Стаття 19. Секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури

1. Державні органи, визначені відповідальними за забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері захисту критичної інфраструктури в окремому секторі критичної інфраструктури, здійснюють такі завдання:

1) створюють у межах штатної чисельності у своєму складі структурні підрозділи з питань захисту критичної інфраструктури;

2) збирають, узагальнюють та здійснюють попередній аналіз даних щодо критичної інфраструктури та її функціонування;

3) спільно з операторами критичної інфраструктури здійснюють категоризацію об’єктів критичної інфраструктури своїх секторів критичної інфраструктури, формують секторальні переліки об’єктів критичної інфраструктури, подають інформацію до Реєстру;

4) розробляють та затверджують:

а) вимоги до захисту об’єктів критичної інфраструктури відповідно до їх категорій;

б) проектні загрози критичній інфраструктурі секторального рівня;

в) плани взаємодії функціональних органів у сфері захисту критичної інфраструктури у відповідних секторах для всіх режимів функціонування критичної інфраструктури; плани взаємодії та підтримання життєво важливих функцій на випадок порушення функціонування об’єктів критичної інфраструктури;

5) розробляють та впроваджують норми і регламенти захисту критичної інфраструктури у відповідних секторах критичної інфраструктури;

6) затверджують проектні загрози критичній інфраструктурі об’єктового рівня у відповідних секторах;

7) погоджують паспорти безпеки об’єктів критичної інфраструктури, надані операторами у відповідних секторах;

8) здійснюють:

а) перевірку та оцінку захищеності об’єктів критичної інфраструктури;

б) підготовку пропозицій до проектних ризиків та загроз критичній інфраструктурі національного рівня та щорічної оцінки ризиків і загроз критичній інфраструктурі національного рівня;

в) організацію системи підготовки персоналу, навчання та тренувань щодо забезпечення стійкості та захисту секторів критичної інфраструктури;

г) підготовку щорічного звіту щодо забезпечення захисту критичної інфраструктури у відповідному секторі;

ґ) участь у встановленому законодавством порядку в реагуванні на кризові ситуації, пов’язані з безпекою, захистом та стійкістю об’єктів критичної інфраструктури, а також у створенні умов для належного виконання правоохоронними, розвідувальними та контррозвідувальними органами своїх завдань щодо захисту критичної інфраструктури;

д) попередження про загрози операторів критичної інфраструктури та надають інформаційну, консультативну, експертну, методичну допомогу операторам критичної інфраструктури, користувачам їх послуг (населенню) задля попередження, реагування, мінімізації можливого впливу загроз;

9) надають операторам об’єктів критичної інфраструктури рекомендації з питань захисту критичної інфраструктури та обов’язкові до виконання вимоги щодо усунення причин і умов, які порушують стійкість критичної інфраструктури;

10) виконують:

а) збір, аналіз та узагальнення даних щодо об’єктів критичної інфраструктури та загроз їх функціонуванню;

б) заходи із функціонування відповідних систем обміну інформацією, моніторингу рівня безпеки об’єктів критичної інфраструктури;

11) організовують функціонування системи обміну інформацією та взаємодії у відповідних секторах критичної інфраструктури між суб’єктами національної системи захисту критичної інфраструктури;

12) готують пропозиції до стратегічних документів щодо забезпечення стійкості та захисту критичної інфраструктури.

2. Секторальні органи у сфері захисту критичної інфраструктури щороку відповідно до строків та форми звіту, затверджених Кабінетом Міністрів України, подають інформацію уповноваженому органу у сфері захисту критичної інфраструктури України.