Стаття 23. Державний нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг

1. Регулятор у межах своїх повноважень здійснює нагляд за діяльністю з надання фінансових та супровідних послуг відповідно до цього Закону та спеціальних законів у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Регулятора.

2. Регулятор здійснює оверсайт окремих складових ринку фінансових послуг відповідно до спеціальних законів.

3. Регулятор здійснює такі види нагляду за здійсненням діяльності з надання фінансових та/або супровідних послуг:

1) пруденційний нагляд;

2) нагляд за ринковою поведінкою.

Регулятор здійснює нагляд на консолідованій основі, який передбачає нагляд за фінансовими групами з метою контролю та обмеження ризиків, на які наражається фінансова установа внаслідок участі у фінансовій групі, шляхом оцінки, моніторингу та контролю ризиків фінансової групи у визначеному нормативно-правовими актами Регулятора порядку.

4. Регулятор здійснює нагляд за здійсненням діяльності з надання фінансових та/або супровідних послуг відповідно до цього Закону, спеціальних законів та нормативно-правових актів Регулятора у таких формах:

1) безвиїзний нагляд;

2) інспекційні перевірки (інспектування).

5. Національний банк України у межах своїх повноважень у сфері державного регулювання та нагляду має право проводити інспекційні перевірки діяльності осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, відповідно до частини сьомої цієї статті за їх місцезнаходженням та/або шляхом віддаленого доступу, що надається на період проведення інспекційної перевірки, до документів, інформації та систем автоматизації з використанням наявних у осіб, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, інформаційно-комунікаційних технологій, у тому числі фінансових груп і їх учасників.

{Абзац перший частини п’ятої статті 23 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024 }

Особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, у тому числі фінансові групи та їх учасники, зобов’язані мати принаймні один програмний продукт для забезпечення віддаленого доступу для проведення інспекційної перевірки.

{Абзац частини п’ятої статті 23 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024 }

Особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, у тому числі фінансові групи і їх учасники, зобов’язані під час проведення Національним банком України інспекційної перевірки надавати уповноваженим Національним банком України особам відповідну інформацію за їх місцезнаходженням та/або шляхом віддаленого доступу до документів, інформації та систем автоматизації з використанням інформаційно-комунікаційних технологій у строк, визначений уповноваженими Національним банком України особами, але не більший, ніж строк проведення такої інспекційної перевірки.

{Абзац частини п’ятої статті 23 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024 }

Уповноважені Національним банком України особи мають право під час проведення інспекційної перевірки надавачів фінансових та/або супровідних послуг бути присутніми на засіданнях колегіальних органів управління, визначених статутом та внутрішніми документами, комітетів або комісій, які наділені повноваженнями приймати рішення з питань діяльності надавачів фінансових та/або супровідних послуг.

{Абзац частини п’ятої статті 23 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024 }

Керівники надавачів фінансових та/або супровідних послуг зобов’язані під час проведення Національним банком України інспекційної перевірки завчасно інформувати уповноважених Національним банком України осіб про проведення засідань колегіальних органів управління, визначених статутом та внутрішніми документами, комітетів або комісій, які наділені повноваженнями приймати рішення з питань діяльності надавачів фінансових та/або супровідних послуг, надавати інформацію про питання, що плануються до розгляду, та забезпечувати у період проведення інспекційної перевірки можливість участі уповноважених Національним банком України осіб у таких засіданнях.

{Абзац частини п’ятої статті 23 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024 }

У разі технічного збою чи у зв’язку з настанням інших невідворотних обставин, що об’єктивно унеможливлювали виконання вимог цієї частини, особи, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку України, у тому числі фінансові групи і їх учасники, зобов’язані у порядку, встановленому Національним банком України, повідомити Національний банк України про факт технічного збою чи настання інших невідворотних обставин та надати підтвердження таких обставин. Національний банк України може вживати заходів для перевірки факту існування повідомлених обставин та за результатами вжитих заходів приймає рішення щодо можливості подальшого здійснення інспекційної перевірки. Встановлення наявності технічного збою або інших невідворотних обставин звільняє особу, яка охоплюється наглядовою діяльністю Національного банку України, від застосування заходу впливу до неї за недопуск уповноважених осіб до проведення перевірки.

{Абзац частини п’ятої статті 23 в редакції Закону № 3994-IX від 08.10.2024 }

Інспекційні перевірки можуть бути планові та позапланові.

Періодичність проведення уповноваженими Регулятором особами (далі - уповноважені особи) планових інспекційних перевірок визначається з урахуванням критеріїв, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора, на підставі ризик-орієнтованого підходу, та враховується при затвердженні плану інспекційних перевірок.

Планова перевірка здійснюється не більше одного разу на рік. Регулятор затверджує план інспекційних перевірок на наступний календарний рік не пізніше 25 грудня поточного року та оприлюднює його на сторінці свого офіційного інтернет-представництва (офіційному веб-сайті) протягом 10 днів після затвердження.

Якщо інше не встановлено спеціальним законом, строк проведення планової інспекційної перевірки не може перевищувати 30 робочих днів. За наявності обґрунтованих підстав цей строк може бути продовжений не більше ніж на 15 робочих днів.

6. Нагляд здійснюється Регулятором із застосуванням ризик-орієнтованого підходу та на основі принципу пропорційності, з урахуванням особливостей виду діяльності з надання фінансових послуг, характеру і обсягів послуг, які надаються, системної важливості/значимості надавачів фінансових та/або супровідних послуг, які здійснюють таку діяльність, та ризиків, які притаманні такій діяльності, у тому числі ризиків, на які наражається надавач фінансових та/або супровідних послуг внаслідок участі у фінансовій групі.

Регулятор має право затверджувати критерії, за якими визначається профіль ризику надавачів фінансових та супровідних послуг, їх суспільна важливість/значимість, на підставі яких визначаються наглядові дії Регулятора.

7. Діяльність з нагляду Регулятора охоплює:

1) всіх учасників ринку фінансових послуг (крім клієнтів, об’єднань учасників ринку фінансових послуг, відмінних від саморегулівних організацій, та об’єднань, визначених частиною другою статті 19 цього Закону) та їх відокремлені підрозділи;

2) власників істотної участі та ключових учасників у структурі власності, афілійованих та споріднених осіб надавачів фінансових послуг;

3) фінансові групи, учасників фінансових груп на території України та за кордоном;

4) іноземних учасників ринку фінансових послуг, які здійснюють діяльність з надання фінансових та/або супровідних послуг в Україні;

5) осіб, які у встановленому цим Законом та спеціальними законами порядку надають послуги з аутсорсингу учасникам ринку фінансових послуг.

8. Регулятор під час здійснення нагляду в межах своїх повноважень співпрацює з іншими державними органами та з відповідними органами регулювання та/або нагляду за фінансовими установами іноземних держав, у тому числі при здійсненні нагляду на консолідованій основі та за особами, які провадять діяльність на фінансових ринках іноземних держав. Така співпраця відбувається згідно із законодавством України на підставі укладених договорів, меморандумів чи інших документів.

9. Регулятор під час здійснення нагляду в межах своїх повноважень одержує безоплатно від надавачів фінансових та супровідних послуг, діяльність яких перевіряється, а також інших осіб, зазначених у частині сьомій цієї статті, інформацію, документи та їх копії (у паперовій або електронній формі), письмові пояснення з питань діяльності, що характеризують фінансові та/або супровідні послуги, які надаються цією особою, та/або щодо дотримання ними законодавства України.

10. Регулятор у межах своїх повноважень має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших осіб інформацію, у тому числі інформацію з обмеженим доступом, яка необхідна йому для здійснення державного регулювання та нагляду за діяльністю з надання фінансових послуг.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи всіх форм власності, фізичні особи, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов’язані у встановленому законодавством порядку надавати Регулятору інформацію, у тому числі інформацію з обмеженим доступом, необхідну для здійснення державного регулювання та нагляду, протягом 10 робочих днів з дня отримання відповідного запиту, якщо більший строк не встановлено самим запитом.

11. Регулятор під час здійснення нагляду за надавачем фінансових або супровідних послуг має право у встановленому його нормативно-правовими актами порядку використовувати інформацію, у тому числі інформацію, що становить таємницю фінансової послуги та/або банківську таємницю, одержану ним у процесі здійснення нагляду за іншими надавачами фінансових або супровідних послуг.

12. Регулятор під час здійснення державного нагляду за здійсненням діяльності з надання фінансових та/або супровідних послуг може користуватися послугами інших юридичних та фізичних осіб, у тому числі іноземних, на підставі окремих договорів, за умови забезпечення захисту та збереження ними інформації про надання фінансових послуг, у тому числі інформації, що становить таємницю фінансової послуги, відповідно до цього Закону.

Регулятор не має права користуватися послугами:

1) іноземних юридичних осіб, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором по відношенню до України;

2) іноземних юридичних осіб, кінцевим бенефіціарним власником яких є резидент іноземної держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором по відношенню до України;

3) іноземних юридичних осіб, учасником (акціонером) якої є резидент іноземної держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором по відношенню до України;

4) осіб, які діють в інтересах іноземних юридичних осіб, зазначених у пунктах 1-3 цієї частини.