Історія справи

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О., суддів: Демяносова М.В., Маляренка А.В., Парінової І.К., Ступак О.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства «Державне підприємство «Теплокомуненерго» до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року Комунальне підприємство «Державне підприємство «Теплокомуненерго» (далі - КП «ДП «Теплокомуненерго») звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2015 року, позов КП «ДП «Теплокомуненерго» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь КП «ДП «Теплокомуненерго» заборгованість по оплаті послуг з теплопостачання в розмірі 548 грн 10 коп. та 180 грн на відшкодування понесених витрат, пов'язаних з розміщенням оголошення про виклик в засобах масової інформації.

Вирішено питання про стягнення судового збору.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову КП «ДП «Теплокомуненерго» відмовити, мотивуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. ст. 212, 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. При ухваленні рішення суд вирішує такі питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені та встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57-60 ЦПК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 є власником квартири АДРЕСА_1. Підприємством, яке надає послуги з теплопостачання, в тому числі і до будинку відповідача, є КП «ДП «Теплокомуненерго».

Відповідно до розрахунку заборгованості за теплову енергію перед КП «ДП «Теплокомуненерго» за період з 1 жовтня 2011 року по 1 січня 2015 року станом на 1 березня 2015 року у відповідача наявна заборгованість в розмірі 982 грн 04 коп. (а. с. 5)

Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Згідно із п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_6 заборгованості по оплаті послуг з теплопостачання, суди обґрунтовано виходили з того, що відповідач належним чином не сплачувало за послуги з теплопостачання, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню в межах строку позовної давності у розмірі 548 грн 10 коп.

Однак, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення витрат на розміщення оголошення у засобах масової інформації у розмірі 180 грн, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд, керувався нормами ст. 88 ЦПК України, проте такий висновок судів є необґрунтованим, оскільки повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог ст. ст. 74−76 ЦПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених ЦПК України, разом із копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

Згідно із ч. 9 ст. 74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи. На ці випадки поширюється правило частини четвертої цієї статті.

Згідно з матеріалами справи судова повістка направлялась ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2.

Спосіб виклику в судове засідання, визначений ч. 9 ст. 74 ЦПК України, може застосовуватись лише після вчинення певних дій та за наявності визначених умов. Так, Пленум Верховного Суду України в Постанові від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що виклик відповідача у суд через оголошення в пресі буде вважатися належним повідомленням, лише у разі, якщо місце проживання (перебування чи роботи) або місцезнаходження відповідача невідоме навіть після звернення позивача до адресного бюро й органів внутрішніх справ (докази чого мають бути у справі), а не при його неявці в судове засідання, коли відоме його місце проживання, оскільки явка до суду є правом, а не обов'язком сторони у справі (ч. 1 ст. 27 ЦПК).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення у той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

З огляду на викладене у суду не було підстав для задоволення позову в частині стягнення з ОСОБА_6 на користь позивача 180 грн на сплату витрат, пов'язаних з публікацією оголошення у засобах масової інформації.

За таких обставин колегія суддів вважає, що у вказаній частині оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КП «ДП «Теплокомуненерго» про стягнення витрат на публікацію оголошення у засобах масової інформації.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 341, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2015 рокув частині стягнення витрат на публікацію оголошення у засобах масової інформації у розмірі 180 грн на користь Комунального підприємства «Державне підприємство «Теплокомуненерго» скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 жовтня 2015 року залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: М.В. Дем'яносов

А.В.Маляренко

І.К.Парінова

О.В.Ступак