“Так, порушує”, чому студенти що здобувають освіти не можуть отримати відстрочку?

Міністерство освіти і науки України ввело нові вимоги щодо підтвердження послідовності здобуття освіти для студентів, що мають намір отримати відстрочку від мобілізації. Ці зміни викликали обурення серед студентської спільноти та стали предметом судових позовів, поданих проти МОН як фактичного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО).

Новий порядок формування довідок, який запровадило МОН на підставі свого листа від 3 червня 2024 року №1/9758 "Про особливості формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти", вимагає від студентів звернення до свого навчального закладу для отримання спеціальної довідки, сформованої через систему ЄДЕБО. Ця довідка повинна відповідати формі, затвердженій додатком 9 до Постанови Кабінету Міністрів України №560. Такий підхід фактично порушує права студентів, які раніше могли отримати звичайну довідку від навчального закладу без додаткових вимог щодо перевірки послідовності здобуття освіти.

Важливо звернути увагу на граматичні конструкції, в яких використовується термін "здобутий". Так, частина 3 статті 23 Закону України "Про освіту" містить конструкцію, яка вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти: "військовозобов'язані студенти, які здобувають новий, вищий рівень освіти". Ключовим є розуміння того, що термін "здобутий" означає "вже завершений" на противагу "здобуває", що вказує на процес, який триває. Законодавство України про освіту, зокрема Закон України "Про освіту" та Закон України "Про вищу освіту", чітко визначають, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням диплома. Таким чином, законодавець однозначно використовує термін "здобутий" для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти.

Натомість, новий підхід МОН, за яким послідовність здобуття освіти визнається порушеною у випадках, коли студент був відрахований та повторно зарахований на аналогічний рівень навчання, суперечить чинному законодавству. Фактично, Міністерство своїм листом ввело нові, не передбачені законом критерії щодо послідовності здобуття освіти. Зокрема, зазначено, що якщо студент не завершив попередній рівень освіти, але повторно вступив на аналогічний рівень, це вважається порушенням послідовності здобуття освіти.

Численні звернення правозахисників до Міністерства освіти і науки України (МОН) з проханням усунути порушення та переглянути запроваджені процедури не знайшли підтримки. МОН вважає, що застосована ними процедура визначення послідовності здобуття освіти є обґрунтованою і не бачить у цьому порушення прав студентів. Відповідно до їхньої позиції, коли студент, який вже має рівень освіти спеціаліста, знову вступає до іншого навчального закладу для здобуття рівня магістра, це дійсно може розглядатися як порушення послідовності освіти. Проте, коли людина, яка не має вищої освіти, здобуває її вперше, говорити про порушення послідовності неможливо.

Це обґрунтовується тим, що основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання, який підтверджується відповідним дипломом. Якщо ж студент був відрахований з попереднього навчального закладу без отримання диплома і знову вступає для здобуття аналогічного або вищого рівня освіти, цей процес не можна розглядати як переривання чи порушення послідовності. Здобуття першого рівня вищої освіти безпосередньо впливає на можливість подальшого навчання, і поки студент не отримав диплом, його освіта не може вважатися завершеною. Тому в даному випадку МОН, фактично, неправомірно трактує ці ситуації, прирівнюючи їх до порушення послідовності здобуття освіти, що призводить до обмеження прав студентів на освіту та відстрочку від мобілізації.

Ці дії Міністерства стали предметом судових позовів від студентів, яким у довідках зазначено порушення послідовності освіти - “Так, порушує”.

Зміст позовів ґрунтуються на тому, що МОН, фактично перевищуючи свої повноваження, здійснило тлумачення законодавства та встановило додаткові умови, які не передбачені законами України "Про освіту" та "Про вищу освіту". Такі дії Міністерства порушують принцип правової визначеності та суперечать Конституції України, яка гарантує право на освіту і забороняє обмеження цього права без належної правової підстави.

Міністерство освіти і науки України, ймовірно, усвідомлює, що "дещо перевищило свої повноваження", але керується принципом, що військовозобов'язані студенти можуть намагатися використати навчання як інструмент для ухилення від мобілізації. Зрозуміло, що навчання не повинно використовуватися в такий спосіб, але ситуацію необхідно розглядати з точки зору закону, а не лише потреб у мобілізаційному ресурсі. Введення воєнного чи особливого періоду не наділяє міністерство додатковими повноваженнями; воно має діяти виключно в рамках закону. Закони приймаються Верховною Радою, а міністерства мають лише впроваджувати відповідні процедури, які повинні відповідати чинному законодавству.

Коли Міністерство освіти і науки України тлумачить закон на власний розсуд, це може призвести до правових наслідків. Зміна підходу до визначення послідовності здобуття освіти, введена через лист міністерства, суперечить принципу правової визначеності, адже не забезпечує чіткості та передбачуваності правового регулювання.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював важливість принципу правової визначеності, який є складовою частиною верховенства права. Відповідно до цього принципу, закони повинні бути доступними, передбачуваними, а їх застосування — стабільним. Одностороння зміна підходу до тлумачення закону Міністерством освіти і науки України є порушенням цього принципу, оскільки створює нестабільність і непередбачуваність правового регулювання.

Отже, будь-які зміни в процедурних питаннях, особливо в контексті мобілізаційних вимог, повинні базуватися на законодавчих актах, а не на адміністративних рішеннях, які можуть суперечити закону і призводити до негативних наслідків для студентів.

Отже, питання про правомірність дій МОН у цьому контексті є важливим для всіх студентів, які прагнуть захистити свої права на освіту та відстрочку від мобілізації. Судові рішення в цих справах можуть мати значний вплив на майбутню практику застосування законодавства у сфері освіти.

Кожна ситуація є індивідуальною, але слід зазначити, що рішення Міністерства освіти і науки України можуть бути оскаржені студентами в адміністративному суді, на моє переконання, це дозволяє студентам захищати свої права та інтереси, якщо вони вважають, що рішення було прийняте неправомірно або порушує їхні права.

Автор консультації: Маринушкін Арсен Григорович