Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 09.04.2018 року у справі №591/3563/17

Ухвала

Іменем України

26 березня 2018 року

м. Київ

справа № 591/3563/17

провадження № 61-10835ск18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, після уточнення якого зазначив, що з 08 жовтня 2005 року по 03 листопада 2016 року перебував у шлюбі з ОСОБА_6 Від шлюбу мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 року визначено місце проживання ОСОБА_7 разом з батьком, а ОСОБА_7 з матір'ю, та стягнуто з нього на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина. На даний час донька ОСОБА_7 проживає разом з ним. Для належного рівня забезпечення дитини, просить стягнути з відповідача аліментина утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_7, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Рішенням Зарічного районного суд м. Суми від 29 листопада 2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 аліменти на утримання доньки, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до її повноліття, які виплачувати батькові дитини - ОСОБА_4, починаючи з 07 липня 2017 року. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 640 грн судового збору.

Постановою Апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду м.

Суми від 29 листопада 2017 року залишено без змін.

У касаційні скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Зарічного районного суду м.

Суми від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2018 року, визнати початок терміну сплати аліментів ОСОБА_5 на утримання доньки ОСОБА_7 з 16 серпня 2016 року.

ОСОБА_4 зазначає, що оскільки рішенням Апеляційного суду Київської області від 29 червня 2017 року визначено місце проживання доньки разом з ним, а сина - з ОСОБА_8 та стягнуто з нього аліменти на утримання сина, починаючи з 16 серпня 2016 року, тому і на його користь аліменти на утримання доньки також необхідно стягувати, починаючи з цієї дати.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПУ України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 191 Сімейного Кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за три роки.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що позивач з позовом до суду звернувся 07 липня 2017 року, доказів на підтвердження того, що ним вживались заходи щодо стягнення аліментів з відповідача у справі, але ОСОБА_5 ухилялась від їх сплати, не було надано судам попередніх інстанцій. Вимоги позивача про стягнення аліментів на його користь, починаючи з 16 серпня 2016 року не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення аліментів з ОСОБА_5 починаючи з 07 липня 2017 року, тобто від дня пред'явлення позову.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 3 частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у пункті 5 частини 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити, оскільки із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 4 і 5 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Сумської області від 11 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів, відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов

А. С. Олійник

Г.І. Усик