29.11.2018 | Автор: Качановський Роман
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Відновлення кредитування: нові правила

КРЕДИТУВАННЯ: нові правила

Кредитування є необхідною умовою для розвитку економіки та зростання бізнесу. Без доступу до кредитних ресурсів неможлива модернізація виробництва та поява високотехнологічних підприємств.

Для України питання доступного кредитування є особливо актуальним, оскільки за відсутності фінансових вливань бізнес не здатний розвиватися, реалізовувати нові проекти, оновлювати основні засоби, розробляти інноваційні технології. Без розвитку кредитного ринку марно очікувати на динамічний розвиток національної економіки, оскільки за умов дефіциту фінансового ресурсу підприємства позбавлені можливостей для здійснення повноцінного інвестування.

Тому, з метою створення передумов для відновлення кредитування Верховна Рада України у 2018 році прийняла два важливі закони:

  1. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України та вдосконалення процесів управління кредитними ризиками банків" від 06.02.2018 (надалі – Закон про кредитний реєстр);
  2. Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" 03.07.2018 (надалі – Закон про відновлення кредитування). 

Закон про кредитний реєстр

Позитивна кредитна історія є одним із головним надбань позичальника у високорозвинених державах. Особа, кредитна історія якої характеризується вчасним та добросовісним погашенням попередніх кредитів, має значно більше шансів залучити додаткове фінансування, отримати вигідні умови банківського обслуговування та розміщення депозитів, а, інколи, навіть, працевлаштуватися на престижну роботу чи обійняти високу посаду. При цьому, глобальна інформація щодо кредитних історій фізичних і юридичних осіб зберігається централізовано та надається банкам за їх запитами для перевірки добросовісності потенційних позичальників.

Нещодавно світовий досвід управління кредитними ризиками знайшов своє втілення й у нашій державі. 06 лютого 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон про кредитний реєстр, який передбачає створення Національним банком України інформаційної бази даних про ризикових позичальників з можливістю доступу до неї банків.

Відповідно до вказаного Закону Кредитний реєстр – це інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, зберігання, зміну, використання та поширення (надання) інформації про кредитні операції банків та про стан виконання зобов’язань за такими операціями, аналіз та класифікацію кредитів.

Створив та адмініструє Кредитний реєстр Національний банк України (надалі – НБУ) з метою сприяння фінансовій стабільності, здійснення банківського нагляду та управління банками кредитним ризиком у межах реалізації державної політики з питань національної безпеки України в економічній сфері.

На думку керівництва центробанку, Кредитний реєстр стане потужною системою обміну інформацією, необхідною для належної оцінки банками ризиків під час здійснення кредитування та зниження частки проблемних кредитів.

Закон про кредитний реєстр передбачає обов'язок банків і Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (щодо позичальників неплатоспроможних банків) надавати НБУ інформацію про боржників, сума заборгованості (за основною сумою та відсотками) яких дорівнює або перевищує 100 розмірів мінімальних заробітних плат або еквівалент цієї суми в іноземній валюті (станом на 2018 рік - 372 300 грн). При цьому, банки розпочали наповнення Кредитного реєстру з 01 квітня 2018 року, а Фонд гарантування вкладів фізичних осіб – з 01 липня 2018 року.

Під час розробки Закону про кредитний реєстр пропонувався більш низький розмір заборгованості, достатній для передачі інформації про позичальника до Кредитного реєстру. Однак, в процесі доопрацювання Закону з урахуванням пропозицій бюро кредитних історій відповідний рівень було підвищено до 100 мінімальних заробітних плат, внаслідок чого до Кредитного реєстру тепер потрапляють відомості лише про найбільш ризикових та непорядних боржників.

До Кредитного реєстру передається досить значний масив інформації про попередні кредитні операції позичальника, що дозволяє банку точно встановити ступінь його добросовісності та визначити ймовірність належного погашення ним кредиту у майбутньому.

Так, до Кредитного реєстру передається інформація про позичальника (його клас, види економічної діяльності, бенефіціарів, пов'язаних осіб), умови кредиту (суму, валюту, кінцеву дату погашення, поруку, заставу) та стан кредиту (розмір та строк прострочення платежу).

Банки та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі – Фонд) зобов’язані подавати інформацію до Кредитного реєстру щомісяця не пізніше 11-го робочого дня місяця, наступного за звітним. При цьому, передбачається регулярне оновлення інформації про кредитні операції боржників банків.

Конкретний порядок подання інформації до Кредитного реєстру та отримання інформації з нього передбаченийПоложенням про Кредитний реєстр Національного банку України, затвердженим постановою Правління НБУ від 04 травня 2018 року № 50.

Окрім того, НБУ з 01 вересня 2018 року надав банкам можливість отримувати інформацію з Кредитного реєстру в режимі реального часу на безоплатній основі.

Передбачається, що використання банками інформації з Кредитного реєстру дасть їм більше відомостей про потенційних позичальників та убезпечить від видачі кредитів недобросовісним клієнтам і злісним неплатникам. Для сумлінних позичальників із хорошою кредитною історією, навпаки, позитивна інформація з Кредитного реєстру буде додатковим фактором, який полегшить отримання банківського фінансування.

Право банку на отримання інформації про особу з Кредитного реєстру обмежується з метою захисту персональних даних клієнтів фінансових установ.

Так, банк має право звернутися до НБУ із запитом про отримання інформації з Кредитного реєстру:

1) щодо боржника банку (та/або пов’язаних із ним осіб, якщо інформація про них є в Кредитному реєстрі);

2) у разі звернення особи, яка має намір укласти кредитний договір (за наявності в банку документального підтвердження такого звернення).

НБУ надає банку інформацію з Кредитного реєстру у формі звіту про кредитні операції боржника без права передавання її третім особам. Використання банками та НБУ інформації з Кредитного реєстру для інших цілей, ніж передбачені законом, забороняється.

Також НБУ не має права передавати інформацію з Кредитного реєстру третім особам (наприклад, колекторським фірмам), крім випадків, визначених законом.

З 01 січня 2019 року банки будуть зобов’язані використовувати інформацію з Кредитного реєстру для оцінки кредитного ризику.

При укладанні кредитного договору банк зобов’язаний отримати згоду фізичної особи на передачу інформації про неї до Кредитного реєстру. За відсутності такої згоди банк просто не видає кредит. У разі видачі кредиту юридичній особі, банк не зобов’язаний отримувати згоду позичальника на передачу інформації про нього у Кредитний реєстр, достатньо письмового повідомлення про це юридичної особи. При цьому, юридична особа повинна самостійно повідомити усіх пов’язаних із нею осіб про передачу даних стосовно них до Кредитного реєстру.

Закон про кредитний реєстр передбачає також достатні гарантії захисту прав позичальників банків у зв’язку із запровадженням Кредитного реєстру.

Так, кожен боржник банку та його пов’язані особи мають право на доступ до інформації про себе в Кредитному реєстрі і право вимагати коригування цієї інформації у разі незгоди з її змістом.

При цьому, НБУ зобов’язаний протягом 5 робочих днів з дня отримання заяви боржника безоплатно надати йому інформацію з Кредитного реєстру або повідомити про відсутність у Кредитному реєстрі інформації стосовно нього.

Боржник у разі незгоди з інформацією, яка міститься стосовно нього в Кредитному реєстрі, має право звернутися до НБУ із заявою про виправлення чи видалення такої інформації. Така заява перевіряється НБУ протягом 20 робочих днів, за наслідками чого вносяться зміни до відомостей про боржника у Кредитному реєстрі або боржнику надається вмотивована відмова у внесенні змін до Кредитного реєстру, яка може бути оскаржена у судовому порядку. Якщо НБУ відмовився змінити інформацію про боржника, останній має право на включення до інформації стосовно себе у Кредитному реєстрі коментаря обсягом до 100 слів зі своїми запереченнями, а НБУ зобов’язаний долучити цей коментар до інформації стосовно боржника.

Інформація у Кредитному реєстрі зберігається безстроково. Разом з тим, позичальник має можливість позбутися ганебної згадки про себе у Кредитному реєстрі шляхом врегулювання (повного погашення або реструктуризації) кредитної заборгованості із банком. Так, інформація про кредитні операції, зобов’язання за якими виконані боржниками в повному обсязі або зобов’язання за якими припинені, видаляється НБУ з Кредитного реєстру протягом 30 календарних днів після отримання від банку відомостей про погашення кредиту або припинення зобов’язання.

Закон про відновлення кредитування

Одним із основних факторів, що стримує розвиток кредитного ринку в Україні, є високі юридичні ризики, з якими стикаються банки у процесі кредитування. Велика кількість прогалин та суперечностей у законодавстві, а також непослідовна судова практика, дозволяють недобросовісним позичальникам спекулювати правовими нормами та використовувати їх для неповернення боргів за кредитними договорами і протиправного відчуження заставного майна. За таких умов, кредитування перетворюється у фінансову операцію з високим ризиком, оскільки банк не має юридичних гарантій повернення боржником отриманої ним позики, а, отже, включає у розмір процентної ставки усі свої побоювання. Внаслідок цього страждають, насамперед, добросовісні позичальники, які зацікавлені у доступних кредитних ресурсах, але через неналежне регулювання кредитних відносин, позбавлені можливості залучити банківське фінансування на вигідних умовах.

Закон про відновлення кредитування покликаний зменшити ризики банків при здійсненні кредитних операцій, що, у свою чергу, має полегшити доступ компаній та фізичних осіб до користування банківськими позиками.

Закон про відновлення кредитування вносить зміни до Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), Закону України "Про заставу", Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про банки і банківську діяльність" та інших законодавчих актів, якими встановлюються нові або закріплюються вже існуючі у судовій практиці інструменти, спрямовані на захист банківського сектору від недобросовісних позичальників.

Так, Закон про відновлення кредитування посилює солідарні зобов’язання поручителя, удосконалює процедуру позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки, розширює можливості банків щодо отримання інформації про ліквідне майно боржника, усуває схеми відчуження предмету іпотеки без згоди банку-кредитора та підвищує загальний рівень захищеності прав іпотекодержателя.

Нижче наведені основні новели Закону про відновлення кредитування у розрізі окремих правових інститутів.

Порука.

1. Збереження відповідальності солідарних боржників у випадку ліквідації окремого солідарного боржника-юридичної особи чи смерті солідарного боржника-фізичної особи.

Відповідно до Закону про відновлення кредитування ліквідація солідарного боржника-юридичної особи чи смерть солідарного боржника-фізичної особи не припиняють обов’язку решти солідарних боржників перед кредитором та не змінюють його обсягу і умов виконання.

2. Встановлення солідарного обов’язку між декількома поручителями, які за одним чи за декількома договорами поручилися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання.

Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того ж самого зобов’язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договорами поруки. Дана новела розв’язує досить давню проблеми у вітчизняній судовій практиці, яка стосується характеру взаємної відповідальності поручителів, які за окремими договорами поруки відповідають за належне виконання зобов’язань одним і тим же ж боржником. Відтепер, поручителі боржника за окремими договорами поруки, якщо ними не встановлено інші правила, автоматично стануть солідарними боржниками кредитора.

3. Збереження поруки у разі зміни забезпеченого зобов’язання, на умовах, що існували до змін.

Викладено у новій редакції положення ч. 1 ст. 559 ЦК України про припинення поруки у разі зміни основного зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника (а, відповідно, і поручителя). Якщо раніше передбачалося припинення поруки у разі таких змін, то тепер порука не припиняється, а поручитель продовжує нести відповідальність за порушення зобов'язання боржником, але у обсязі, що існував до зміни зобов’язання без згоди поручителя.

4. Збереження поруки в межах строку загальної позовної давності, а також після ліквідації боржника, якщо кредитор звернувся з позовом до поручителя до моменту припинення боржника-юридичної особи.

Встановлено, що порука припиняється у разі виконання основного зобов’язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом строку загальної позовної давності (3 роки) не пред’явить позову до поручителя. Це правило застосовується, якщо строк поруки не встановлений у договорі поруки.

При цьому, для кредитора передбачено граничний строк пред'явлення позову до поручителя – 3 роки з дня настання строку (терміну) виконання забезпеченого порукою зобов’язання або 3 роки з дня укладення договору поруки (якщо конкретний строк виконання забезпеченого порукою зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги).

Також, відтепер ліквідація боржника-юридичної особи не припиняє поруку, якщо до дати внесення запису про припинення боржника-юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, кредитор звернувся до суду з позовом до поручителя у зв’язку з порушенням боржником зобов’язання.

На аналогічних умовах продовжує існувати право застави на майно, передане в заставу боржником та/або майновим поручителем, якщо заставодержатель до ліквідації боржника - юридичної особи реалізував своє право щодо звернення стягнення на предмет застави шляхом подання позову або пред’явлення вимоги.

Кредитний договір: змінювана процентна ставка.

Закон про відновлення кредитування встановлює нові правила щодо змінюваної процентної ставки за кредитним договором.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а у разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб, про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що слідують за датою, з якої застосовується нова ставка. Раніше, кредитодавець здійснював відповідне повідомлення не пізніше, ніж за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка.

Також Закон про відновлення кредитування передбачає новий алгоритм дій позичальника у разі незгоди із кредитуванням за збільшеною ставкою, який, проте, уже досить давно застосовується банками на практиці.

У випадку незгоди позичальника зі збільшенням процентної ставки, останній зобов’язаний погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. При цьому, для погашення боргу застосовується попередній розмір процентної ставки. З моменту погашення заборгованості в повному обсязі зобов'язання сторін за кредитним договором припиняються.

Новелою також є положення про необхідність чіткого визначення у кредитному договорі максимального розміру змінюваної процентної ставки, на відміну, від попередньої редакції ч. 6 ст. 1056-1 ЦК України, яка передбачала обов’язок встановлення лише максимального розміру збільшення процентної ставки.

Застава (іпотека).

1. Скасування вимоги щодо обов’язкового нотаріального посвідчення договору застави транспортного засобу.

На думку законодавців, зазначена зміна має знизити вартість послуг для клієнтів банку, що отримують кредит під заставу автомобіля.

2. Обмеження щодо перереєстрації транспортного засобу, щодо якого встановлено обтяження, без згоди особи, в інтересах якої встановлено обтяження.

Законом про відновлення кредитування встановлений обов’язок органів реєстрації транспортних засобів перевіряти під час реєстрації наявність щодо такого транспортного засобу обтяжень за даними Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

У разі наявності будь-яких обтяжень, реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів здійснюється виключно за умови надання згоди на це обтяжувачем (обтяжувачами).

3. Збереження іпотеки у разі здійснення іпотекодавцем дій, пов’язаних з реконструкцією предмету іпотеки або проведення щодо нього самочинного будівництва.

Відтепер, іпотека розповсюджується на об’єкт нерухомого майна після його реконструкції чи самочинного будівництва, що були проведені після укладення іпотечного договору. Крім того, іпотека автоматично розповсюджується також на новостворені об’єкти нерухомості, які споруджені на земельній ділянці, що передана в іпотеку.

Вказані норми покликані захистити іпотекодержателя від можливих маніпуляцій боржника, пов’язаних із зміною фізичного та юридичного статусу предмету іпотеки.

4. Удосконалення процедури задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмету іпотеки.

Відтепер, сторони іпотечного договору мають можливість самостійно врегулювати у договорі питання щодоналежного способу обміну повідомленнями. Це дозволить вирішити проблему належного інформування іпотекодавця про порушення ним умов основного зобов’язання, оскільки боржники часто ухиляються від отримання письмових вимог іпотекодержателів, чим на тривалий час блокують можливість позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки.

Закон про відновлення кредитування також передбачає, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання:

- боржником - фізичною особою основного зобов'язання є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя;

- боржником - юридичною особою або фізичною особою-підприємцем основного зобов'язання є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки, договором про надання кредиту чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Якщо вимоги іпотекодержателя забезпечені декількома предметами іпотеки (в тому числі за декількома договорами іпотеки), а позасудове звернення стягнення відбувається за рахунок окремого предмета іпотеки, іпотекодержатель має право вимагати (в тому числі шляхом позасудового врегулювання) виконання зобов’язання боржником та/або іпотекодавцем в частині, що залишилась невиконаною після завершення позасудового врегулювання за таким окремим предметом іпотеки.

Таким чином, кредиторам дозволено у разі завершення звернення стягнення на один предмет іпотеки, продовжувати звертати стягнення на інше майно боржника, у випадку якщо окремого іпотечного майна первісно не вистачило для задоволення забезпечених вимог. В цілому, іпотекодержатель може звертати стягнення в позасудовому порядку як на один, так і на декілька предметів іпотеки доти, доки не отримає повного задоволення своїх вимог.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, які виступають забезпеченням за основним зобов’язанням:

- за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем);

- за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

При цьому, Закон про відновлення кредитування чітко та однозначно встановлює, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, за результатами позасудового врегулювання можлива безперешкодна реєстрація кредитором права власності на іпотечне майно.

Окрім того, Закон про відновлення кредитування передбачає можливість державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем у разі наявності в державному реєстрі обтяжень або інших речових прав на іпотечне майно.

Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Тобто, наявність будь-яких обтяжень нерухомого майна, що зареєстровані після його передачі в іпотеку, не перешкоджає зверненню стягнення та переходу такого майна у власність кредитора. Вказане положення істотно покращує становище банків та інших фінансових установ, оскільки ліквідовує можливості, якими часто користуються позичальники для неправомірного виведення майна з-під іпотеки (наприклад, шляхом накладення арешту на іпотечне майно).

Законом про відновлення кредитування також встановлено, що у разі визначення судом способу реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмету іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності під час проведення виконавчих дій. Раніше, ціна предмету іпотеки для цілей його реалізації на прилюдних торгах була обов’язковим реквізитом судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також Закон про відновлення кредитування визначає чіткий строк припинення іпотеки у разі належного виконання боржником своїх зобов’язань. Так, іпотекодержатель зобов’язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов’язанням, забезпеченим іпотекою. Разом з тим, законодавчими змінами не передбачено жодної відповідальності для кредитора, який зволікає із припиненням іпотеки щодо майна добросовісного позичальника.

Спадкування боргів.

Законом про відновлення кредитування змінено порядок обчислення строку пред’явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців. З одного боку, цей строк зменшено з 1 року до 6 місяців. Але, з іншого боку, уточнено точку відліку цього строку - з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину або з дня, коли кредитор дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Доступ фінансових установ до інформації про боржників та їх майно.

Закон про відновлення кредитування передбачає надання банкам та іншим фінансовим установам доступу до Державного реєстру актів цивільного стану у порядку та обсязі, встановленому Міністерством юстиції України. Водночас, такий доступ можливий лише за письмової згоди фізичної особи. Передбачається, що за допомогою перегляду актових записів фінансова установа зможе перевірити повідомлені потенційним позичальником факти про народження, смерть, шлюб, зміну імені тощо, що можуть вплинути на її платоспроможність та своєчасність виконання боргових зобов’язань.

Окрім того, на Кабінет Міністрів України покладено обов’язок надати банкам та іншим фінансовим установам доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Єдиного реєстру довіреностей.

 

Закон про відновлення кредитування набрав чинності 04 листопада 2018 року та буде введений у дію 04 лютого 2019 року.

Разом з тим, Закон про відновлення кредитування застосовуватиметься до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім ч. 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку" (положення про порядок позасудового врегулювання щодо предмету іпотеки).

Фактично, ця норма надає Закону про відновлення кредитування зворотної дії у часі, що не узгоджується з ст. 58 Конституції України. Однак, доки не має рішення Конституційного Суд України про визнання відповідної правової норми неконституційною, говорити про її незастосування немає підстав.

Висновки

Таким чином, Закон про Кредитний реєстр та Закон про відновлення кредитування покликані усунути основні юридичні ризики при здійсненні кредитування шляхом надання банкам додаткових гарантій повернення виданих ними кредитів. Очікується, що в умовах захищеності банки активніше кредитуватимуть бізнес і громадян та запровадять вигідні умови отримання фінансування, оскільки зможуть уникнути співпраці з недобросовісним позичальником, а якщо така співпраця уже має місце – то ефективно захистити свої права у правовій площині. Додатковим фактором відновлення кредитування, особливо іпотечного, має стати набрання чинності Кодексом з процедур банкрутства, який прийнятий 18 жовтня 2018 року. Вказаний Кодекс передбачає запровадження інституту банкрутства фізичних осіб, який дозволить громадянам вибратися із боргової ями цивілізованим способом, а також вирішити проблему "заморожених" іпотечних кредитів, отриманих до 2014 року в іноземній валюті для придбання житла. 

Разом з тим, створення умов для відновлення повноцінного кредитування вимагає проведення більш комплексних реформ (наприклад, судової), реалізація яких, як свідчить практика, не обмежується виключно прийняттям нових законодавчих актів та триває досить довгий час.

Джерело: Law growth

0
Нравится
  
370 Просмотров
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення