05.01.2016 | Автор:
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Величина втрати товарної вартості автомобілю після ДТП має враховуватись судами при визначенні фактичного розміру заподіяної шкоди власнику (Постанова ВСУ від 16 грудня 2015р. у справі №6-760цс15)

Фабула судового акту: За наслідками ДТП було проведено експертне дослідження і встановлено вартість заподіяної майнової шкоди. Суд першої інстанції повністю задовольнив позов, суд апеляційної інстанції зменшив вартість майнової шкоди на суму вартості проведених робіт із обслуговування автомобіля. Суд касаційної інстанції відмовив у відкритті провадження. ВСУ прийняв до розгляду заяву про перегляд із підстав неоднакового застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції.

ВСУ встановив наступне. При визначенні вартості заподіяної шкоди судам та експертам слід керуватись положеннями Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 8.3 якої «вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.»

Передчасне погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу, яке відбулось внаслідок ДТП,  є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо). В інших випадках, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу, визначення втрати товарної вартості КТЗ обов‘язкове.

Оскільки у товарознавчому дослідженні було зазначено про необхідність заміни окремих складників КТЗ, їх фарбування, відновлювального фарбування інших деталей, а також указано величину втрати товарної вартості транспортного засобу, суди нижчих інстанцій порушили принцип повного відшкодування шкоди потерпілому та не з’ясували фактичний розмір заподіяної шкоди при ДТП.  У підсумку судові акти трьох нижчих інстанцій були скасовані, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Дивиться відео: Відбулось ДТП - поради адвокати

Користуйтесь консультацією: Загальні умови для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 

Аналізуйте судовий акт: Матеріальна відповідальність власника за наслідками ДТП, який не перебував за кермом, а не водія.

Моральна шкода відшкодовується особою, яка на правовій підставі володіє джерелом підвищеної небезпеки незалежно від її вини (Постанова ВСУ від 5 березня 2012р.) 

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року                                                                                                                                                                                        м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г.,   розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт», третя особа - ОСОБА_7, про відшкодування майнової шкоди за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 8 листопада 2012 року о 14 годині 30 хвилин на перехресті вул. Чернишевського і вул. Виконкомівської у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої відбулося зіткнення трамвая Т-з за номером 1321 під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля Toyota Land Cruiser за номерним знаком НОМЕР_1 під його керуванням. Унаслідок зіткнення пошкоджено автомобіль Toyota Land Cruiser . Згідно висновком експертного дослідження загальна вартість майнової шкоди становить 66 тис. 894 грн 66 коп.

Посилаючись на те, що ДТП сталася з вини ОСОБА_7, яка керувала транспортним засобом, що належить міському комунальному підприємству «Дніпропетровський електротранспорт» (далі - МКП «Дніпропетровський електротранспорт»), з яким вона перебувала у трудових відносинах, просив стягнути з останнього на свою користь 66 тис. 894 грн 66 коп. на відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2014 року позов ОСОБА_6 задоволено: стягнуто на його користь з МКП «Дніпропетровський електротранспорт» 66 тис. 894 грн 66 коп. на відшкодування шкоди, вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2014 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2014 року змінено: зменшено розмір стягнутої з МКП «Дніпропетровський електротранспорт» на користь ОСОБА_6 суми на відшкодування майнової шкоди із 66 тис. 894 грн 66 коп. до 13 тис. 568 грн 33 коп. - вартості проведених робіт з обслуговування автомобіля.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

22 травня 2015 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_6 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 22116611721187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пунктів 2.4, 8.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у побідних правовідносинах.

У зв'язку із цим ОСОБА_6 просить скасувати зазначену ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 360ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 8 листопада 2012 року о 14 годині 30 хвилин на перехресті вул. Чернишевського і вул. Виконкомівської у м. Дніпропетровську сталася ДТП, внаслідок якої відбулося зіткнення трамвая Т-з за номером 1321 під керуванням

ОСОБА_7 та автомобіля Toyota Land Cruiser за номерним знаком НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_6 Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від

8 травня 2013 року ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративні правопорушення України, провадження закрито у зв'язку із закінченням строку притягнення до адміністративної відповідальності (а. с. 5).

Відповідно до висновку експертного дослідження про оцінку вартості збитку, складеного 7 грудня 2012 року судовим експертом-товарознавцем ОСОБА_8, вартість майнових збитків (з урахуванням втрати товарної вартості), завданих унаслідок ДТП власнику транспортного засобу - автомобіля Toyota Land Cruiser за номерним знаком НОМЕР_1, складає 66 тис. 894 грн 66 коп.

Крім того, за змістом цього автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту складає 47 тис. 9 грн 52 коп., з яких: 6 тис. 407 грн - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, 3 тис. 339 грн 77 коп. вартість необхідних для ремонту матеріалів, 37 тис. 262 грн 75 коп. - вартість нових складових частин, які підлягають заміні (а. с. 6-33).

Згідно з видатковою накладною від 12 листопада 2012 року ОСОБА_6 придбав у фізичної особи-підприємця ОСОБА_9 товари на загальну суму 32 тис. 46 грн 76 коп. (а. с. 64).

Відповідно до акта здачі-прийняття робіт (надання послуг) товариства з обмеженою відповідальністю «Алмаз Мотор, ЛТД» від 27 листопада 2012 року останнім були проведені роботи (надані послуги) з обслуговування автомобіля Toyota Land Cruiser , номерний знак НОМЕР_1, на загальну суму 13 тис. 568 грн 33 коп. (а. с. 65).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу внаслідок ДТП пошкоджено автомобіль, у зв'язку із чим спричинені матеріальні збитки підлягають стягненню з МКП «Дніпропетровський електротранспорт» у сумі, визначеній висновком автотоварознавчого дослідження.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що відшкодуванню підлягають лише витрати, сплачені за проведення робіт з обслуговування автомобіля, перелічені в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг).

ОСОБА_6 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 січня й 27 березня 2013 року, 29 жовтня 2014 року та 28 січня 2015 року, а також посилався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 4 червня 2014 року (справа № 6-49цс14).

Постанова Верховного Суду України від 4 червня 2014 року, прийнята за результатами розгляду заяви про перегляд Верховним Судом України судового рішення суду касаційної інстанції з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, не є судовим рішенням суду касаційної інстанції, тому не може бути прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України.

Ухвалою від 23 січня 2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, погодився з висновками суду першої інстанції, який, задовольняючи частково позов, вважав вимоги позивача обґрунтованими та стягнув з відповідача, крім іншого, кошти на відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою товарного вигляду транспортного засобу. При цьому суд, урахувавши, що в доданому до справи звіті про оцінку завданої шкоди шкода у вигляді стягнутої судом суми втрати товарного вигляду вказана як втрата товарної вартості, виходив з того, що невідшкодована страховою компанією позивачу сума матеріальної шкоди, пов'язаної із втратою товарного вигляду транспортного засобу, підлягає стягненню з особи, винної в завданні шкоди.

Постановляючи ухвалу від 27 березня 2013 року про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, суд касаційної інстанції виходив з того, що суди під час розрахунку різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), які потрібно сплатити позивачу, не обгрунтували прийняття одних доказів і відмову в прийнятті інших (акта виконаних робіт та звітів про визначення матеріального збитку), а також із того, що не відшкодована страховою компанією сума втрати товарної вартості транспортного засобу підлягає відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої завдано шкоду.

Ухвалою від 28 січня 2015 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що стягненню на користь позивача підлягають кошти на відшкодування збитків, пов'язаних із втратою товарної вартості автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП.

Ухвалою від 29 жовтня 2014 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ залишив без змін рішення апеляційного суду, який, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що власник джерела підвищеної небезпеки має відшкодувати потерпілому вартість відновлювального ремонту, що перевищує ліміт відповідальності страховика.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За змістом частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної  вартості.

Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після  пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Отже, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної  вартості.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків.

Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ.

Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Отже, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Таких по суті висновків дійшов і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановляючи ухвали від 23 січня й 27 березня 2013 року, 29 жовтня 2014 року та 28 січня 2015 року в справах за позовом про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП.

У висновку про оцінку КТЗ може міститись інформація про причину фізичного зносу, який виникає в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту, а також про те, чи внаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду нараховано величину втрати товарної вартості (пункт 8.6 Методики), чи збігається величина втрати товарного вигляду з величиною втрати товарної вартості, що має значення для вирішення справи про відшкодування шкоди, пов'язаної із втратою товарного вигляду (товарної вартості), і підлягає встановленню судом. У цьому випадку підлягають з'ясуванню також питання про необхідність фарбування окремих складників КТЗ у разі їх заміни та про те, чи погіршує зовнішній вигляд КТЗ така заміна (підпункт «е» пункту 8.6.2 Методики).

У справі, яка переглядається, у товарознавчому дослідженні зазначено про необхідність заміни окремих складників КТЗ, їх фарбування, відновлювального фарбування інших деталей, а також указано величину втрати товарної вартості транспортного засобу.

Ухвалюючи рішення про відшкодування майнової шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, суди з огляду на підстави та зміст позовних вимог не застосували до спірних правовідносин положення Методики, не врахували принцип повного відшкодування шкоди потерпілому та не з'ясували фактичний розмір заподіяних позивачу збитків.

З наведених підстав оскаржувані судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими.

Разом з тим для правильного застосування до правовідносин сторін зазначених норм матеріального права необхідно встановити певні обставини, без яких ухвалити законне й обґрунтоване рішення неможливо.

Оскільки суди попередніх інстанцій цього не зробили, а Верховний Суд України відповідно до положень статей 355360ЦПК України не може встановлювати обставини, збирати і перевіряти докази та надавати їм оцінку, то це перешкоджає Верховному Суду України ухвалити нове рішення у справі.

Ураховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 3553603 , 360ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 лютого 2015 року, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 грудня 2014 року та рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 29 липня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий                                                                                                 В.І. Гуменюк

Судді:                                                                                                                                   Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема

 

3
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события: