Відновлення досудового розслідування: три точки зору на одну проблему. Частина 1.

Кожний адвокат, який спеціалізується на кримінальному праві та кримінальному процесі, без будь-яких труднощів процитує приписи статті 282 КПК України, а саме:

«1. Зупинене досудове розслідування відновлюється постановою слідчого, прокурора, якщо підстави для його зупинення перестали існувати (підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва), а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій. Копія постанови про відновлення досудового розслідування надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

2. Зупинене досудове розслідування також відновлюється у разі скасування слідчим суддею постанови про зупинення досудового розслідування.

3. Відомості про відновлення досудового розслідування вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.»

На перший погляд все цілком зрозуміло, а вказана норма доволі чітко визначає два процесуальні способи відновлення досудового розслідування і підстави для цього.

Тож що тут незрозумілого, які різні погляди можуть існувати та навіщо взагалі тратити час на це питання?

З одного боку, правові підстави для відновлення досудового розслідування законодавець дійсно визначив доволі чітко - винесення слідчим відповідної постанови або прийняття слідчим суддею відповідної ухвали .

Про те, я пропоную поглянути на стадію «досудового розслідування» не з точки зору певної сукупності процесуальних дій і рішень слідчого, прокурора, а як на певний проміжок в часі, протягом якого Кримінальний процесуальний кодекс України наділяє вказаних осіб повноваженнями щодо прийняття таких рішень і вчинення дій.

І запевняю, що вищезазначене питання Ви почнете сприймати вже зовсім по іншому, а відсутність чіткого визначення моменту, з якого відновлюється досудове розслідування, може викликати «аж ніяк не дитячі» суперечки.

Адже погодьтесь, що від правильного визначення моменту поновлення перебігу строку досудового розслідування безпосередньо залежить і правильне визначення моменту закінчення загального строку досудового розслідування. При цьому, вже з цим моментом безпосередньо пов’язана інша, дійсно принципово важлива для всіх учасників кримінального провадження подія – втрата стороною обвинувачення своїх процесуальних повноважень, притаманних стадії досудового розслідування, в тому числі: щодо складення обвинувального акту, вручення його копії підозрюваному та направлення цього документу до суду.

На практиці, найбільше суперечок виникає у випадку, коли необхідно чітко визначити момент поновлення перебігу загального строку досудового розслідування у зв’язку із скасування слідчим суддею постанови слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування.

Під час своєї професійної діяльності, а також спілкуючись зі своїми друзями і колишніми колегами-слідчими, співробітниками прокуратури та іншими адвокатами я зіткнувся з доволі різними поглядами на питання «з якою саме подією необхідно пов’язувати момент поновлення перебігу загального строку досудового розслідування у разі скасування слідчим суддею постанови слідчого про зупинення досудового розслідування».

Щонайменше було висловлено чотири основні версії:

• прийняття відповідного рішення слідчим суддею і його проголошення в залі судового засідання;
• фактичного отримання такої ухвали правоохоронним органом або органом досудового розслідування;
• фактичного отримання такої ухвали безпосередньо слідчим;
• внесення компетентною особою до ЄРДР відповідних відомостей про поновлення досудового розслідування.

Кожен знаходить свої аргументи для відстоювання найбільш вигідної йому версії.

При цьому, особисто я все ж таки залишаюсь прибічником першого твердження - перебіг строку досудового розслідування поновлюється з моменту скасування слідчим суддею постанови слідчого про зупинення досудового розслідування та проголошення відповідної ухвали в судовому засіданні.

На мій погляд, саме така позиція в повній мірі відповідає як спеціальним нормам КПК України, так і загальним принципам кримінального провадження і судочинства, зокрема, обов’язковості судових рішень і верховенства права.

Аргументація цього твердження.

Дозвольте ще раз нагадати про приписи статті 282 КПК України, які визначають не тільки процесуальні способи відновлення досудового розслідування, а ще й чітко закріплюють вичерпний перелік підстав для його поновлення у першому та другому випадках.

Водночас, ч. 3 ст. 219 КПК України закріплює, що «строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею.».

На мій погляд, розглянувши ці норми в кореспонденції все стає зрозуміло, так?!

Про те, ярими противниками такої позиції, як правило, стають слідчі і прокурори, які іноді (нажаль таке трапляється в нашій правовій державі) зупиняють досудове розслідування з надуманих підстав.

В цих випадках сторона обвинувачення навіть може привнести елементи творчості в кримінальний процес намагаючись продемонструвати іншим учасникам провадження свою «впливовість» на вирішення цього питання шляхом «підтвердження» рішення слідчого судді своєю власною постановою про поновлення досудового розслідування. Таким діями вони, з висоти свого процесуального положення, ніби «погоджують» рішення слідчого судді, визнають його обґрунтованим та можливим для виконання. Однак давайте бути реалістами. Така поведінка більш схожа на «передсмертну агонію», адже всім учасникам процесу насправді цілком зрозуміло, що подібною постановою слідчий, прокурор не може ні змінити, ні скасувати ухвалу слідчого судді, ні перенести в часі момент набрання нею чинності, як би йому цього не кортіло.

Крім того, вичерпний перелік випадків, у яких слідчим виноситься відповідна постанова, чітко визначено в частині 1 статті 282 КПК України: «…підозрюваний видужав, його місцезнаходження встановлено, завершено проведення процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва, а також у разі потреби проведення слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій». В інших випадках винесення постанови нормами КПК України взагалі не передбачено.

Також, таким новаторам я б радив пригадати і те, що ухвала слідчого судді набирає чинності з моменту її проголошення, вона не підлягає апеляційному оскарженню та відповідно до ч.2 ст. 21 КПК України «є обов’язковою і підлягає безумовному виконанню на всій території України».

Обов’язковість судового рішення визначено основоположним принципом здійснення кримінального провадження і пунктом 14 частини 1 статті 7 КПК України.

Таким чином, на мій погляд, ч.2 ст. 282 КПК України в кореспонденції з ч. 3 ст. 219 КПК України чітко і недвозначно визначають не тільки підставу для відновлення досудового розслідування, а й сам момент, з якого поновлюється перебіг цього строку у випадку скасування слідчим суддею постанови слідчого, прокурора – це «день її скасування слідчим суддею».

При цьому, ми повинні прийняти і той факт, що перебіг строку досудового розслідування поновлюється автоматично і не залежить від бажання або волевиявлення слідчого,прокурора.

Інші варіації в цьому питанні мені здаються не достатньо обґрунтованими.

І чесно кажучи, навіть посилання опонентів на те, що сторона обвинувачення до моменту фактичного отримання ухвали слідчого судді може бути необізнаною про факт скасування постанови про зупинення досудового розслідування, я не можу прийняти як дійсно вагомий аргумент.

По-перше, причиною неявки слідчого, прокурора в судове засідання, в якому розглядається таке доволі важливе у кримінальному провадженні питання, майже у 100% випадків являється саме розумінням необґрунтованості і безпідставності прийнятого рішення, а також бажання якомога довше бути «офіційно необізнаним» щодо змісту судового рішення.

По-друге, відстоювати свою правову позицію в судовому засіданні чи ні це право слідчого та прокурора, у реалізації якого він є вільним, а тому, добровільно і свідомо відмовляючись від цього права, особа, на мій погляд, так само свідомо відмовляється і від можливості своєчасного ознайомлення зі змістом судового рішення.

По-третє, відстоювати свою правову позицію в судовому засіданні чи ні це дійсно все ж таки право слідчого та прокурора. Про те, п.п.11.1 п. 11 Наказу Генерального прокурора України №4гн від 19 грудня 2012 року наполегливо рекомендує «прокурорам та слідчим прокуратури, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються в судовому порядку, брати участь у розгляді таких скарг. При підготовці до участі в судовому засіданні вирішувати питання щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних рішень самостійно.». Отже, ігноруючи судові засідання прокурор, мало того, що в такий спосіб відкрито проявляє неповагу до суду, так ще й ігнорує прямі вказівки Генерального прокурора України. Мені чомусь здається, що така поведінка межує з ознаками дисциплінарного проступку.

Вчетверте, навіть КПК України прямо зазначає, що «відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для проведення судового засідання і розгляду скарги» (ч. 3 ст.306 КПК України). І таке формулювання, на мій погляд, дуже м’яко і ненав’язливо дає зрозуміти стороні обвинувачення, що зловживання службовим становищем і навмисне уникнення судових засідань не зможе стати перешкодою для правосуддя і перешкодою для поновлення слідчим суддею законних прав і інтересів інших учасників процесу.

І нарешті п’ятий, найбільш вагомий, як на мій погляд, аргумент (окрім приписів статей 282 та 219 КПК України), що надає змогу забезпечити справедливість у відносинах між сторонами провадження та дотриматись однакового підходу в практично ідентичних ситуаціях.

Зокрема, частина 4 статті 280 КПК України наголошує, що «досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається стороні захисту, потерпілому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які мають право її оскаржити слідчому судді.»

І думаю неможливо заперечувати, що саме з моменту отримання копії такої постанови окремий учасник провадження стає офіційно повідомленим, обізнаним про прийняте у провадженні рішення.

Водночас, якщо пригадати, то саме факт «офіційної обізнаності» про зміст прийнятого рішення є основним аргументом опонентів в ситуації з ухвалою слідчого судді.

От же, слідкуючи їх логіці, сам собою напрошується висновок, що момент зупинення досудового розслідування також необхідно було б поєднати з фактом отримання стороною захисту копії відповідної постанови слідчого, прокурора, а не з датою її винесення!?

Про те, момент зупинення досудового розслідування завжди і всіма пов’язувався саме з датою винесення слідчим, прокурором відповідної постанови, а спорів з цього приводу я чесно кажучи ще не зустрічав (хоча, як вбачається, привід для цього є).

З огляду на викладене, здається самі по собі виникають риторичні запитання: «Чи повинен діяти в кримінальному процесі принцип справедливості і рівності, чи ні? Однакові ситуації потребують однакового підходу чи той у кого більше власних повноважень має право змінювати точку зору в залежності від того, що вигідно саме в цьому випадку?!»

Певну гнучкість, на мій погляд, ще можливо було б проявити у питанні щодо дотримання компетентною особою вимог Наказу Генеральної прокуратури України №139 від 06.04.2016 року «Про затвердження положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань» при внесенні інформації про відновлення досудового провадження.

В цьому випадку внесення відповідних даних до ЄРДР беззаперечно є результатом активної поведінки слідчого, прокурора і безпосередньо пов’язано з обізнаністю такої особи про наявність відповідного судового рішення.

Про те, сама по собі подія внесення відповідних даних до ЄРДР знову таки не може бути визначена як «відправна точка» для визначення моменту поновлення досудового розслідування.

Це твердження, на мій погляд, також обґрунтовується цілою низкою аргументів.

По-перше, чинний КПК безпосередньо не пов’язує ці дві події одна з одною, на відміну, наприклад, від споріднення приписами ст.214 КПК України початку досудового розслідування з моментом внесенням відповідних відомостей до ЄРДР.

По-друге, компетентна особа, зловживаючи своїм службовим становищем або в силу об’єктивних причин (лікарняний, відпустка, відрядження) може навіть після отримання ухвали слідчого судді тривалий час не вносити ці дані до автоматизованої системі. І як бути в такому випадку: все одно вважати весь цей час досудове розслідування зупиненим?!

На мою думку відповідь напрошується сама собою:

• перебіг строку досудового розслідування поновлюється з моменту скасування слідчим суддею постанови слідчого про зупинення досудового розслідування та проголошення відповідної ухвали;
• скасування слідчим суддею незаконної необґрунтованої постанови слідчого, прокурора не потребує додаткового «дублювання» та «схвалення» такого рішення шляхом винесення слідчим, прокурором окремої постанови про поновлення досудового розслідування;
• необізнаність слідчого, прокурора про скасування слідчим суддею відповідної постанови слідчого може бути певним виправданням затримки щодо внесення до ЄРДР відомостей про відновлення досудового розслідування, але жодним чином не впливає:
  • на сам факт існування і момент набрання чинності такою ухвалою;
  • на факт автоматичного відновлення досудового розслідування з моменту прийняття такого рішення.

Я сподіваюсь, що ознайомлюючись з цією статтею кожен з Вас в повній мірі усвідомлює всю важливість правильного визначення моменту відновлення досудового розслідування та його вплив на долю кримінального провадження в цілому. При цьому, саме питанню «автоматичного» закінчення досудового розслідування я планую присвятити другу частину своєї статті.

Шановні Колеги, буду дуже вдячний за об’єктивні оцінки моєї роботи та ще більше сподіваюсь почути Ваші думки з цього питання в коментарях. Сподіваюсь на висловлення аргументованої процесуальної позиції.

Автор статті: Литвин Павло Григорович