Історія справи

Ухвала ККС ВП від 16.01.2018 року у справі №146/1/17

Ухвала

Іменем України

15 січня 2018 р.

м. Київ

провадження № 51-409ск 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду другої палати:

головуючого - Білик Н. В.,

суддів: Ємця О.П., Кравченка С.І.

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 02 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року в кримінальному провадженні № 12016020290000428 за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Томашпільського районного суду Вінницької області від 02 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 02 листопада 2016 року приблизно о 19.30 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння неподалік магазину "Маркет" по вул. Миру в с. Нетребівка Томашпільського району Вінницької області, під час конфлікту, який виник між ним та ОСОБА_2, наніс останньому, який також перебував в стані алкогольного сп'яніння, один удар кулаком правої руки в обличчя зліва, від якого потерпілий втратив рівновагу, впав і вдарився правою частиною обличчя об асфальтове покриття, внаслідок чого отримав тілесне ушкодження середньої тяжкості.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись з постановленими щодо нього судовими рішеннями через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить їх змінити та призначити покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Вважає, що судами не враховано усіх обставин, що помʼякшуютьх покарання, які, на його думку, є підставами для обрання більш мʼякого покарання, ніж передбачено законом.

Мотиви Суду

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги та наданої до неї копії судового рішення вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

У касаційній скарзі засуджений не оскаржує висновків суду в частині доведеності його винуватості у вчиненні злочину та кваліфікацію його дій за ст. 128 КК України.

Доводи засудженого ОСОБА_1 щодо необґрунтованого незастосування до нього судами положень ст. 75 КК України є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 75 КК України у разі, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як вбачається із долучених копій оскаржуваних судових рішень, місцевий суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину (згідно зі ст. 12 КК є злочином невеликої тяжкості), який вчинено за наявності обставини, яка обтяжує покарання (вчинення злочину особою, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння), конкретні обставини справи, дані про його особу (вину не визнав, не розкаявся, добровільно заподіяні збитки не відшкодував, негативно характеризується за місцем проживання, а саме порушує громадський спокій в селі, схильний до крадіжок, конфліктує з молоддю села, після розпивання алкогольних напоїв провокує бійки, на зауваження виконкому сільської ради не реагує, в силу ст. 89 КК України не судимий, однак раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, враховано також думку потерпілого, який просив призначити реальну міру покарання, передбачену санкцією даної статті, відсутність обставин, що пом'якшують покарання, та дійшов вірного висновку що виправлення та перевиховання засудженого можливе при призначенні йому покарання у виді обмеження волі.

Підстав для пом'якшення засудженому ОСОБА_1 покарання та застосування положень ст. 75 КК України немає.

Що ж стосується доводів засудженого ОСОБА_1 щодо неврахування судами його довідок-характеристик, виданих сільським головою ОСОБА_3 26.09.2016 року № 606, та в. о. старости Томашпільської селищної ради ОСОБА_3 від 28.11.2017 року № 603, на які засуджений посилається у своїй касаційній скарзі, то вони також не заслуговують на увагу, оскільки вирок було ухвалено 02 червня 2017 року, а зазначені довідки-характеристики були видані: одна - за 9 місяців до ухвалення вироку, а інша - майже через 7 місяців після ухвалення вироку.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни, є законною та вмотивованою.

Враховуючи, що з касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та доданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для її задоволення, тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Крім того, заявлене засудженим ОСОБА_1 клопотання про зупинення виконання судових рішень, які оскаржуються, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 430 КПК України, суддя-доповідач вирішує протягом десяти днів після відкриття касаційного провадження.

З цих підстав Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Томашпільського районного суду Вінницької області від 02 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 29 листопада 2017 року в кримінальному провадженні № 12016020290000428.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

Н.В.Білик О.П. Ємець С.І. Кравченко