За ухилення від громадських робіт можна потрапити за грати (Ізюмський міськрайсуд № 623/3937/19 від 02.12.2019)

Фабула судового акту: Інколи люди, які вчинили злочин та яким було призначене покарання не пов’язане із позбавленням волі вважають, що їх так би мовити «пронесло», в тюрму не посадили…

Однак така позиція може зіграти злий жарт.

Законодавцем саме для таких випадків у Кримінальний кодекс України додано норму, яка передбачає покарання за ухилення від покарання, не пов’язаного із позбавленням волі.

Так частина друга згаданої статті визначає, що ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських чи виправних робіт карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

У рішенні, що пропонується до уваги особу було засуджено за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт.

Однак засуджений, будучи ознайомленим із порядком відбування такого покарання та отримавши направлення на виконання громадських робіт, вирішив, що таке покарання йому відбувати не обов’язково.

Тобто останній будучи засудженим до покарання у виді громадських робіт, та будучи попередженим про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України, який повинен дотримуватися встановлених законодавством умов та порядку відбування покарання, діючи з прямим умислом, не маючи поважних причин, що фактично позбавляють його можливості прибути для відпрацювання суспільно корисних робіт, з метою ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, не прибув для відбуття покарання у вигляді громадських робіт чотири дні, чим ухилився від відбування вказаного покарання у виді громадських робіт.

З зв’язку із вказаним засудженого було притягнуто до кримінальної відповідальності та засуджено за ч. 2 ст. 389 КК України до 1 року обмеження волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням та призначенням іспитового строку 1 рік.

Аналізуйте судовий акт: ВС/ККС: «Щире каяття» - у чому воно полягає? (ВС/ККС № 166/1065/18 від 18.09.2019)

Суд: Явка свідка до суду є обов’язковою, у випадку неявки – штраф 4000 гривень (ВС/ККС № 665/2130/15-к від 08.10.2019)

Потерпілий не може оскаржувати судові рішення, пов’язані із виконанням вироків (ВС/ККС № 521/19551/17 від 17.04.2019)

Номер справи 623/3937/19

Номер провадження 1-кп/623/314/2019

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

у складі:

головуючого судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря судового засідання Довгополої І.В.,

прокурора Чумаченко Ю.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Міщенко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019220320000781 від 03.09.2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Слабунівка Балаклійського району Харківської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, 16.05.2019 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області засуджений за ч.1 ст.185 КК України до 200 годин громадських робіт, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , телефон НОМЕР_1 , ідентифікаційний код № НОМЕР_2 .

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.389 КК України ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 16.05.2019 засуджений Ізюмським міськрайонним судом Харківської області до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт, вирок набрав законної сили 16.05.2019.

24.06.2019, тобто після отримання вироку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області, уповноваженою особою Ізюмського міськрайонного відділу ДУ «Центр пробації» у Харківській області, відповідно до вимог п. 9 глави 1 Розділу IV порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 272/5 від 29.01.2019 (далі - Порядок) на ОСОБА_1 заведено особову справу та направлено останньому виклик до уповноваженого органу з питань пробації на 03.07.2019 та 11.07.2019.

На виконання п. 7 глави 2 Розділу IV Порядку, 08.07.2019 ОСОБА_1 роз`яснено порядок та умови відбування покарання у виді виправних робіт, та попереджено про те, що у разі ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.389 КК України.

Так, ОСОБА_1 , будучи належним чином ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, під особистий підпис 08.07.2019 отримав направлення від Ізюмського міськрайонного відділу ДУ «Центр пробації» у Харківській області до Оскільської сільської ради, якою затверджено перелік об`єктів та видів робіт для відбування засудженими особами покарання у виді громадських робіт та правопорушниками на яких накладено стягнення у виді безоплатних громадських робіт або суспільно корисних оплачуваних робіт.

Наступного дня, 09.07.2019, ОСОБА_1 ознайомлено з розпорядженням Оскільської сільської ради №109-к від 09.07.2019 «Про відбуття покарання у виді безоплатних громадських робіт засудженим ОСОБА_1 » та графіком виходу на роботу особи, до якої застосовано покарання у виді громадських робіт на період з 09.07.2019 до 31.07.2019 включно.

01.08.2019 ОСОБА_1 ознайомлено з графіком відбуття покарання у виді громадських робіт на період з 01.08.2019 по 31.08.2019 включно, однак, 20.08.2019, 21.08.2019, 22.08.2019, 23.08.2019 для відпрацювання покарання у виді громадських робіт до Оскільської сільської ради, ОСОБА_1 не з`явився.

Так, ОСОБА_1 будучи засудженим до покарання у виді громадських робіт, та будучи попередженим про можливість притягнення його до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 389 КК України, який повинен дотримуватися встановлених законодавством умов та порядку відбування покарання, діючи з прямим умислом, не маючи поважних причин, що фактично позбавляють його можливості прибути для відпрацювання суспільно корисних робіт,з метою ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, не прибув для відбуття покарання у вигляді громадських робіт 20.08.2019, 21.08.2019, 22.08.2019, 23.08.2019, чим ухилився від відбування вказаного покарання у виді громадських робіт.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.389 КК України, тобто ухилення особи від відбування покарання у виді громадських робіт.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені злочину визнав, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся та повідомив, що дійсно 4 дні не з`являвся на відбуття покарання у виді громадських робіт, про неможливість явки нікого не попереджав, станом на теперішній час покарання відбув у повному обсязі.

Захисник обвинуваченого - адвокат Міщенко І.І. просила суд про призначення мінімального покарання для свого підзахисного, посилаючись на його щире каяття.

Прокурор просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначити покарання у виді 1 року обмеження волі, із застосуванням положень ст.ст. 75 76 КК України з випробувальним терміном у 1 рік.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе винним у вчинені злочину, йому роз`яснені наслідки вимог ч.3 ст.349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчинені злочину та кваліфікує його дії за ч.2 ст.389 КК України, тобто ухилення особи від відбування покарання у виді громадських робіт.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, судом визнається щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , судом не встановлено.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він є громадянином України, має постійне місце проживання, раніше судимий - вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16.05.2019 до 200 годин громадських робіт, станом на теперішній час призначене покарання відбув в Оскільській сільській раді і знятий з обліку Ізюмського МРВ філії ДУ "Центр пробації" в Харківській області 30.09.2019 року у зв`язку з відбуттям строку покарання, не одружений, не працює, хоча є особою працездатного віку, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, про що свідчать: паспорт громадянина України, довідки лікарів, вимога щодо судимості, довідка органу пробації та його свідчення.

Згідно ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

Призначаючи покарання, у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який за законом віднесений до категорії злочину невеликої тяжкості, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також при призначенні покарання суд враховує вимоги ст.50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із вказаних вимог закону при призначенні покарання, суд виходить з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення і запобігання скоєнню нових злочинів, особу підсудного, його ставлення до скоєного злочину, вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.389 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд, згідно з вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, конкретні обставини вчинення злочину, особу винного, наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обтяжуючих покарання обставин, і вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції встановленої ч.2 ст. 389 КК України у вигляді обмеження волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 до набрання вироком законної не обирати.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до ст.100 КПК Укпраїни

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.370 371 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 389 КК України і призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном у 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного випробувального терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до ст. 76 КК України, зобов`язати ОСОБА_1 в період випробувального строку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

До набрання вироком законної запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 не обирати.

Речовий доказ - особову справу на ім`я ОСОБА_1 повернути Ізюмському МРВ філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя