Про третіх осіб, які знали або повинні були знати...

В деяких статтях КК, насамперед тих, що передбачають відповідальність за корупційні (в широкому розумінні) злочини, йдеться про їх вчинення в інтересах не самого суб’єкта злочину, а в інтересах інших (третіх) осіб. Зокрема, йдеться про:

- використання влади чи службового становища (своїх повноважень) або зловживання своїми повноваженнями з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної або юридичної особи (для інших осіб) (статті 364, 364-1, 365-2), маніпулювання на фондовому ринку, що призвело до отримання третіми особами прибутку (ч. 1 ст. 222-1), незаконне розголошення, передача або надання доступу до інсайдерської інформації, надання з використанням такої інформації рекомендацій стосовно придбання або відчуження цінних паперів чи похідних (деривативів), або вчинення з використанням інсайдерської інформації на користь інших осіб правочинів, спрямованих на придбання або відчуження цінних паперів чи похідних (деривативів), яких стосується інсайдерська інформація, якщо це призвело до отримання третіми особами необґрунтованого прибутку або уникнення третіми особами значних збитків (частини 1 і 2 ст. 232-1);

- пропозицію, обіцянку чи надання неправомірної вигоди третій особі за вчинення чи невчинення будь-яких дій в інтересах третьої особи (ч. 1 ст. 354, ч. 1 ст. 368-3, ч. 1 ст. 368-4, ст. 369) або за зловживання впливом (ч. 1 ст. 369-2). Подвійне застосування терміну «третя особа» в одній і тій самій нормі у статтях 354, 368, 368-3 і 368-4 КК нічим не виправдане з огляду на те, що насправді йдеться про різних осіб: неправомірну вигоду надають, наприклад, члену сім’ї службової особи за вчинення нею (службовою особою) будь-яких дій в інтересах особи, близької до того, хто надав неправомірну вигоду – а це вжечетверта діюча особа у цьому злочинному ланцюжку;

- прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди, прохання надати таку вигоду для третьої особи за вчинення чи невчинення будь-яких дій в інтересах третьої особи (ч. 4 ст. 160, ч. 3 ст. 354, ст. 368, ч. 3 ст. 368-3, ч. 3 ст. 368-4) або за зловживання впливом (частини 2 і 3 ст. 369-2);

- передачу будь-якій іншій особі у власність активів (ст. 368-2);

- розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем (ч. 2 ст. 191) і розтрату майна, на яке накладено арешт (ст. 388);

- вчинення в інтересах третіх осіб дій, що призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних (ст. 218-1) або до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності (ст. 219).

З цього переліку видно, що існують такі види третіх (інших) осіб:

1) інші особи, заради одержання якими неправомірної вигоди суб’єкти службових злочинів використовують владу чи службове становище (повноваження) або зловживання своїми повноваженнями. Такі інші фізичні особи за наявності підстав можуть нести відповідальність за ст. 27 і ст. 364 (або ст. 364-1, ст. 365-2, ст. 222-1, ст. 232-1) як підбурювачі чи пособники відповідного злочину – залежно від того, було його вчинено за їхньою ініціативою чи ініціативою службової особи; якщо ж про вчинення цього злочину вони узнали post factum, – то за ст. 396 КК, якщо злочин є тяжким чи особливо тяжким і якщо ці особи не є членами сім’ї чи близькими родичами основного фігуранта справи. Крім того, необґрунтований прибуток (статті 222-1, 232-1) підлягає спеціальній конфіскації в них;

2) треті особи, яким надають неправомірну вигоду (передають у власність активи). Ці особи, якщо вони не є службовою особою (відповідним працівником, особою, яка зловживає своїм впливом), не несуть кримінальну відповідальність за одержання неправомірної вигоди (активів) за статтями 354, 368, 368-3, 368-4 або 369-2. Проте, за умови усвідомлення того факту, що ними отримане майно, завідомо одержане злочинним шляхом, їхня відповідальність – залежно від конкретних обставин – може настати за статтями 209, 198 або 396 КК. Крім того, зазначена вигода (активи) підлягає спеціальній конфіскації в них;

3) треті особи, в інтересах яких вчинюють чи невчинюють певні дії (зокрема доводять до неплатоспроможності підприємства). Такі інші фізичні особи за наявності підстав можуть нести відповідальність за ст. 27 і статтями 354, 368, 368-3 або 368-4 як підбурювачі або пособники відповідного злочину – залежно від того, було його вчинено за їхньою ініціативою чи ініціативою службової особи (відповідного працівника);

4) інші особи, яким передають викрадене службовою особою шляхом розтрати майно. За умови усвідомлення ними того факту, що ними отримане майно, завідомо одержане злочинним шляхом, вони несуть відповідальність за статтями 209 або 198 КК.

Хто ж є такими третіми (іншими) особами?

Читайте статтю: Висновок щодо проекту Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади)

Під кутом зору КК це, на перший погляд, не важливо: у перелічених статтях жодним чином не визначено ознаки цих осіб (крім ст. 364, де зазначено як про фізичних, так і про юридичних осіб). Проте, насправді це важливо для правильного застосування положень:

по-перше,частин 4 і 5 ст. 96-2 КК, де передбачено:

- гроші, цінності та інше майно, які є предметом злочину, одержані внаслідок вчинення злочину та/або є доходами від такого майна, передані особою, яка вчинила злочин або суспільно небезпечне діяння, що містить ознаки злочину, передбаченого КК, іншій фізичній або юридичній особі, підлягають спеціальній конфіскації, якщо особа, яка прийняла майно, знала або повинна була знати, що таке майно одержано внаслідок вчинення злочину, передбаченого ст. 354 та статтями 364, 364-1, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2 КК (з огляду на зазначене вище цей перелік статей слід доповнити статтями 191, 222-1, 232-1, 262, 308, 312, 313, 357 і 410 КК) або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого зазначеними статтями. Слова «знала або повинна була знати» практично застосовні лише до особи, на яку відповідне майно чи доходи «впали з неба», тобто вона не придбала їх, не виграла в лотерею, не отримала у спадок і не вчинила будь-яких дій для того, щоби стати їхнім власником;

- спеціальна конфіскація не застосовується до зазначених грошей, цінностей та іншого майна, які згідно із законом підлягають поверненню власнику (законному володільцю).

по-друге,законів «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» і «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» – зокрема в частині подання відомостей про кінцевих бенефіціарних власників.[1]

Зрозуміло, що практично жодна осудна особа, яка досягла 16-річного віку, не буде піддавати себе ризику кримінальної відповідальності і покарання заради задоволення інтересів чужих для неї осіб, якщо їхні інтереси не збігаються з її особистими інтересами.

Читайте статтю: Одне порушення – одна відповідальність

Тому на практиці такими «іншими (третіми) особами» є, як правило: члени сім’ї та інші близькі особи, а також особи, які мають із суб’єктом злочину спільні бізнес-інтереси (один з них є кінцевим бенефіціарним власником (контролером)).

Микола Хавронюк,
доктор юридичних наук
ГО "Українське юридичне товариство"

[1] Кінцевий бенефіціарний власник (контролер) – це фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі (п. 19 ст. 1 Закону «Про запобігання та протидію легалізації...»).