Справа «Косько проти України» (Заява № 41832/16) | від 06.07.2023:

Справа «Косько проти України» (Заява № 41832/16)

СТРАСБУРГ
06 липня 2023 року

Автентичний переклад

Це рішення є остаточним, але може підлягати редакційним виправленням.

У справі «Косько проти України»

Європейський суд з прав людини (п’ята секція), засідаючи комітетом, до складу якого увійшли:

Карло Ранцоні (<…>), Голова,
Ладо Чантурія (<…>),
Марія Елосегі (<…>), судді,
та Вікторія Марадудіна (<…>), в.о. заступника Секретаря секції,

після обговорення за зачиненими дверима 15 червня 2023 року
постановляє таке рішення, що було ухвалено у той день:

ПРОЦЕДУРА

1. Справу було розпочато за заявою, поданою 21 липня 2016 року до Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

2. Заявника представляв п. Г.В. Токарев - юрист, який практикує в м. Харкові, Україна.

3. Про заяву було повідомлено Уряд України (далі - Уряд).

ФАКТИ

4. Відомості щодо заявника та інформація про заяву наведені у таблиці в додатку.

5. Заявник стверджував про ненадання йому належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

ПРАВО

I. ЩОДО LOCUS STANDI ПАНІ ТАЇСІЇ В’ЯЧЕСЛАВІВНИ КОСЬКО

6. Суд зазначає, що заявник помер 16 березня 2021 року під час розгляду справи у Суді. Дружина заявника, пані Таїсія В’ячеславівна Косько, висловила бажання підтримувати заяву від його імені. Оскільки таке клопотання відповідає практиці Суду, він не вбачає підстав для відмови в його задоволенні (див., серед інших джерел, рішення у справах «Беньямінсон проти України» (Benyaminson v. Ukraine), заява № 31585/02, пункт 83, від 26 липня 2007 року, та «Хорватова проти Словаччини» (Horvathova v. Slovakia), заява № 74456/01, пункти 25-27, від 17 травня 2005 року). Проте у цьому тексті посилання робитимуться на заявника.

II. СТВЕРДЖУВАНЕ ПОРУШЕННЯ СТАТТІ 3 КОНВЕНЦІЇ

7. Заявник скаржився, головним чином, на ненадання йому належної медичної допомоги під час тримання під вартою. Він посилався на статтю 3 Конвенції.

8. Суд зазначає, що заявник страждав на серйозні захворювання, зазначені у таблиці в додатку, які вплинули на його повсякденне життя. Отже, він міг зазнати значного занепокоєння щодо того, чи була належною надана йому медична допомога.

9. Суд повторює, що «належність» медичної допомоги залишається найбільш важким елементом для визначення (див. рішення у справі «Блохін проти Росії» [ВП] (Blokhin v. Russia) [GC], заява № 47152/06, пункт 137, ЄСПЛ 2016). У цьому контексті зрозуміло, що органи державної влади повинні забезпечити оперативність і точність постановки діагнозу та лікування (див. рішення у справах «Горбуля проти Росії» (Gorbulya v. Russia), заява № 31535/09, пункт 62, від 06 березня 2014 року, з подальшими посиланнями, та «Ухань проти України» (Ukhan v. Ukraine), заява № 30628/02, пункт 74, від 18 грудня 2008 року, з подальшими посиланнями, та «Колесникович проти Росії» (Kolesnikovich v. Russia), заява № 44694/13, пункт 70, від 22 березня 2016 року, з подальшими посиланнями). Суд підкреслює, що медична допомога, яка надається в установах виконання покарань, має відповідати рівню допомоги, яку органи державної влади зобов’язалися надавати для всього населення. Проте це не означає, що кожному затриманому має гарантуватися медичне лікування на тому самому рівні, що й у найкращих медичних закладах поза межами установ виконання покарань (див., наприклад, рішення у справах «Садретдінов проти Росії» (Sadretdinov v. Russia), заява № 17564/06, пункт 67, від 24 травня 2016 року, з подальшими посиланнями, та «Коновальчук проти України» (Konovalchuk v. Ukraine), заява № 31928/15, пункт 52, від 13 жовтня 2016 року, з подальшими посиланнями).

10. Розглянувши всі надані йому матеріали, Суд визначив недоліки у лікуванні заявника, наведені у таблиці в «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), заява № 13448/07, пункти 68-78, від 14 жовтня 2010 року). Беручи до уваги свою практику з цього питання, Суд вважає, що у цій справі заявник не отримав всебічної та належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

11. Отже, ці скарги є прийнятними та свідчать про порушення статті 3 Конвенції.

III. ЗАСТОСУВАННЯ СТАТТІ 41 КОНВЕНЦІЇ

12. Стаття 41 Конвенції передбачає:

«Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє право відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткове відшкодування, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

13. З огляду на наявні в нього документи та свою практику (див., зокрема, згадане рішення у справі «Логвиненко проти України» (Logvinenko v. Ukraine), пункти 89-95) Суд вважає за доцільне присудити суми, зазначені у таблиці в додатку.

ЗА ЦИХ ПІДСТАВ СУД ОДНОГОЛОСНО

1. Вирішує , що пані Таїсія В’ячеславівна Косько, вдова заявника, може підтримувати провадження від його імені.

2. Оголошує заяву прийнятною.

3. Постановляє , що ці скарги свідчать про порушення статті 3 Конвенції у зв’язку з ненаданням належної медичної допомоги під час тримання під вартою.

4. Постановляє , що:

(a) упродовж трьох місяців держава-відповідач повинна сплатити пані Таїсії В’ячеславівні Косько суми, зазначені у таблиці в додатку, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу;

(b) із закінченням зазначеного тримісячного строку до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, що діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.

Учинено англійською мовою та повідомлено письмово 06 липня 2023 року відповідно до пунктів 2 та 3 правила 77 Регламенту Суду.

ЗАЯВА
зі скаргами за статтею 3 Конвенції (неналежна медична допомога під час тримання під вартою)

- 1 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.
- 2 Та додатково суму будь-якого податку, що може нараховуватися.