Відшкодування збитків внаслідок військової агресії рф: проблеми і перспективи

Повномасштабна військова агресія рф відносно України триває вже більше 10 місяців, непоправні збитки завдаються бізнесу та звичайним громадянам. Економічні втрати поглиблюються цинічними руйнуваннями нашої інфраструктури. У зв’язку з цим, питання притягнення агресора до матеріальної відповідальності є надзвичайно актуальним.

Але при цьому слід зазначити, що станом на кінець 2022 р. ефективних національних або міжнародних механізмів стягнення збитків з держави-агресора не існує. У червні 2022 р. заступник міністра юстиції Ірина Мудра заявила: «Ані через призму національних судів, ані через Європейський суд з прав людини, ані через Міжнародний суд ООН та інші юридичні форми отримати повне відшкодування шкоди, заподіяної у зв’язку зі збройною агресією РФ, не вбачається можливим»

Користуйтеся консультацією: Алгоритм підготовки до відшкодування збитків за зруйноване житло

Причинами для такої позиції слугують наступні фактори:

• будь-який позов до національного суду неодмінно стикнеться з перешкодами у вигляді суверенного імунітету та юрисдикційних обмежень;
• міжнародні суди та трибунали мають свої обмеження компетенції, предмету або не передбачає ефективного механізму виконання своїх рішень;
• інструменти ООН за визначенням обмежені через право вето, яким росія володіє у Раді безпеки.

Тому відповідно до указу Президента, створено робочу групу, якою активно здійснюється розробка нового механізму відшкодування збитків, завданих незаконним збройним вторгненням рф в Україну.

У контексті цієї складної ситуації розглянемо деякі варіанти стягнення збитків та можливі складнощі, пов’язані з реалізацією такого стягнення станом на сьогодні.

Відшкодування збитків у національних судах

Розглядається можливість подання позову про стягнення збитків до національного суду, де відповідачем виступає рф. У даному разі звертаємо увагу на наявність окремих позитивних рішень Верховного Суду, винесених у 2022 році.

Постанова Верховного Суду від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, - якою, окрім іншого, встановлено таке:

«Визначаючи, чи поширюється на РФ судовий імунітет у справі, яка переглядається, Верховний Суд врахував таке:

• предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої фізичним особам, громадянам України, внаслідок смерті іншого громадянина України;
• місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна;
• передбачається, що шкода завдана агентами РФ, які порушили принципи та цілі, закріплені у Статуті ООН, щодо заборони військової агресії, вчиненої стосовно іншої держави - України;
• вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН;
• національне законодавство України виходить із того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб'єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту)».

Суд касаційної інстанції у вказаній справі звертає також звертає увагу на те, що у зв'язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, - шо у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства рф в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України.

Верховний Суд встановив підстави для висновку про те, що починаючи з 2014 року відсутня необхідність у направленні до посольства рф в Україні запитів щодо згоди рф бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням рф збройної агресії проти України та ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А починаючи з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й у зв'язку із розірванням дипломатичних зносин України з рф.

З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією рф проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди рф бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним.

Постанова Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц, - якою викладені такі додаткові аргументи:

• підтримання юрисдикційного імунітету рф позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним із положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
• судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004);
• підтримання імунітету російської федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов’язаннями України в сфері боротьби з тероризмом;
• судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення російською федерацією державного суверенітету України, а отже не є здійсненням росією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Але у даному разі постає невирішене питання щодо можливості виконання національних судових рішень в інших країнах. Адже у міжнародних процедурах виконання українських судових рішень питання судового імунітету рф можуть підніматись в окремому порядку. Так, у міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Тож навіть при отриманні позитивних рішень українських судів постане непросте питання їхнього виконання, саме через проблему дотримання іншими країнами принципу міжнародного права – імунітету держави. Ця проблема нажаль допоки не вирішена.

Відшкодування збитків у міжнародних судах

За таким варіантом розглядається можливість подання позову про стягнення збитків до Європейського суду з прав людини. Однак, згідно з резолюцією Європейського суду з прав людини щодо наслідків припинення членства Російської Федерації у Раді Європи, Російська Федерація перестає бути договірною стороною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з 16 вересня 2022 року. Відповідно, рф не буде виконувати жодного рішення ЄСПЛ.

Також, в окремому порядку можна розглянути можливість звернення до Міжнародного інвестиційного арбітражу.

На теперішній час є окремі цікаві справи у міжнародних спорах проти рф. Зокрема, ще 02.05.2018 р. міжнародний арбітражний суд у справі Everest Estate та інші проти російської федерації виніс остаточне рішення, в якому встановив відповідальність РФ за порушення прав 18 українських компаній та однієї фізичної особи за українсько-російським двостороннім інвестиційним договором (Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом російської федерації про заохочення та взаємний захист інвестицій від 27.11.1998 р., далі – ДІД) та присудив позивачам компенсацію у розмірі 159 млн доларів (за повідомленням Global Arbit ration Review).

Вказана справа стосувалась незаконної експропріації майна позивачів, яка відбулась після анексії Криму Російською Федерацією у березні 2014 р. На сьогодні відомо принаймні про 7 інших «кримських» справ.

Всі наведені справи розглядались арбітражними судами ad hoc, утвореними відповідно до Арбітражного регламенту Комісії Організації Об'єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (UNCITRAL), та адмініструвались Постійним третейським судом (Permanent Court of Arbitration, далі – ПТС). З відкритих джерел стало відомо, що це справи Ukrnafta, Stabil, Aeroport Belbek, Lugzor, Privatbank, Naftogaz та Oschadbank.

Але наразі невідомо чи фактично здійснено стягнення українськими компаніями компенсації з рф чи ні.

Окремо необхідно відзначити, що у грудні 2022 року Сенат США підтримав передачу Україні арештованих активів рф. Відповідно, остаточне прийняття цього рішення дозволить передати Україні арештовані на території США активи рф. При реалізації такого механізму постануть питання достатності коштів на повне погашення нанесених збитків, та необхідних витрат часу на отримання компенсації.

Отже, на наш погляд, поки нормативно-правова база України та міжнародні механізми не мають ефективних способів відшкодування збитків, - наразі необхідно попрацювати саме над питанням належної фіксації збитків.

Зокрема, на теперішній час потрібно докласти максимум зусиль, щоб усіма можливими способами зафіксувати факти відповідних пошкоджень. Оскільки складення належного пакету документів, які фіксують факти руйнувань, є запорукою для подальшої грошової компенсації за допомогою залучених фахівців юристів.

Зафіксувати збитки можливо наступними способами:

• фото та відео фіксація (з активними опціями визначення геопозиції та часу/ дати);
• письмові пояснення свідків;
• подання заяви до поліції;
• подання заяви до Державної служби з надзвичайних ситуацій;
• подання заяви до органів місцевого самоврядування;
• зібрати матеріали у ЗМІ (якщо є у наявності);
• подати заяви на спеціалізовані онлайн платформи (diia.gov.ua, dokaz.gov.ua, damaged.in.ua, wacrimes.gov.ua);
• провести експертну оцінку пошкодженого майна.

Таким чином, наразі необхідно активно працювати над належною фіксацією збитків, а решту практичних дій щодо безпосереднього відшкодування доведеться реалізовувати після створення належних механізмів стягнення.

Автори статті: Андрій Лотиш - адвокат, Керуючий партнер Адвокатського бюро «Лотиш і Партнери»

Володимир Андрійченко - адвокат Адвокатського бюро «Лотиш і Партнери»