Стаття 46. Обов’язки інвестиційної фірми при наданні послуг клієнту

1. Інвестиційна фірма зобов’язана виконувати доручення клієнтів на найвигідніших для клієнта умовах. При цьому якщо доручення клієнтів містять конкретні умови та/або вказівки, виконання доручень має здійснюватися з дотриманням таких умов та/або вказівок.

Інвестиційна фірма не може отримувати грошову або негрошову винагороду за направлення заявок клієнтів до певної багатосторонньої системи, якщо такі дії порушують вимоги положень внутрішніх документів, що регламентують запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, або не відповідають зобов’язанню такої інвестиційної фірми щодо виконання доручення на найвигідніших для клієнта умовах.

{Частину першу статті 46 доповнено новим абзацом згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024 }

Доручення клієнтів виконуються інвестиційною фірмою у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором або дорученнями клієнтів. У разі одночасного укладення інвестиційною фірмою за власний рахунок договорів, предмет яких є тотожним предмету договорів, що укладаються такою фірмою за рахунок клієнта, виконання договорів для клієнта здійснюється у першу чергу.

2. Інвестиційна фірма повинна розробити та затвердити внутрішні правила виконання доручень клієнтів, які повинні містити інформацію, встановлену Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Перед укладенням договору з клієнтом інвестиційна фірма повинна ознайомити клієнта з правилами виконання доручень клієнтів та отримати письмову згоду клієнта з такими правилами, крім випадків, коли клієнта вже ознайомлено та він надав письмову згоду з такими правилами раніше. Інвестиційна фірма повинна повідомляти клієнтів про зміни до правил виконання доручень клієнтів, що стосуються прав та інтересів клієнтів. Положення цього абзацу не застосовуються у випадках, якщо клієнтом інвестиційної фірми є кваліфікований інвестор, якщо такий кваліфікований інвестор не подав інвестиційній фірмі заяву в письмовій формі про те, що він бажає, щоб положення цього абзацу застосовувалися до нього.

Інвестиційна фірма встановлює внутрішні правила та процедури щодо укладення особами, визначеними у пункті 40 частини першої статті 2 цього Закону, особистих угод відповідно до вимог, встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

3. Інформація (у тому числі реклама), яка надається інвестиційною фірмою клієнтам (потенційним клієнтам), повинна бути правдивою, такою, що не вводить в оману, та зрозумілою для клієнта (потенційного клієнта).

Інвестиційна фірма повинна своєчасно повідомити клієнту (потенційному клієнту) необхідну інформацію про інвестиційну фірму та її послуги, пропоновані фінансові інструменти та інвестиційні стратегії, умови виконання договорів, витрати на їх виконання, а також будь-які інші пов’язані витрати.

Зокрема, таке повідомлення повинно містити інформацію про:

1) інвестиційну фірму та послуги, які вона надає. При цьому в разі надання інвестиційних рекомендацій інвестиційна фірма заздалегідь, але не пізніше надання рекомендації, інформує про таке:

а) чи базується рекомендація, що надається, на незалежній позиції інвестиційної фірми;

б) перелік видів фінансових інструментів, на аналізі яких базується рекомендація, що надається, а також (за наявності) про обмеження кола фінансових інструментів, на аналізі яких базується рекомендація, тими, які випускаються (видаються) та/або пропонуються для укладення особою, з якою інвестиційна фірма має тісні зв’язки, або іншою особою, юридичні (у тому числі договірні) або економічні відносини з якою негативно впливають на здатність формування незалежної позиції для цілей аналізу та надання інвестиційної рекомендації;

в) чи надаватиме інвестиційна фірма клієнту періодичний аналіз фінансових інструментів, щодо яких надано рекомендацію;

2) фінансовий інструмент, придбання або укладення якого пропонується клієнту (потенційному клієнту), а саме:

а) його природу, права та обов’язки емітента і власника відповідного цінного папера або сторін відповідного деривативного контракту тощо;

б) запропоновану інвестиційну стратегію;

в) детальний опис конкретних ризиків, які несе клієнт (потенційний клієнт), пов’язаних із:

таким фінансовим інструментом;

емітентом (щодо цінного папера);

іншою стороною (щодо деривативного контракту);

діяльністю емітента або іншої сторони, яка може вплинути на вартість відповідного цінного папера або майнових прав за відповідним деривативним контрактом;

ринком, на якому відбувається обіг відповідного фінансового інструменту або укладається відповідний деривативний контракт;

г) іншу інформацію, яка може бути важливою для прийняття клієнтом (потенційним клієнтом) рішення про здійснення інвестування у фінансовий інструмент;

3) суму комісій, винагород та інших платежів, включаючи інформацію про вартість основних та додаткових послуг інвестиційної фірми, у тому числі вартість рекомендацій, перелік послуг третіх осіб, які мають бути оплачені клієнтом (потенційним клієнтом) у зв’язку з укладенням договору щодо фінансового інструменту, а також спосіб їх оплати;

4) місце та спосіб виконання замовлень клієнта.

Зазначене у цій частині повідомлення повинно бути викладене в письмовій формі, підписане клієнтом (потенційним клієнтом) та містити виключно інформацію, передбачену цією частиною.

4. Перед укладенням з клієнтом (потенційним клієнтом) або від імені клієнта договору щодо фінансового інструменту інвестиційна фірма зобов’язана отримати всю необхідну інформацію стосовно знань та досвіду клієнта (потенційного клієнта) щодо фінансового інструменту. При наданні інвестиційною фірмою послуг з інвестиційного консультування або послуг з управління портфелем фінансових інструментів додатково отримується інформація щодо фінансового стану клієнта (потенційного клієнта) та мети укладення договору щодо фінансового інструменту з метою надання рекомендацій клієнту (потенційному клієнту) щодо фінансових інструментів, які є придатними для такого клієнта (потенційного клієнта). Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку встановлює порядок визначення інвестиційними фірмами фінансових інструментів, які є придатними для клієнтів (потенційних клієнтів).

Якщо на підставі отриманої інформації інвестиційна фірма вважає, що відповідний фінансовий інструмент не є придатним для клієнта (потенційного клієнта), вона зобов’язана надати клієнту повідомлення про це. Таке повідомлення повинно бути викладене в письмовій формі, підписано клієнтом (потенційним клієнтом) щодо його ознайомлення та не містити іншої інформації, крім попередження про те, що відповідний фінансовий інструмент не є придатним для клієнта (потенційного клієнта), а також обґрунтування висновку інвестиційної фірми щодо непридатності фінансового інструменту для клієнта (потенційного клієнта).

Якщо клієнт (потенційний клієнт) відмовляється надавати інформацію з метою визначення придатності фінансового інструменту для такого клієнта (потенційного клієнта) або якщо інформація, надана клієнтом (потенційним клієнтом), є недостатньою для такого визначення, інвестиційна фірма зобов’язана надати клієнту повідомлення про те, що відмова у наданні такої інформації або надання недостатньої інформації унеможливлює визначення інвестиційною фірмою придатності певного фінансового інструменту для такого клієнта (потенційного клієнта). Таке повідомлення повинно бути надане після відмови клієнта (потенційного клієнта) у наданні відповідної інформації, викладене в письмовій формі, підписано клієнтом (потенційним клієнтом) щодо його ознайомлення та не містити іншої інформації, крім попередження про те, що відмова у наданні інформації або надання недостатньої інформації унеможливлює визначення інвестиційною фірмою придатності фінансового інструменту для такого клієнта (потенційного клієнта), з обов’язковим зазначенням інформації, яка для цього додатково вимагається.

Якщо на підставі отриманої інформації інвестиційна фірма вважає, що відповідний фінансовий інструмент є придатним для клієнта (потенційного клієнта), вона зобов’язана надати клієнту повідомлення про те, чи буде інвестиційна фірма періодично аналізувати придатність відповідного фінансового інструменту для клієнта та повідомить клієнта про те, що даний фінансовий інструмент став непридатним для нього. Таке повідомлення повинно бути викладене в письмовій формі, підписано клієнтом (потенційним клієнтом) щодо його ознайомлення та не містити іншої інформації, крім зазначення того, що інвестиційна фірма здійснюватиме (або не здійснюватиме) періодичний аналіз придатності відповідного фінансового інструменту для клієнта, зазначення періодичності здійснення такого аналізу, а також зобов’язання повідомляти (із зазначенням способу надання повідомлення) клієнта про те, що даний фінансовий інструмент став непридатним для нього.

5. Положення частини четвертої цієї статті не застосовуються перед укладенням з клієнтом або від імені клієнта договору щодо фінансового інструменту, щодо якого інвестиційною фірмою вже здійснено дії, передбачені частиною четвертою цієї статті.

Положення частини четвертої цієї статті не застосовуються у разі надання інвестиційною фірмою послуг виключно з виконання замовлень клієнтів (без надання, зокрема, послуг з інвестиційного консультування або послуг з управління портфелем фінансових інструментів) щодо фінансових інструментів, якщо виконані всі такі умови:

1) такі послуги надаються щодо акцій, облігацій, допущених до торгів на регульованому фондовому ринку, казначейських зобов’язань України, цінних паперів інститутів спільного інвестування, ощадних (депозитних) сертифікатів;

2) послуги надаються за ініціативою клієнтів (потенційних клієнтів);

3) інвестиційна фірма повідомила клієнтів (потенційних клієнтів) про те, що при наданні таких послуг вона не зобов’язана оцінювати придатність фінансового інструменту для клієнта (потенційного клієнта) та клієнт (потенційний клієнт) не матиме прав, що надаються частиною сьомою цієї статті. Таке повідомлення має бути викладене в письмовій формі та підписане клієнтом (потенційним клієнтом);

4) клієнтам не надаються додаткові послуги, передбачені пунктом 1 частини другої статті 44 цього Закону, крім їх надання в рамках погоджених раніше лімітів.

6. Перед першим укладенням з клієнтом (потенційним клієнтом), який є кваліфікованим інвестором, або від імені такого клієнта договору щодо фінансового інструменту інвестиційна фірма зобов’язана надати клієнту повідомлення про те, що:

1) клієнт має статус кваліфікованого інвестора;

2) правовідносини між клієнтом та інвестиційною фірмою здійснюватимуться з урахуванням такого статусу;

3) клієнт може подати інвестиційній фірмі заяву (стосовно всіх або певних договорів, що укладаються інвестиційною фірмою з таким клієнтом або від його імені) в письмовій формі про те, що клієнт бажає, щоб до нього застосовувалися положення частин другої - четвертої цієї статті.

Вимоги цієї статті не застосовуються у випадках, коли клієнтом інвестиційної фірми є кваліфікований інвестор, крім випадку, коли такий інвестор подав інвестиційній фірмі заяву (стосовно всіх або певних договорів, що укладаються інвестиційною фірмою з таким інвестором або від його імені) у письмовій формі про те, що він бажає, щоб положення частин другої - четвертої цієї статті застосовувалися до нього.

7. У разі порушення інвестиційною фірмою своїх обов’язків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, при укладенні договорів щодо фінансових інструментів з клієнтом, від його імені або за його дорученням інвестиційна фірма зобов’язана на вимогу клієнта:

1) якщо фінансовим інструментом є цінні папери - придбати за власний рахунок у клієнта такі цінні папери за ціною, за якою вони придбані клієнтом, та відшкодувати всі витрати (крім упущеної вигоди), понесені клієнтом у зв’язку з укладенням договору щодо таких цінних паперів;

2) якщо фінансовим інструментом є деривативний контракт - відшкодувати клієнту всі витрати, понесені клієнтом у зв’язку з укладенням та виконанням деривативного контракту або правочинів щодо нього.

У разі виникнення спору щодо дотримання інвестиційною фірмою обов’язків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, обов’язок доведення дотримання цих обов’язків покладається на інвестиційну фірму. Вимоги цієї частини не застосовуються щодо договорів, укладених інвестиційною фірмою до подання інвестиційній фірмі заяви, передбаченої частиною шостою цієї статті.

{Абзац четвертий частини сьомої статті 46 в редакції Закону № 3585-IX від 22.02.2024 }

8. Клієнт може звернутися з позовом до суду, в тому числі третейського, з вимогами, зазначеними у частині сьомій цієї статті, протягом одного року з пізнішої з таких дат: дати вчинення відповідного договору щодо фінансового інструменту або дати отримання звіту від інвестиційної фірми щодо укладення відповідного договору щодо фінансового інструменту.

9. Положення цієї статті не застосовуються у разі здійснення інвестиційною фірмою, яка провадить дилерську, брокерську або субброкерську діяльність, операцій з прийнятним контрагентом у рамках провадження зазначених видів діяльності або надання відповідних додаткових послуг, пов’язаних із здійсненням таких операцій.

У відносинах з прийнятними контрагентами інвестиційні фірми зобов’язані діяти чесно, справедливо та професійно спілкуватися у спосіб, який є справедливим, чітким та не вводить в оману, беручи до уваги характер відповідного контрагента та його діяльність.

Прийнятним контрагентом для інвестиційної фірми може бути інша інвестиційна фірма, банк, страхова компанія, компанія з управління активами відкритих інвестиційних фондів або недержавних пенсійних фондів, державні органи, що здійснюють грошово-кредитну політику, валютну політику або політику управління державним боргом.

Особа, яка має статус прийнятного контрагента, має право відмовитися від такого статусу загалом або щодо здійснення окремої операції, повідомивши інвестиційну фірму про своє бажання, щоб її вважали кваліфікованим або некваліфікованим інвестором.

Інвестиційна фірма зобов’язана до початку здійснення операцій з прийнятним контрагентом отримати від нього письмове підтвердження, що він згоден із своїм статусом прийнятного контрагента загалом або щодо здійснення окремої операції.

{Статтю 46 доповнено частиною дев’ятою згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024 }