Главная Сервисы для юристов ... Законы Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію Стаття 23. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації Стаття 23. Відстрочка від призову на військову слу...

Стаття 23. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації

Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие законы
  • 994349

    Просмотров

  • 994349

    Просмотров

  • Добавить в избраное

    1. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані:

    1) заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку;

    2) визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров’я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);

    3) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці;

    4) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;

    5) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;

    6) жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

    7) жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;

    8) усиновлювачі, на утриманні яких перебуває дитина (діти), яка (які) до моменту усиновлення була (були) дитиною-сиротою (дітьми-сиротами) або дитиною (дітьми), позбавленою (позбавленими) батьківського піклування, віком до 18 років, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, на утриманні яких перебуває дитина-сирота (діти-сироти) або дитина (діти), позбавлена (позбавлені) батьківського піклування, віком до 18 років;

    9) зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір’ю (батьком чи матір’ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім’ї, які зобов’язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребують постійного догляду;

    10) опікун особи, визнаної судом недієздатною;

    11) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

    12) які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у особи з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів;

    13) які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов’язаними та відповідно до закону зобов’язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов’язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов’язаних за вибором такої особи з інвалідністю;

    14) члени сім’ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім’ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім’ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я). У разі відсутності членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім’ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи;

    15) жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу";

    16) керівники міністерств та їх заступники, керівники державних органів, органів державного управління, юрисдикція яких поширюється на всю територію України;

    17) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

    18) судді, судді Конституційного Суду України, члени Вищої ради правосуддя, члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівник служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступник, дисциплінарні інспектори Вищої ради правосуддя;

    19) Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

    20) Голова та інші члени Рахункової палати;

    21) працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів) Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, апарату Міністерства внутрішніх справ України та експерти установ експертної служби Міністерства внутрішніх справ України;

    22) дипломатичні службовці, які займають дипломатичні посади, Міністерства закордонних справ України, а також особи, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол;

    23) державні службовці, які готують висновки до проектів нормативно-правових актів, проводять їх фахову, наукову, юридичну експертизу та/або експертизу прийнятих нормативно-правових актів, державні службовці, які безпосередньо виконують функції із забезпечення кібербезпеки, кіберзахисту та безпеки інформаційних технологій, роботи з розроблення програмного забезпечення, адміністрування баз даних, впровадження та підтримки новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в органах, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України;

    24) інші військовозобов’язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.

    2. Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в пунктах 3-15 частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

    3. Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:

    1) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури;

    2) наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;

    3) жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:

    {Абзац перший пункту 3 частини третьої статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3916-IX від 21.08.2024 }

    військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;

    працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;

    осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;

    осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами;

    4) жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

    {Пункт 4 частини третьої статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3916-IX від 21.08.2024 }

    5) члени сімей (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) осіб, яким посмертно присвоєно звання Герой України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народові, виявлені під час Революції Гідності (листопад 2013 року - лютий 2014 року).

    {Пункт 5 частини третьої статті 23 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3916-IX від 21.08.2024 }

    4. Особи, зазначені у пунктах 1-5 частини третьої цієї статті, у зазначений період можуть бути прийняті на військову службу за контрактом.

    5. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації до досягнення 25-річного віку військовозобов’язані, які пройшли базову загальновійськову підготовку відповідно до статті 10 - 1 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" чи базову військову службу. Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

    6. Не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані з числа громадян, які проходили військову службу та були звільнені зі служби у запас у зв’язку із звільненням з полону. Такі особи можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

    7. Перевірка підстав щодо надання військовозобов’язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

    8. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов’язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

    9. Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов’язаних та резервістів забезпечується неможливість надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації більше ніж одному військовозобов’язаному з підстав, зазначених у пунктах 9-14 частини першої цієї статті.

    {Стаття 23 із змінами, внесеними згідно із Законами № 1575-VII від 03.07.2014 , № 1614-VII від 25.07.2014 , № 259-VIII від 18.03.2015 , № 277-VIII від 07.04.2015, № 339-VIII від 21.04.2015 , № 413-VIII від 14.05.2015 , № 570-VIII від 01.07.2015, № 1387-VIII від 31.05.2016 , № 2226-VIII від 06.12.2017, № 2745-VIII від 06.06.2019, № 1357-IX від 30.03.2021 , № 2122-IX від 15.03.2022, № 2169-IX від 01.04.2022, № 2196-IX від 14.04.2022 , № 2491-IX від 29.07.2022 , № 2732-IX від 04.11.2022 , № 3161-IX від 28.06.2023 , № 3441-IX від 08.11.2023 ; в редакції Закону № 3633-IX від 11.04.2024 }

    Предыдущая

    24/28

    Следующая
    Добавить в избраное
    КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

    Аналізуйте судовий акт: Суд визнав незаконною відмову ТЦК у наданні відстрочки студенту іноземного вишу через відсутність у нього довідки встановленого зразка (Чернівецький окружний адміністративний суд від 24.09.2024 у справі № 600/3575/24-а)

    Аналізуйте судовий акт: Судове рішення: запис про відстрочку має бути у військовому квитку! (Чернігівський окружний адміністративний суд від 10.09.2024 р. № 620/9679/24)

    Аналізуйте судовий акт: Навіть за наявності підстав для відстрочки особу мобілізували: суд скасував наказ про мобілізацію, але звільнити з військової служби, або ж зняти з обліку - не зміг (ВС КАС № 340/3208/22 від 31.05.2024 р.)
     Мобілізований викладач коледжу звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, ТЦК і Військової частини, у якому просив:

    • визнати незаконними дії про його мобілізацію;
    • зобов`язати МОУ скасувати наказ про його мобілізацію (по стройовій частині);
    • зобов`язати Військову частину повернути його до регіону проживання;
    • зобов`язати зняти його з військового обліку у зв`язку з тим, що він не підлягає мобілізації, оскільки є викладачем.

    Суд першої та другої інстанції погодився із викладачем частково - скасував спірний наказ про мобілізацію. Проте всі інші вимоги - не задовольнив. Суд вказав, що прийняття наказу про звільнення з військової служби є дискреційними повноваженнями військової частини, де проходить службу військовослужбовець.

    І позивач слушно подав касаційну скаргу, де зазначав, що відсутній висновок Верховного Суду щодо того, як діяти у випадку, коли особа не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, але була призвана та мобілізована (причому відсутня добровільна згода такої особи на мобілізацію) та, як відновити попереднє становище - надати відстрочку від призову, якщо позивач вже призваний на військову службу та проходить службу. Адже отримати відстрочку від призову на підставі статті 23 Закону “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” можна лише до моменту набуття статусу військовослужбовця, а після зарахування до особового складу військової частини особа вже не в змозі подати заяву про відстрочку, навіть якщо є для цього підстави. Позивач логічно зазначав, що сенсу у просто скасуванні наказу - нуль. Але спроби виявились марними.

    Отже, у цій справі, ВС відхилив посилання скаржника на те, що часткове задоволення позовних вимог та скасування наказу не призвело до відновлення його порушених прав, а обраний спосіб захисту не призвів до відновлення попереднього стану та  ефективного захисту його прав. Читати повністю

    Аналізуйте судовий акт: НЕТИПОВА практика: безспірне право на звільнення від військової служби під час мобілізації, не звільняє від оновлення своїх даних і медичного обстеження. (Одеський окружний адміністративний суд №761/23526/20 від 21.06.2024 р.)
     Позивач звернувся до свого ТЦК із заявою про надання йому відстрочки на підставі абз. 9 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» (ще за часів дії старої редакції) у зв`язку із загибеллю його рідного брата під час стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану. Доказом особистого звернення до відповідача був серед іншого листок-перелік документів, що надаються для отримання військово-облікових документів, який він отримав від працівника відповідача. При цьому, усно було повідомлено про необхідність проходження військово-лікарської комісії. На прохання розглянути подану заяву про відстрочку від мобілізації, або хоча б повернути копію цієї заяви із відміткою про її реєстрацію позивачу було усно відмовлено. На наступне прохання позивача повернути військово-обліковий документ із відміткою про відстрочку або надати письмову відповідь на заяву, позивачу було усно відмовлено із посиланням на необхідність проходження ВЛК. В подальшому на адвокатські запити відповідач повідомив про необхідність прибуття до ТЦК особисто.

    В результаті не було повернуто ані військовий квиток, ані копію заяви про надання відстрочки, і в усному порядку повідомлено (сказано), що ані помітку про реєстрацію заяви, ані запис в військовому квитку позивачу зроблено не буде. Позивач вважав, що йому було усно відмовлено в наданні відстрочки від мобілізації. Він просив визнати протиправними дії ТЦК та зобов`язати їх надати відстрочку від призову за мобілізацією.

    Проте, на відміну від численних протилежних рішень судів, які зазвичай виступають на захист військовозобов’язаних - Одеський окружний адміністративний суд, позов не задовольнив. Суд висловив наступні тези:

    Саме по собі порушення вимог закону діями (бездіяльністю) або рішеннями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення цими діями або рішенням безпосередньо його прав та охоронюваних законом інтересів. З огляду на зазначене, під час вирішення спору суд насамперед повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Читати повністю

    Аналізуйте судовий акт: Суд: правильним способом захисту буде зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації (Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/5410/23-а від 23.02.2024 р.)
     Чоловік просив надати відстрочку від призову, на підставі наявності дружини з інвалідністю, неповнолітніх дітей та відсутності інших родичів, які могли б доглядати дружину, як інваліда. На підтвердження останнього (а згідно з минулою редакцією Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі Закон №3543) - це було обов’язковою умовою отримання відстрочки), чоловік додав підтвердження, що батько дружини теж є особою з інвалідністю. Проте ТЦК визнав пакет документів недостатнім для підтвердження права на відстрочку. У зв’язку із цим, чоловік звернувся до суду з вимогою оскаржити рішення та зобов’язати ТЦК надати відстрочку.

    Суд першої інстанції, рішення якого було підтримано апеляційним судом, захистив права чоловіка, і не просто визнав рішення ТЦК незаконним, а ще й зобов’язав відповідача надати відстрочку позивачу. Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив:

    У силу статті 65 Основного Закону України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

    Статтею 23 Закону №3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно із положеннями абзацу 11 частини 1 статті 23 Закону №3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати. Читати повністю

    Аналізуйте судовий акт: Не проходження ВЛК не може бути підставою для відмови позивачу у наданні відстрочки. (Запорізький окружний адміністративний суд №280/3862/24 від 05.07.2024 р.)
     Вже не в перший раз - ми описували і раніше, ситуації, коли при отриманні відстрочки представники ТЦК вимагають проходження ВЛК. І знову ж тим же - Запорізьким окружним адміністративним судом - були “розвіяні” такі “самотрактування” закону, вже в липні місяці цього року.

    Так, чоловіку не хотіли надавати відстрочку, на підставі абзацу 10 пункту 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ) (догляд за інвалідом першої групи), у зв`язку з тим, що позивач не пройшов військово-лікарську комісію для визначення ступеня придатності до військової служби.

    Отже, у цій справі Прийняте відповідачем рішення було визнано Судом протиправним та таким, що порушує законні інтереси позивача внаслідок чого підлягає скасуванню. Суд зобов’язав надати чоловіку відстрочку. Суд пояснив:

    Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Отже, обов`язки щодо мобілізації на військову службу за призовом, встановлення відстрочок покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Читати повністю

    Аналізуйте судовий акт: Суд зобов’язав ТЦК розглянути заяву про відстрочку “з урахуванням думки суду” (Хмельницький окружний адміністративний суд №560/6421/24 від 15.07.2024 р.)
     В судовому реєстрі багато рішень про визнання “бездіяльності ТЦК” протиправною. Деякі позивачі ще іноді просять “зобов’язати відповідача (ТЦК) надати відстрочку”, проте не всі суди погоджуються приймати на себе дискреційні (виключні) повноваження приймати рішення про відстрочку. У цьому ж рішенні, за відсутності чіткої вимоги позивача “зобов’язати надати відстрочку”, суд винайшов іншу вимогу “зобов’язати розглянути заяву про відстрочку… з урахуванням думки суду”.

    Так, у цій справі позивач подав позовну заяву з двома вимогами:

    • визнати протиправною бездіяльність ТЦК щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви надання відстрочки від призову на військову службу;
    • зобов'язати ТЦК розглянути цю заяву.

    Позивач зазначав, що має право відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" у зв`язку з тим, що його батько є особою з інвалідністю ІІ групи. Подав всі належні документи на підтвердження цього, і відсутності інших осіб, які могли б його доглядати (примітка: заява подавалась ще до прийняття оновленої редакції закону). Проте відповідач (ТЦК) належним чином не розглянув його заяву. В основному, аргументи ТЦК зводились до необхідності особистого прибуття позивача. Проте прямої відмови ТЦК не зазначав.

    І Хмельницький окружний адміністративний суд задовольнив вимоги позивача, уточнивши, що ТЦК має розглянути заяву “з урахуванням думки суду”, в своїй резолютивній частині рішення. Суд пояснив: Читати повністю

    Аналізуйте судовий акт: ТЦК СП не повинен припускатися надмірного формалізму та досліджувати подані документи лише на відповідність конкретного абзацу статті про підстави відстрочки, навіть якщо людина не вказала їх в своїй заяві (Полтавський окружний адміністративний суд №440/3203/24 від 03.06.2024 р.)
     Позивач звертався до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Пояснював це необхідністю догляду за батьком, який є особою з інвалідністю І "Б" групи, проте відповідач залишив це звернення без задоволення. Крім вибору “воєнкоматом” не тієї норми для відмови, останні зазначили що догляд за батьком позивача може здійснювати інша особа - сестра позивача (не дивлячись що чоловік подав документи про переїзд її у Польшу і наявність там родини).

    До своєї заяви до “військомату” позивач приєднав нотаріально засвідчені копії: паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера батька позивача (особи з інвалідністю), довідки МСЕК особи з інвалідністю І "Б" групи, висновку за формою 080-4/о, паспорта та коду матері позивача пенсіонерки, пенсійного посвідчення матері позивача, виписок із медичної картки хворого, свідоцтва про народження батька позивача, свідоцтва про народження сестри, витягу з Державного реєстру актів про реєстрацію народження, довідки про склад сім`ї, паспорту для виїзду її за кордон свідоцтва про шлюб, документів про реєстрацію проживання в Республіці Польща. Під час особистого звернення до ТЦК позивач надав пояснення, що його батько є особою з інвалідністю І "Б" групи; мати позивача є пенсіонером та має тяжке захворювання серця; рідна сестра позивача перебуває у шлюбі та разом із дитиною з 21 серпня 2022 року проживає у республіці Польща. Інших рідних сім`я не має.

    І Полтавський окружний адміністративний суд став на захист законних прав позивача. Суд пояснив:

    Питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації врегульоване статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі також - Закон № 3543-XII). Читати повністю

    Аналізуйте судовий акт: При оформленні відстрочки від призову на військову службу, проходження ВЛК НЕ є обов’язковим (Запорізький окружний адміністративний суд № 280/8404/23 від 15.12.2023 р.)
     До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся чоловік, який просив скасувати відмову свого ТЦК СП від надання йому відстрочки. Основною причиною відмови - згідно листа ТЦК СП - стало непроходження чоловіком ВЛК на встановлення  придатності до військової служби.

    У своєму позові чоловік просив:

    Суд повністю задовольнив вимоги чоловіка, в тому числі, зобов'язав ТЦК СП надати відстрочку від призову на військову службу. Треба сказати, що ТЦК СП не оспорював наявність самого права на відстрочку, на тих підставах які були у чоловіка, “воєнкомат” фактично відмовив через непроходження чоловіком ВЛК.

    Суд виклав наступні висновки щодо суті ВЛК і “незалежності” одного від іншого - права на відстрочку, і проходження ВЛК, вказавши: Читати повністю

    logo

    Юридические оговорки

    Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

    Полный текст

    Приймаємо до оплати