21.10.2016 | Автор: Веб-ресурс "Протокол"
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Виплачена нерезиденту сума штрафних санкцій не оподатковується податком на прибуток іноземних юридичних осіб (ВАСУ від 22 серпня 2016 р. у справі К/800/62230/13, головуючий Нечитайло)

Фабула судового акту: Це рішення ВАСУ ілюструє багаторічну традицію фіскальних органів нічого не змінювати в своїх дурнуватих підходах до нарахування платнику податків штрафних санкцій, які потім скасовуються у судах всіх інстанцій.

Між платником податку та резидентом РФ був укладений контракт, внаслідок невиконання умов якого у платник податків виник борг та штрафні санкцій.  Платник податків виплатив  резиденту РФ  на підставі мирової угоди затвердженої судом суму основного богу, пеню, 3% річних та арбітражний збір. При перевірці фіскальний орган прийняв рішення – повідомлення, яким  незаконно донарахував платнику податків штрафні санкції вважаючи, за те що платник податку начебто повинен був утримати до бюджету з перерахованої суми податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 15 % від вказаної суми.

Адміністративні суди, ВАСУ (головуючий Нечитайло) були одностайні і скасували таке рішення повідомлення.   Зокрема суди прийшли до висновку, що суми пені та 3 % річних не є доходом, а є компенсацією, яка виплачується платником податку внаслідок порушення ним договірних зобов’язань, тому не підлягають оподаткуванню податком на  прибуток іноземних юридичних осіб.  

Аналізуйте суддовий акт: Транспортний податок 2015 року поза законом! (Постанова ВАСУ від 30 серпня 2016р. у справі К/800/8077/16)

Платник податку без санкцій та податкових донарахувань може реалізовувати продукцію нижче собівартості, якщо доведе економічні причини або ділову мету таких господарських операцій (ВАСУ від 15 червня 2016р. у справі № 812/1272/15) 

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

           22 серпня 2016 року                                  м. Київ                              К/800/62230/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий: Нечитайло О.М.Судді: Бухтіярова І.О. Юрченко В.П., за участю секретаря: Латишевої Л.П.,за участю представників позивача: Пічугіної С.С.,відповідача:Литвинського О.П.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів  у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року

у справі №2а-5204/09/2670

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 12 серпня 2013 року,  залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2008 року №0000572202/0, від 05 серпня  2008 року №0000572202/1 та від 20 жовтня 2008 року №0000572202/2.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну  скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Посадові особи контролюючого органу провели виїзну планову перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, про що склали акт від 18 червня 2008 року №7382/23-02/19014832, яким встановили порушення позивачем вимог пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позивач перерахував ТОВ «Донпромагро», яке є резидентом Російської Федерації, 248 542,32 дол. США та не утримав до бюджету податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 15 відсотків від вказаної суми.

На підставі встановлених порушень контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 27 червня 2008 року № 0000572202/0, яким визначив позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі  67 006,77 грн., у тому числі  22 335,59 грн. за основним платежем та 44 671,18 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого було прийнято податкові повідомлення-рішення від 05 серпня 2008 року № 0000572202/1 та від 20 жовтня 2008 року № 0000572202/2, аналогічні за змістом.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугувала наявність у позивача кредиторської заборгованості станом на 01 січня 2007 року у розмірі 230 605,75 доларів США (1 164 559,04 грн.) по контракту від 31 жовтня 2005 року №ЦХП-04-04805-И, укладеного з нерезидентом - ТОВ «Донпромагро» (Росія).

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що кошти отримані контрагентом-нерезидентом у вигляді господарських санкцій є результатом компенсації негативних наслідків, пов'язаних з порушенням позивачем свого зобов'язання щодо оплати вартості поставленої продукції, що виключає оподаткування цих сум в порядку, встановленому пунктом 13.2 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та ТОВ «Донпромагро» (продавець) було укладено контакт від 31 жовтня 2005 року №ЦПХ-04-04805-И на поставку продукції (шпал дерев'яних непропитаних).

Відповідно до умов контракту продавцем поставлено товар на загальну суму 475 527,75 дол. США.

В подальшому, продавець звернувся до Міжнародного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України з заявою про стягнення боргу з покупця, рішенням якого від 31 травня 2007 року у справі АС №50у/2007 задоволено позовні вимоги продавця про стягнення з позивача 230 605,75 дол. США основного боргу, 23 060,57 дол. США - пені у розмірі 10% від вартості невиплаченої суми, 6 425,37 дол. США - 3% річних від простроченої суми основного боргу та 10 401,83 дол. США - арбітражного збору.

Всього на користь продавця позивач був зобов'язаний сплатити 270 493,52 дол. США.

За умовами мирової угоди від 21 грудня 2007 року у справі АС №50у/2007, сума основного боргу позивача зменшена на 21 951,20 дол. США, внаслідок чого підлягало до сплати - 248 542,32 дол. США.  

З матеріалів справи вбачається, що вказана сума була сплачена позивачем на користь продавця - ТОВ «Донпромагро», що підтверджується банківськими виписками, а саме: 23 060,57 дол. США - пеня за порушення термінів оплати вартості поставленої продукції, 6 425,37 дол. США - річні проценти, 10 401,83 дол. США - арбітражний збір.

Відповідач, нараховуючи податкові зобов'язання спірними податковими повідомленнями-рішеннями, виходив з того, що вказана сума боргу позивача є доходом, отриманих нерезидентом із джерелом його походження з України у розумінні положень статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Так, відповідно до вимог частини першої пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти:

а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом;

б) дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;

в) роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг»;

г) лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця (орендодавця);

д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента;

е) прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього Закону;

є) доходи, отримані від здійснення спільної діяльності  на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України;

ж) винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної,  спортивної, розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб) на території України;

з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських,  комісійних або агентських  послуг,  наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів;

и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України;

і) доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино, інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);

ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;

й) інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі  вартості послуг з міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Таким чином, наведеною нормою встановлено перелік видів доходів, які визнаються для цілей статті 13, доходами з джерелом походження з України, який є вичерпним.

За змістом пункту 13.2 вказаної статті, резидент або постійне  представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від  провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали  чинності.

Разом з тим, відповідно до статей 546549 Цивільного кодексу України, пеня є самостійним способом захисту цивільних прав і одним із видів забезпечення виконання цивільно-правових зобов'язань. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, аналізуючи вказані норми, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку стосовно того, що сплачена позивачем пеня та три відсотки річних від простроченої суми зобов'язання не підпадають під поняття доходів, отриманих нерезидентом  із джерелом їх походження з України від провадження господарської діяльності, оскільки по своїй суті вони фактично являються одним із способів захисту та компенсації майнових прав учасників договірних правовідносин у вигляді господарських санкцій, а не окремими об'єктами доходу від здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За встановлених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів  у м.Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 серпня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі №2а-5204/09/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Нечитайло О.М.   СуддіБухтіярова І.О.    Юрченко В.П.

0
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення