Судова практика щодо оскарження рішень АМКУ

В більшості справ за позовами суб’єктів господарювання про визнання недійсним рішення АМКУ про порушення антимонопольного законодавства суд відмовляє у задоволенні позову. Судом визнається правомірним встановлення АМКУ у діях суб’єкта господарювання порушення.

Так, в постанові Касаційного господарського суду від 13 березня 2018 року по справі № 924/381/17 не приймаючи доводи суб’єкта господарювання, наголошено, що для кваліфікації дій суб’єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов’язковою умовою наявність негативних таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб’єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
Крім того, недосягнення суб’єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.

Відтак для визнання АМК порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим, достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб’єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Аналогічний висновок міститься в Постанові ВС від 20.11.2018 року у справі № 910/22523/17

В іншій постанові від рішенні від 07 серпня 2018 року по справі № 903/14/18 ВС суд скасовуючи рішення попередніх інстанцій на підставі порушення ними норм матеріального права зазначив, що дослідженню і оцінці судом у вирішенні спору про визнання недійсним Рішення АМК підлягають ті докази, які безпосередньо наведені у Рішенні АМК.

Також, Рівненським апеляційним господарським судом в рішенні від 11 вересня 2018 року по справі №906/87/18 викладено такі висновки: пропозиції учасників конкурсних торгів, за умови відсутності факту обміну інформацією, мають відрізнятися за зовнішнім оформленням, за ціновими параметрами, оскільки такі пропозиції відображають індивідуальні, суб’єктивні підходи до своїх пропозицій.
При цьому, ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб’єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому, схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб’єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.

Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб’єкта господарювання об’єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об’єктивно (незалежно від суб’єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).
В цьому рішенні суд погодився с висновком першої інстанції про правомірність встановлення АМКУ у діях суб’єкта господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6 та п. 1 ст. 50 ЗУ “Про захист економічної конкуренції” у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

Водночас в Постанові ВС від 24.04.2018 року у справі № 917/1357/17 відмовлено у задоволенні касаційної скарги та залишено без змін рішення попередніх інстанцій, якими було визнано недійсним рішення АМКУ.
В цій справі судами зазначено, що зовнішні ознаки в оформленні документів не можуть самі по собі свідчити про те, що між учасниками процедури відбувся обмін інформацією при підготовці конкурсної пропозиції. Співпадання в оформленні та зовнішньому вигляді пропозицій торгів у конкретному випадку також не можуть свідчити про наявність антиконкурентних узгоджених дій, що призвели до спотворення результатів торгів, оскільки при проведенні торгів єдиним критерієм, який висувався до документації учасників, є її відповідність вимогам замовника, визначеним чинним законодавством України.
Під час проведення торгів мала місце цінова конкуренція між учасниками, а перемога в конкурсних торгах стала наслідком запропонованої найменшої ціни, яка є основним критерієм оцінки робіт і послуг, для яких існує певний постійно діючий ринок. Учасниками торгів запропоновано замовнику різні ціни, і останній не був позбавлений можливості обрати іншого переможця або відхилити пропозиції учасників.
Також, подання учасниками пропозицій конкурсних торгів в останній день строку може бути наслідком співпадіння, встановленого обмеження у часовому періоді для надання пропозицій, а також бути пов’язаним з особливостями режиму роботи зазначених юридичних осіб.
Крім того, наявність одного місця розташування баз та різних транспортних та заготівельно-складських витрат у суб’єктів господарювання не є підтвердженням узгодженості дій, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Перебування суб’єктів господарювання у фінансових та господарських відносинах не суперечить приписам чинного законодавства України та не є свідченням узгодженості дій між зазначеними особами.

Автор статті: Ассіде Дарін honcharuk & partners law firm