Стаття 18. Право дитини на житло

Аналізуйте судовий акт: У випадку відмови органу опіки та піклування, від надання виконавцю дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна де зареєстрована дитина - виконавець повинен звернутися до суду (ВС КЦС, справа №2-537/11 від 15.02.2023 р.)
 У задоволенні подання старшого державного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти - було відмовлено. Судами попередніх інстанцій вказувалось, що чинним ЦПК України не передбачено можливості звернення державного виконавця до суду з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, у якому зареєстровані малолітні діти. Крім того вказано, що такий старший виконавець не має відношення до виконавчого провадження.

Так, до цього, у ході проведення виконавчих дій було встановлено, що за боржником обліковується нерухоме майно, а саме: 1/2 частини домоволодіння, в якому зареєстрована родина з неповнолітніми дітьми. Стягувач просив розпочати примусову реалізацію такого і державний виконавець звернувся до служби у справах дітей про примусову реалізацію житла, право користування яким мають малолітні діти, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на примусову реалізацію - проте отримав відмову, з посиланням на те що такі дозволи отримують лише батьки/особи що їх замінюють.

Приймаючи справу до розгляду ВС КЦС, нагадав, що звертатися виконавцям з такими питаннями до суду - не заборонено, а навіть потрібно. Суд вказав:

Відповідно до ч.3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. Читати повністю

Аналізуйте судовий акт: Відтепер згода іпотекодержателя на реєстрацію місця проживання в іпотечному житлі НЕ потрібна (6-й апеляційний адмінсуд у справі № 640/14809/20 від 28.09.2021)
 Рішення, що пропонується до уваги ж прикладом блискучої роботи мого колеги Ростислава Кравця, який все ж таки зміг довести незаконність досить важливого нормативно-правового акту Кабінету Міністрів України, який напряму зачіпає інтереси боржників, чиї зобов'язання забезпечені іпотекою.

Порядок реєстрації місця проживання фізичних осіб врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207, якою було затверджено відповідні правила.

У 2020 році вказані правила було доповнено нормою, якою визначено обов’язкову згоду іпотекодержателя на реєстрацію місця проживання у відповідному іпотечному житлі.

Логіку Кабміну в частині таких змін зрозуміти можна, адже згадане положення покликано максимально захистити інтереси як кредитора так і іпотекодержателя які зазвичай є тотожними, але як завжди диявол криється у дрібницях… Тай взагалі, чого гріха таїти, якість законодавчої техніки та дотримання порядку прийняття нормативно-правових документів останнім часом різко погіршилась, що й тягне скасування окремих нормативно-правових актів у судовому порядку. Читати повністю