАС ВС). Нею скасовані рішення двох попередніх інстанцій і прийнято нову постанову, якою задоволено позов про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 10 вересня 2015 року щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності у вигляді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю.

Як зазначено в самій Постанові від 14.03.2018, вона набрала законної сили дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

За інформацією веб-порталу “Судова влада України” адміністративний позов у справі №826/23545/15 подав адвокат Андрій Вишневський до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області. Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача стали Національна асоціація адвокатів України (НААУ) та Сергій Рибалка.

Другим рішенням, що привернуло мою увагу, стала Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2018 року в справі №826/1765/18. Нею Шостий адмінсуд залишив без задоволення апеляційну скаргу НААУ, в особі Ради адвокатів України на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року. Оскарженим Рішенням було:

• визнано протиправними дії НААУ щодо вилучення з відкритого доступу публічної інформації щодо адвоката з Єдиного реєстру адвокатів України (http://erau.unba.org.ua/);
• зобов’язано НААУ, в особі РАУ, відновити для публічного доступу відомості про адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України (ЄРАУ) шляхом їх відображення у відкритому доступі на офіційному веб-сайті НААУ (http://erau.unba.org.ua/).

Звертаючись до того ж веб-порталу “Судова влада України”, дізнаємося, що позивачем у справі №826/1765/18 є Сергій Степанов, відповідачем — НААУ, в особі РАУ, а третьою особою — РАУ.

Ухвала від 27.11.2018 р., а разом з нею і Рішення від 18.04.2018 р. набули законної сили з дати її прийняття, хоч і були оскаржені відповідачем у касаційному порядку.

У фокусі

Тут варто коротко окреслити, чому саме ці рішення є цікавими? Почнемо з другого з них. Річ у тім, якщо перша з названих справ набула значного резонансу в професійних колах, то другу ЗМІ оминули увагою. Даремно. Адже одним з ключових аргументів Рішення від 18.04.2018 р. стала неможливість надання рішенням РАУ зворотної сили. ОАСК підкреслив, що:

• внесення змін до Порядку ведення ЄРАУ №29 від 17.12.2012 рішенням РАУ №117 від 23.04.2016 щодо необхідності надання копії свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту;
• прийняття рішення НААУ №156 “Про деякі питання реалізації Висновків спеціальної тимчасової комісії з перевірки діяльності органів адвокатського самоврядування міста Києва” від 11.06.2016 (рішення №156) щодо заборони Раді адвокатів міста Києва, як адміністратору Першого рівня, вносити до ЄРАУ відомості про осіб, які отримали свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтв про складення кваліфікаційного іспиту, виданих неповноважним органом Київською міською КДКА з 12.10.2012, —

фактично створило умови, за яких особи, які починаючи з 12.10.2012 отримали право на заняття адвокатською діяльності, позбавлені права продовжувати здійснювати таку діяльність за відсутності законодавчо визначених для цього підстав”.

Такі висновки можуть потягнути наслідки для цілої групи адвокатів, тому Рішення від 18.04.2018 є суспільно значущим.

Але в розрізі даної статті важливим є інший момент. Жодне з названих рішень не було виконано відповідачами та третіми особами.

Більше того, попри вказівку ОАСК на незаконність надання зворотної сили рішення НААУ (в особі РАУ), 14 грудня 2018 року РАУ виносить рішення №227 “Про скасування рішення Ради адвокатів міста Києва від 09 червня 2016 року № 50 про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Степанову Сергію Євгеновичу” (рішення №227) саме на підставі вищезгаданого рішення №156.

Згідно з Преамбулою рішення №227 воно винесено за результатами розгляду доповідної записки начальника юридичного управління департаменту забезпечення діяльності Секретаріату НААУ (Секретаріату РАУ), наявні судові рішення, зверненні до виконання та документи надані Степановим Сергієм Євгеновичем, і з урахуванням пропозицій членів РАУ. Однак повноваження скасовувати рішення ради адвокатів регіону передбачено лише п.1.14 Положення про РАУ, затвердженого Установчим з’їздом адвокатів України від 17 листопада 2012 року, і лише за скаргою адвоката.

Як же добитися виконання судових рішень?

Подібні бездіяльність і рішення органів самоврядування викликають подив. Адже:

• згідно з п.9 ч.1 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов’язковість судового рішення;
• у ч.2 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (Закон про судоустрій) встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України;
• п.5 ч.3 ст.2 і ч.2 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) дублюють наведені норми в розрізі адміністративного судочинства.

Члени органів самоврядування не можуть цього не знати, оскільки всі вони є професійними правниками. Крім того, відома норма ч.2 ст.68 Конституції України стверджує, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Тому, передбачивши обов’язковість судових рішень, що набрали законної сили, законодавець передбачив механізм судового контролю за їх виконанням, з одного боку, та відповідальність за їх невиконання, — з іншого. Про це йдеться, зокрема, ч.ч. 3 і 4 ст.13 Закону про судоустрій і ч.3 ст.14 КАСУ. Згідно ж із ст.382 цього Кодексу, право здійснювати такий контроль належить суду, який ухвалив рішення в адміністративній справі. Він може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено рішення, подати в установлений судом строк звіт про його виконання. При цьому суб’єкта ініціативи такого контролю дана стаття не передбачає, тобто це може бути як сам суд, так і сторона, на користь якої він ухвалив рішення.

Якщо суб’єкт владних повноважень звіт не подав або рішення не виконав, суд може встановити новий строк для подання звіту і накласти на керівника такого суб’єкта штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на даний час — з 38 420 гривень до 76 840 гривень). Найцікавішим тут є те, що цей штраф розподіляється порівну між позивачем і Державним бюджетом України.

Питання про накладення такого штрафу може ініціювати як позивач своїм клопотанням, так і сам суд. Неявка сторін, повідомлених належним чином, не перешкоджає розгляду цього питання.

Але, якщо такий “швидкий” метод примусу не матиме результату, то позивач може застосувати “тяжку артилерію”, подавши заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч.2 або 3 ст.382 “Невиконання судового рішення” Кримінального кодексу України. Досудове розслідування у таких справах належить до компетенції слідчих органів Національної поліції за місцем вчинення такого правопорушення згідно з ч.1 ст.216 і ч.1 ст.218 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, окреслених його Главою 37 “Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб”. При цьому доказами невиконання судових рішень у таких кримінальних провадження будуть:

• ЄРАУ, в якому відповідні відомості про адвоката-позивача будуть відсутні;
• рішення органів адвокатського самоврядування, прийнятих всупереч судових рішень, ухвалених не на їх користь. Як приклад, можна навести рішення №227;
• ухвали суду, який ухвалив рішення, що набрало законної сили, про накладення на керівника органу адвокатського самоврядування штрафу за неподання звіту або невиконання такого рішення.

Замість висновків

Згідно з ч.1 і п.2 ч.2 ст. 45 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” НААУ є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об’єднує всіх адвокатів України, утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування, захищає професійні права адвокатів та забезпечує гарантії адвокатської діяльності. Тому саме керівництво цієї організації повинно сприяти виконанню судових рішень, ухвалених на захист прав адвокатів на професійну діяльність. Саме до цієї організації має право звернутися кожний адвокат із заявою про таке сприяння або про причини невиконання рішення суду, що набрало законної сили, до того, як ініціювати питання про судовий контроль за його виконанням.

Джерело: legalhub.online