Виховання дітей по українські

В Україні зростає кількість розлучень. В більшості випадках причиною розірвання сімейно-шлюбних відносин між подружжям є відсутність ефективної комунікації, невміння правильно вирішувати конфліктні ситуації, відсутність знань про психологію взаємовідносин між чоловіком і жінкою, стану щастя, яке приходить після глибокого усвідомлення, що саме від нас залежить наскільки бути щасливими у цьому світі.

Все починається із нерозуміння себе у цьому житті.

Людина постійна знаходилась в пошуках себе, своїх ідеалів, сенсів та інше. Я переконана, що справжній успіх в житті та бізнесі починається з розуміння кожного з нас, як особистості.

Отже, якщо людина добре розуміє себе, вона чітко знає якого супутника життя вона хоче бачити поряд із собою, що важливо робити, щоб сімейні стосунки розвивалися, які інтереси та цінності для неї є важливішими, якими способами та в якому стилі варто виховувати спільних дітей.

Лише людина, яка знайшла себе здатна створити щасливу та гармонійну сім’ю, правильно виховувати своїх дітей.

На жаль, сьогодні в Україні не достатньо доступних для людей сімейних курсів про психологію взаємовідносин, управління сімейними конфліктами, виховання дітей та інше.

Не завжди соціальний працівник при наявності однієї психологічної освіти здатен ефективно вирішити проблему, конфлікт в родині.

Я впевнена, що хорошому матері або батьку не потрібно рішення суду або органу опіки та піклування, щоб виховувати, утримувати своїх дітей.

Істина одна, або дитина тягнеться до своїх батьків, або уникає їх.

Якщо другий із батьків, що проживає окремо від дитини зацікавлений в розвитку дитини та її процесі виховання його дії будуть розумні та останній буде встановлювати позитивні відносини з другим із батьків з яким на підставі рішення суду проживає дитина.

Адекватні та хороші мати або батько завжди будуть сприяти у спілкуванні з дитиною тому, хто проживає від неї окремо, якщо таке спілкування не шкодить його нормальному процесу виховання.

Це звичайно полегшує процес виховання дитини для того з батьків з ким проживає дитина. Такий батько або матір отримує більше часу для організації власного життя, відпочинку та інше. Кожен з справжніх батьків хоче, щоб його дитина була радісна, задоволена та отримувати максимум позитиву, благ від свого життя.

Тому «перешкоди у спілкуванні з дитиною», як багато люблять говорить, містить в собі ряд суттєвих та реальних причин тому що, таке спілкування не відповідає інтересам дитина та може завдати шкоди її здоров’ю та процесу виховання.

Це чудово, коли дитина наприклад має два батька? Один батько любить відпочивати з нею на природі, другий забирає зі школи та читає книжки, мама готує смачну вечерю, вибирає їй в магазині гарні речі, іграшки та інше.

Вважаю, що важливим недоліком в нашому сімейному законодавстві є відсутність переліку та підстав, коли дитині може шкодити відповідний час спілкування із другим із батьків, що проживає окремо.

Усі ми різні і це є нормальним. Але, важливо розуміти, що часто після розірвання шлюбу другий із батьків переповнений негативними емоціями (гнів, заздрість), які не можуть не відобразитися на психологічному стані дитини.

Будь-які майнові спори не мають відображатися на процесі виховання дитини. Вважаю, що в цій ситуації має бути передбачена відповідальність батьків у разі встановлення факту маніпуляції дитиною у своїх корисних та особистих цілях.

Якщо один із батьків не має хорошого матеріального стану та не може надавати багато матеріальних благ, як надає той хто проживає разом з дитино., то принаймі він не має завдавати ніякої шкоди.

Такий мати або батько можуть більше часу приділяти організаційним моментам життям дитини, відведення та забирання дитини з кружків та спеціалізованих курсів, що займає час та ресурси для іншого тощо. Наприклад. Часто багато часу треба потратити, щоб визначити, який санаторій, лагер краще підходить для оздоровлення, відпочинку дитини?

Але, в нас часто трапляються випадки, що другий з батьків, що проживає окремо висуває ряд претензій другому з яким вона проживає, як потрібно утримувати та виховувати дитину, але зі своєї сторони робить майже нічого. Чи можна назвати таких людей батьками? Можливо лише на одному папері?

Згідно ч.8 статті 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Але, на жаль часто на практиці така норма статті просто ігнорується.

За дитину вирішують її сімейне життя, коли вона маленька і коли вона виростає їй доводиться стикатися з різними ситуаціями.

Частина 4 стаття 56 Сімейного кодексу регламентує, що примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Чи працює дана стаття на практиці? В своїй практиці не один раз стикалася із ситуаціями, коли чоловік та жінка маніпулюють стосунками та дітьми. Наприклад. Я забиру дитину і вона буде проживати зі мною, а ти будеш іноді з нею зустрічатися, якщо розірвеш сімейно-шлюбні відносини зі мною. Я затягаю тебе по судам, комісіям, тобі краще залишитися.

Часто жінки переживають, що можуть лише іноді бачитися зі своїми дітьми, а не проживати разом із ними. Вони стають жертвами психологічного насилля. В більшості випадках, це трапляється із жінками, які не реалізувалися в кар’єрі, не мають власного житла, освіти та інше.

Отже, вищевказані ситуації свідчать про явні факти примушування другого з подружжя до збереження шлюбу.

Ми багато пишемо та говоримо про захист прав та інтересів дітей. Але, чи будуть усі норми мати практичний механізм реалізації? Багато залежить від людини, від її світогляду, переконань. Якщо ми будемо прагнути до підвищення правової культури та свідомості в суспільстві, її освіти то ситуація буде змінюватися лише на краще.

Отже, проведення будь-яких корисних, доступних публічних заходів для наших громадян є досить важливим.

Відповідно до частини 2 ст.161 Сімейного кодексу України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Дуже часто в більшості чоловіки маніпулюють цією нормою, а суди ідуть їм на зустріч. Це стосується того випадку, коли у матері дитини відсутній самостійний заробіток на даний момент.

Але, чи можливо покладати в основу рішення суду про визначення місця проживання дитини та залишення її на вихованні саме матеріальний стан батьків?

Такий судовий процес перетворюється в постійне пред’явлення квитанцій, хто скільки потратив коштів на дитину та у кого який рівень прибутку.

Як можна виходячи з матеріального стану батьків вирішити долю дитини?

Наше життя може змінитися за тиждень, місяць, рік суттєвим чином. Мати дитини може одружитися з матеріально забезпеченим чоловіком, отримати спадок, дар, відкрити власний бізнес та інше.

Інше діло та питання коли другий із батьків зловживає алкогольними напоями, наркотичними засобами.

Відносно наявності аморальної поведінки то кожна сторона може трактувати, це визначення на свою сторону.

В судовій практиці рідко аморальна поведінка одного із батьків є підставою для визначення місця проживання дитини та залишення її на вихованні з іншим.

Таким чином, вважаю, що не можна визначати місце проживання дитини та залишати її на вихованні беручи до уваги саме рівень матеріального забезпечення батьків.

До уваги варто брати наявність освіти, хобі, інтересів, особистих якостей, відсутність шкідливих звичок, спосіб життя, рівень соціалізації в суспільстві, психічний та фізичний стан здоров’я та інші суттєві обставини.

В будь-якому разі інший з батьків, що буде проживає окремо від дитини може сплачувати достойні аліменти необхідні на утримання дитини та приймати участь у її додаткових витратах.

Отже, сьогодні процес виховання дітей по українські має абстрактний характер.

Процес виховання дитини має відповідати нормам права та моралі.

Іноді цілий перелік підстав про позбавлення батьківських прав не дає ніякої гарантії, що справа буде успішно виграна в суді.

Багато батьків сьогодні, які є ними лише формально, але мають безліч прав та можливостей для їх зловживання.

Мабуть нам в Україні варто підвищувати стандарти в сфері виховання дітей та мати більш європейський світогляд, переконання?

Чому в нас вважається нормально при наявності заборгованості по аліментам в розмірі, що перевищує 3 та 6 місяців вирішувати питання про визначення способу участі у вихованні? Мабуть варта чітка регламентація законодавства в такій ситуації.

Матеріальне забезпечення своїх дітей, це одна із головних обов’язків батьків згідно закону.

Чи будуть сьогодні працювати нові санкції відносно неплательщиків аліментів в тому числі в Кримінальному кодексі України? Поки невідомо.

Здорові, життєрадісні діти в родині, це показник їх правильного та ефективного виховання!

Статтю підготувала Олеся Сергієнко – адвокат, засновник ПП ЮФ «Компроміс-Право», бізнес-тренер, медіатор