Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.02.2019 року у справі №910/5102/18

УХВАЛА

04 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 910/5102/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г.,

учасники справи:

позивач - Київський міський центр зайнятості,

відповідач - Державна фіскальна служба України,

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України,

на рішення Господарського суду м. Києва,

від 24.07.2018

у складі судді: Васильченко Т.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 18.12.2018

у складі колегії суддів: Михальська Ю.Б., (головуючий), Скрипки І.М., Тищенко А.І.,

за позовом Київського міського центру зайнятості,

до Державної фіскальної служби України,

про стягнення 30 568,14 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державна фіскальна служба України (далі - заявник) звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду м. Києва від 24.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі № 910/5102/18 Господарського суду м. Києва.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5102/18 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2019.

Розглянувши матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її прийняті з наступних підстав.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 встановлено у розмірі 1921,00 грн., а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 192
100,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Оскільки предметом позову у даній справі є стягнення 30 568,14 грн., що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на момент звернення з касаційною скаргою), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) спір у справі №910/5102/18 є малозначним, при цьому заявником у поданій касаційній скарзі не наведено належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, касаційна скарга Державної фіскальної служби України не може бути розглянута судом касаційної інстанції, а в її прийняті слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України в редакції ~law13~ від 03.10.2017 року, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України на рішення Господарського суду м. Києва від 24.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі № 910/5102/18.

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на рішення Господарського суду м. Києва від 24.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2018 у справі № 910/5102/18 повернути скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков