Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дем'яносова М.В.,

суддів: Коротуна В.М., Попович О.В.,

Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (далі ‒ «Креді Агріколь Банк») про зобов'язання відповідача видати їй відповідно до договору від 18 березня 2015 року № 12184/2390998 одноразовою операцією через касу, готівкою, у валюті рахунку суму коштів у розмірі 3 100 181 долар США з поточного рахунку № НОМЕР_1.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 18 березня 2015 року між нею та банком укладено договір про надання банківських послуг № 12184/2390998, відповідно до умов якого банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановлені в договорі та правилах щодо такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за отримані банківські послуги.

На виконання зазначеного договору позивачу відповідачем було відкрито рахунок № НОМЕР_1, валюта рахунку ‒ долари США.

30 березня 2014 року вона звернулася до банку з письмовою заявою про зняття готівкових коштів з її рахунку, проте відповідачем їй було відмовлено.

У подальшому повторно звернулась до відповідача із заявою про отримання коштів, проте її повторна заява була проігнорована відповідачем. Вважаючи, що відмова відповідача є незаконною, просила зобов'язати відповідача видати їй відповідно до договору від 18 березня 2015 року № 12184/2390998 одноразовою операцією через касу, готівкою, у валюті рахунку суму коштів у розмірі 3 100 181 долар США з поточного рахунку № НОМЕР_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Зобов'язано ПАТ «Креді Агріколь Банк» видати ОСОБА_3 відповідно до договору про надання банківських послуг від 18 березня 2015 року № 12184/2390998 одноразовою операцією через касу банку, готівкою, у валюті рахунку суму коштів у розмірі 3 100 181 долар США з поточного рахунку № НОМЕР_1.

Вирішено питання про судові витрати у справі.

У касаційній скарзі ПАТ «Креді Агріколь Банк» просить частково скасувати судові рішення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3 про зобов'язання вчинити дії за договором банківського вкладу задовольнити частково та зобов'язати банк виконувати зобов'язання перед позивачем в межах лімітів, установлених відповідними регулятивними актами Національного банку України, до моменту припинення, скасування чи закінчення строку дії обмежувальних норм.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач зверталася до банку із заявами про повернення грошових коштів з її рахунку, які відповідачем залишені без належного реагування, тому наявні всі підстави для стягнення грошових коштів у рамках договору банківського обслуговування. Також суд зазначив, що постанови Національного банку України не можуть мати пріоритету перед Конституцією України, ст. 41 якої закріплено право кожного володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю.

Зазначені висновки судів відповідають обставинам справи, доказам, що надані сторонами та правильно оцінені судом, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Положеннями ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до положень ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом. Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Крім того, ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 529 ЦК України кредитор має право не приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Отже, за змістом зазначених норм права зобов'язання банку полягає у виплаті володільцеві грошових коштів на умовах та в порядку, встановлених договором.

Разом з тим нормативно-правові акти Національного банку України не є актами цивільного законодавства України у розумінні ст. 4 ЦК України, оскільки є нормативно-правовими актами органу державного управління.

Тобто посилання ПАТ «Креді Агріколь Банк» на постанову правління Національного банку України від 03 березня 2015 року № 160 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», якою передбачено, що уповноважені банки зобов'язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 15 000 грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ є безпідставним, оскільки зазначена і подібні цій наступні відповідні постанови цього банку є розпорядчими актами, які адресовані обмеженій кількості осіб, і таке регулювання здійснюється в межах адміністративно-правових відносин Національного банку України з банками, які охоплюються його наглядовою діяльністю. Ці постанови банку не встановлюють нових прав або обов'язків для громадян, не можуть зачіпати їхні права, свободи та інтереси.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що відмова банку у поверненні грошових коштів з рахунку ОСОБА_3 суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 41 Конституції України, статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 1068 ЦК України та умовам укладеного між сторонами договору.

Разом з тим колегія суддів не може погодитись з висновками судів про те, що кошти мають бути видані позивачу одноразовою операцією з його поточного рахунку.

Відносини банку та володільця рахунку передбачені главою 72 ЦК України, обов'язок банку з повернення коштів урегульовано ст. ст. 1068, 1073 ЦК України та умовами відповідного договору. У зв'язку з цим суд правильно зобов'язав відповідача видати позивачу грошові кошти згідно з умовами поточного рахунку, а порядок виконання цього рішення суду передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного судові рішення відповідно до вимог ст. 341 ЦПК України підлягають зміні з відмовою ОСОБА_3 у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача видати їй грошові кошті одноразовою операцією.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2015 року змінити.

У задоволенні позову ОСОБА_3 про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» видати грошові кошти одноразовою операцією відмовити.

У решті рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2015 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий М.В. Дем'яносов

Судді: В.М. Коротун

А.В. Маляренко

О.В. Попович

О.В. Ступак