Стаття 42. Захист дітей

1. У матеріалах медіа (крім фільмів) обмежується поширення інформації, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей, та у яких міститься така інформація:

1) надмірне зосередження уваги на насильстві, а саме поширення висловлювань або зображень насильства, які не є обґрунтованими або є надмірними в контексті відповідної програми чи публікації;

2) позитивна оцінка нанесення, заподіяння самому собі каліцтва або вчинення самогубства, підбурювання до таких дій, надмірна і необґрунтована деталізація засобів і обставин самогубства;

3) демонстрування жорстокого поводження з тваринами, методів умертвіння тварин, демонстрація великим планом такої, що вмирає, або жорстоко понівеченої тварини, крім випадків, якщо така демонстрація необхідна для популяризації гуманного ставлення до тварин, за умови попередження глядачів про сцени жорстокості;

4) позитивна оцінка вандалізму;

5) позитивна оцінка злочинного діяння або ідеалізація злочинця, надмірно деталізовані моделювання злочинних дій та/або демонстрація дій, відтворення яких дітьми може бути небезпечним для їхнього здоров’я і життя;

6) позитивна оцінка залежності від наркотичних, токсичних, психотропних речовин, тютюну чи алкоголю, а також від інших речовин, які використовуються або можуть використовуватися з метою одурманення, заохочення їх вживання, виробництва, розповсюдження чи придбання, крім творів мистецтва;

7) нецензурні висловлювання, слова, непристойні жести, крім випадків використання у творах мистецтва або відтворення у повідомленнях про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

8) заклики грати в азартні ігри, спонукання до участі в азартних іграх, крім випадків, передбачених законами України;

9) демонстрація великим планом тіла померлої, такої, що вмирає, або жорстоко понівеченої людини, крім випадків, якщо така демонстрація необхідна для ідентифікації особи, за умови попередження глядачів про сцени жорстокості.

2. Інформація, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей, передбачена частиною першою цієї статті, може поширюватися лінійними медіа з урахуванням обмежень щодо часу поширення програм (у тому числі фільмів) залежно від індексу глядацької аудиторії у сфері медіа ("16" - показ можливий з 22 години до 6 години; "18" - показ можливий з 24 години до 5 години).

Програми (у тому числі фільми), розраховані на глядацьку аудиторію не менше 16 років, можуть поширюватися лише у проміжках часу між 22 годиною та 6 годиною та з обов’язковим інформуванням користувачів про обмеження глядацької аудиторії або в будь-який час, за умови використання системи умовного доступу.

Програми (у тому числі фільми), розраховані на глядацьку аудиторію не менше 18 років, можуть поширюватися лише у проміжках часу між 24 годиною та 5 годиною та з обов’язковим інформуванням користувачів про обмеження глядацької аудиторії або в будь-який час, за умови використання системи умовного доступу.

Суб’єкти у сфері аудіовізуальних медіа самостійно визначають вікову категорію аудиторії, на яку розраховані програми (у тому числі фільми), керуючись критеріями класифікації, затвердженими Національною радою спільно з органом спільного регулювання.

3. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, програми чи фільми еротичного спрямування можуть поширюватися без обмежень у часі суб’єктами у сфері аудіовізуальних медіа на замовлення та провайдерами аудіовізуальних сервісів лише у разі застосування системи умовного доступу.

4. Програми, які поширюються аудіовізуальними медіа та містять інформацію, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей, мають бути позначені спеціальними попередженнями. Такі попередження в лінійних медіа мають демонструватися упродовж всієї програми.

Відповідні спеціальні попередження зазначаються у розкладах програм або в каталозі програм.

5. У програмах, які поширюються аудіальними медіа та містять інформацію, що може завдати шкоди фізичному, психічному або моральному розвитку дітей, на початку програми оголошується звукове попередження про шкоду, яка може бути завдана дітям, та рекомендовану мінімальну вікову категорію.

{Частина п'ята статті 42 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3136-IX від 30.05.2023 }

6. Онлайн-медіа можуть поширювати інформацію, передбачену частиною першою цієї статті, за умови забезпечення належного попередження про потенційну шкідливість такої інформації для дітей.

7. Відповідальність за забезпечення програм відповідними спеціальними попередженнями або звуковими попередженнями, передбаченими цією статтею, покладається на суб’єкта у сфері медіа.

8. Національна рада спільно з органом спільного регулювання розробляє та затверджує вимоги, які є обов’язковими для виконання суб’єктами у сфері медіа, в яких визначає:

1) критерії визначення інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, та критерії її класифікації;

2) розподіл дітей на вікові категорії та критерії класифікації програм (у тому числі фільмів) за віковими категоріями аудиторії, на яку вони розраховані;

3) вимоги до демонстрування спеціальних попереджень (включаючи ескізи) та вимоги до оголошення звукових попереджень, передбачених цією статтею;

4) порядок віднесення суб’єктом у сфері медіа інформації до відповідних категорій та обрання спеціальних попереджень.

До створення органу спільного регулювання Національна рада має право самостійно розробити та затвердити відповідні вимоги. Затверджені Національною радою вимоги діють до затвердження відповідних кодексів (правил) спільного регулювання.

9. Суб’єкт у сфері медіа на підставі характеристик і критеріїв класифікації інформації (програм), визначених відповідно до частини восьмої цієї статті, самостійно розподіляє програми до певної категорії та застосовує відповідні спеціальні попередження, передбачені цією статтею.

10. Крім виняткових випадків, коли неможливо інакше забезпечити найкращі інтереси дитини, суб’єкти у сфері медіа не мають права без письмової згоди хоча б одного з батьків або інших законних представників дитини оприлюднювати фото дитини, яка зазнала фізичного чи сексуального насилля, а також розголошувати будь-яку інформацію, яка:

1) може сприяти ідентифікації дитини, яка задіяна у провадженні у справах про адміністративні правопорушення, в кримінальному провадженні у будь-якому статусі або стосовно якої є інформація про здійснення нею правопорушення;

2) стосується факту самогубства дитини, при цьому ідентифікує її особу.