Стаття 6. Державна соціальна підтримка дітей війни

Аналізуйте судовий акт: У разі відсутності дієвого механізму перерахунку пенсійних виплат або відсутності передбачених законом видатків не повинен унеможливлюватись захист прав позивача на пенсію (ВП/ВС у справі № 2-а-13964/08/1570 від 13.01.2021)

 До уваги пропонується правова позиція ВП ВС щодо перерахунку пенсії.

Так, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, яка діяла з 01 січня 2006 року по 21 грудня 2007 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Як показує практика, за і без того мізерну пенсію в Україні потрібно ще й добре посудитися.

Судовий розгляд у цій справі тривав ще з 2008 року і пройшов всі три інстанції, після чого судами було відмовлено позивачці у перерахунку пенсії.

Позивачка є дитиною війни, а також отримує пенсію по інвалідності.

Внаслідок законодавчої невизначеності, а також відсутності фінансування норма закону про отримання допомоги фактично залишилася існувати тільки на папері. П. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Після багаторічних судових баталій позивачка звернулася до ВС із заявою про перегляд за виключними обставинами рішень судів у зв’язку зі встановленням ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

ЄСПЛ, посилаючись на рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України», «Філозофенко проти України» зазначив, що приймаючи закони про надання громадянам права на отримання певної власності та/або певного доходу, держава повинна діяти відповідально та з урахуванням реальної можливості реалізації такого закону та його виконання.

Позиція ВП ВС: Посилаючись на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ВП ВС погодилася з доводами позивачки.

Так, ВП було зазначено, зокрема, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Держава не здійснила ефективних засобів захисту права позивачки на мирне володіння майном.

Разом із тим, відносно ефективності відновлення права позивачки та справедливості рішення ВП ВС залишаються питання, адже в підсумку ВП ВС зробила висновок, що найбільш доречним способом захисту її прав, порушення яких констатовано у рішенні ЄСПЛ, є новий розгляд справи судом першої інстанції.

Зважаючи на той факт, що новий судовий розгляд може тривати роками, а позивачка є дитиною війни, а отже, людиною похилого віку та інвалідом, ймовірність того, що вона зможе отримати реальні виплати від держави є малою.

Ось чому хотілось би зазначити, що, можливо, більш ефективним та гуманним результатом цієї справи було би її вирішення по суті, а не направлення на новий безкінечний розгляд судами.