Виїзд із дитиною за кордон після розлучення

Досить частими є випадки зловживання розлучених батьків своїми правами відносно дитини. Законодавством встановлено рівність батьків у питаннях, котрі стосуються дітей, в тому числі і виїзду їх за кордон. Раніше в обов'язковому порядку потрібно було отримувати дозвіл другого батька або ж у разі, якщо він його не давав добровільно, звертатися за ним у місцевий суд. Судовий розгляд затягувався у часі, а рішення виносилися в інтересах дітей під конкретну поїздку, а не на весь період до повноліття дитини.

На сьогодні є законна можливість для того з батьків, із ким безпосередньо живе дитина, виїхати з ним за кордон на термін до місяця без нотаріальної згоди другого з батьків. Для цього потрібно рішення суду або органу опіки та піклування, яким підтверджується, що дитина проживає із ним.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, теж може поїхати з нею у закордонну мандрівку, якщо у нього немає заборгованостей з аліментів, і виключно після отримання нотаріальної згоди іншої сторони, з якою безпосередньо проживає дитина. Тому акцентуємо увагу на тому, що є досить важливим у вирішенні питання щодо розірвання шлюбу не забути просити у суду зазначити конкретне місце проживання дитини хоча б у мотивувальній частині.

Слід зауважити, що рішення суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків діє певний термін та є чинним тільки для конкретної поїздки. В той час як судове рішення про визначення місця проживання дитини з матір’ю має постійну дію та може бути використане для поїздок за кордон неодноразово. Рішення або розпорядження органу опіки та піклування діє протягом одного року з дня набрання ним законної сили та може застосовуватися на кожну поїздку тривалістю не більше одного місяця.

Для отримання вищевказаних рішень чи дозволів може знадобитись час і, залежно від їх виду, ця тривалість різна. Наприклад, якщо у Вас немає проблем у спілкуванні з батьком або матір’ю дитини, Ви можете знайти узгоджену позицію щодо часу, тривалості, цілі подорожі зі спільною дитиною за кордон – для такої ситуації простіше за все звернутись до нотаріуса для отримання нотаріальної згоди другого з батьків. У випадках, якщо добровільна згода на виїзд дитини за кордон відсутня, потрібно буде звернутися до адвоката у сімейних справах, який надасть юридичну допомогу для отримання рішення суду.

Перший варіант -- звернутися до суду та отримати рішення про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків. З судової практики, що скалася за останні роки, рішення суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон буде чинним тільки на окрему поїздку та певний термін. Крім того, враховуючи завантаженість Київських районних судів, отримання такого рішення може зайняти до одного року.

Другий варіант -- звернутися до суду та отримати рішення, яким буде визначено місце проживання дитини. Це питання також можна ставити під час розлучення, таким чином, вирішуючи проблеми подальших подорожей із дитиною за кордон без отримання щоразу згоди другого з батьків. Якщо ж це питання не вирішувалось судом під час розлучення та не відображено в судовому рішення, то треба окремо подавати позов про визначення проживання спільної дитини. Знову ж таки звертаємо увагу на довготривалий час судової тяганини та витрачені кошти на правову допомогу. Хоча після задоволення вимог витрати на судовий розгляд будуть покладені на іншу сторону.

Третій варіант -- отримати висновок органів опіки та піклування, яким буде підтверджено місце проживання дитини. Такий висновок дає можливість самостійно вирішувати питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця. Витрачений час на його отримання може становити від 1 до 2 місяців. Необхідною умовою для нього є інформування іншого з батьків шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України. Лист краще направити цінною кореспонденцію, а в тексті обов’язково вказати мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у ній.

Оскільки вважаємо третій варіант найбільш швидким та зручним, окремо зупинимось на умовах отримання висновку органів опіки та піклування. Для підтвердження місця проживання дитини під час вирішення питання її тимчасового виїзду за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, той з батьків, з ким проживає дитина, подає до служби у справах дітей за місцем проживання дитини такі документи:

• заяву в простій письмовій формі;
• копію паспорта заявника;
• копію паспорта дитини (за наявності, видається із 14 років);
• довідку про реєстрацію місця проживання заявника (у разі коли в паспорті відсутні дані про реєстрацію місця проживання);
• довідку про реєстрацію місця проживання дитини (форма 13, видається у ЦНАП);
• копію свідоцтва про народження дитини;
• копію рішення суду про розірвання шлюбу;
• копія листа, фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист на підтвердження направлення повідомлення про наміри іншій стороні;
• копію документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу (за наявності у випадку тимчасового виїзду за межі України дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі хвороби або отримала травму згідно з переліком).

Служба у справах дітей за результатами розгляду зазначених документів, відвідування дитини за місцем її проживання, проведення бесіди з тим із батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі можливості), або бесіди з дитиною, яка досягла 14 років, готує висновок про підтвердження місця проживання дитини для її тимчасового виїзду за межі України.

Служба у справах дітей у день прийняття рішення інформує про нього:

• заявника засобами телефонного зв’язку;
• того з батьків, хто проживає окремо від дитини (у разі коли місце його проживання відоме), шляхом надсилання йому копії рішення поштою.

Якщо протягом десяти робочих днів із дня прийняття рішення його не оскаржено, воно набирає законної сили, і його копія, завірена в установленому порядку, видається заявнику для пред’явлення під час перетину державного кордону України.

Ще раз згадаємо, що рішення діє протягом одного року з дня набрання ним законної сили. А під час перетину кордону буде досить надати його оригінал для огляду, завірену копію та ID паспорт дитини; про квитки чи чеки на бронювання готелю на строк до одного місяця мова не йде. Тобто, отримане рішення дає право здійснювати протягом року декілька поїздок закордон, але кожна з них не може тривати більше ніж 1 місяць.

Звертаємо увагу, що поняття «місце проживання дитини» та «реєстрація місця проживання» не тотожні, хоча за фактичних обставин можуть і збігатися. З метою отримання рішення чи дозволу на виїзд дитини за кордон має значення фактичне місце проживання її, а саме його встановлення працівниками служби.

Отже, під час перетину державного кордону України необхідно пред’явити посадовій особі Державної прикордонної служби рішення суду про визначення місця проживання дитини або відповідне рішення органу опіки і піклування.

На останок зазначимо, що за умисне порушення обов’язку повернутися з дитиною у строк до одного місяця з дати виїзду встановлена адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 1700 до 3400 грн та втрата на рік права виїзду дитини за кордон з одним із батьків без дозволу іншого терміном до 1 місяця.

Не дивлячись на розлучення, пам’ятайте про свій найвищий обов’язок -- забезпечення інтересів дитини на відпочинок та розвиток, а тому жодні особистісні претензії не можуть бути на заваді цьому. Якщо домовитись не вдалось, сімейний адвокат захистить інтереси Вашої дитини.

Автор консультації: Адвокат Світлана Григоренко

https://bragar.org.ua