Публічно-приватне партнерство: Україна і світовий досвід

Актуальним на сьогодні залишається інтерес до публічно-приватного партнерстваа. У широкому сенсі публічно-приватне партнерство розглядається як взаємодія держави і бізнесу (одного або декількох) відносно фінансування та управління спеціальними державними або комунальними установами в різних сферах діяльності.

Слід зазначити, що в законодавстві України використовується термін «державно-приватне партнерство», в той час як у законодавстві та практиці інших держав найчастіше використовується термін «публічно-приватне партнерство».

Поява публічно-приватного партнерства та його форми

Так, вперше ППП з'явилося в 1992 році у Великобританії завдяки Джону Майору, який запропонував так звану «приватну фінансову ініціативу». Основна ідея цієї ініціативи полягала в залученні приватних підприємців до співпраці з державними органами влади з метою розвитку економічної та соціальної сфер. До речі, ця ініціатива стала подальшої базою для публічно-приватного партнерства ряду інших країн (наприклад, Австралія). Що стосується розвитку ППП в Україні, то офіційно ППП почало свій відлік розвитку тільки в 2010 році, з прийняттям Закону України «Про державно-приватне партнерство». Хоча Закон України «Про концесії» був прийнятий ще в 1999 році.

Що стосується форми ППП, то однозначної відповіді на це питання немає, адже в кожній країні своя власна законодавча практика. Так, наприклад, в Україні найбільш поширеними видами співпраці є концесія. Існує 7 основних форм концесії. При цьому, вони можуть змінюватися і переплітатися, тим самим створюючи зовсім нові форми.

Найпростіша форма - BOT, будівництво - управління - передача. Механізм BOT полягає в тому, що створення і право користування об'єктом на термін дії угоди належить приватному сектору, у той час, як після закінчення терміну дії угоди такий об'єкт передається державі. Найяскравішими прикладами використання такої форми концесії можуть бути Японія, Китай, Ізраїль. Наприклад, перший такий контракт був укладений в 1979 році на будівництво China Hotel. Іншим прикладом публічно-приватного партнерства у формі концесії може слугувати BOOT (будівництво - володіння - управління - передача). Основною відмінністю такого виду від попереднього є те, що право володіння об'єктом договору належить державі, навіть на час виконання такого договору. Приміром, особливістю контрактів ППП в Австралії є те, що передбачена можливість відходу від зазначеного пункту договору, як передача об'єкта договору у власність держави. Також, такі країни, як Канада, Австралія і Нова Зеландія використовують цей термін для заміни BOT.

Іншими прикладами є BTO, BOOT, BOOT, BOOT і DBFO. Так, будівництво вітряної електростанції в Республіці Маврикій відбувалося за схемою BTO.

Сектори використання ППП

Необхідно також звернути увагу і на сектори, в яких використовується публічно-приватне партнерство. Як вже зазначалося, найбільш поширене застосування ППП у Великобританії. Доказом цього може слугувати перелік сфер застосування ППП, який в цій країні виключає тільки будівництво портів. Франція в цьому питанні майже наздогнала Великобританію, адже всі сфери діяльності так чи інакше можуть включати ППП. Тільки три сфери діяльності (будівництво аеропортів, соціальних споруд та портів) на даний момент перебувають у процесі підготовки. Зауважимо, що Україна тільки почала свій шлях у цьому напрямку. Однак проблема інвестицій в Україну стоїть дуже гостро. Особливо відчутна потреба у сфері паливно-енергетичного комплексу та становить 39,53%, в інфраструктурі - 23,23%, а у переробній промисловості - 11,64%.

ППП в Україні

Зараз в Україні можна простежити 243 проекти схожих на публічно-приватне партнерство. З них 210 на умовах договорів концесії, в той час, як тільки 33 на умовах договорів про спільну діяльність. Найбільшими сферами, де використовується такий вид партнерства, є обробка відходів (47,7%) та водопостачання (32,5%). Решта займають транспортна інфраструктура (7,0%); рекреація, культура, спорт і нерухомість (1,2%); виробництво теплової та електричної енергії (4,9%) та інші сфери (7,4%).

Але це не все. Застосування публічно-приватного партнерства планується ще на 321 об'єктах. З них 105 об'єктів водопостачання, 51 - виробництво енергії, по 32 об'єкта у сферах рекреації, культури і спорту, обробки відходів і 4 об'єкти у сфері охорони здоров'я. Для порівняння: у Великобританії зараз реалізується 550 таких проектів на суму понад 56 млрд. євро.

Міжнародний досвід

Можна відзначити, що з 1990 року по 2010 рік суттєво збільшилися приватні інвестиції в сфері телекомунікацій (з приблизно 5 000 $ до близько 70 000 $). Сфера енергетики до 2010 року зрівнялася з телекомунікаціями до 70 000 $, хоча в 1990 році кількість інвестицій дорівнювала 0. Цікаво, що сфера водопостачання залишається близькою 0, хоча в 2007 році спостерігався стрибок до 10 000 $.

Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що Україні слід пройти довгий шлях у сфері ППП, спираючись на кращий світовий досвід.