Стаття 13. Розпорядники інформації

Про доступ до публічної інформації (СОДЕРЖАНИЕ) Прочие законы

7397

Просмотров

Просмотров

Добавить в избраное

1. Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них;

5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.

{Частину першу статті 13 доповнено пунктом 5 згідно із Законом № 1723-IX від 08.09.2021 }

2. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють:

1) інформацією про стан довкілля;

2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту;

3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян;

4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

3. На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, юридичних осіб публічного права з числа розпорядників інформації, визначених у пункті 5 частини першої цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині надання відповідної інформації за запитами.

{Частина третя статті 13 в редакції Закону № 1723-IX від 08.09.2021 }

4. Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

14/26

Добавить в избраное

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Аналізуйте судовий акт: Розпорядник інформації, який не володіє нею, але якому за характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити запит належному розпоряднику, повідомивши про це запитувача (справа К/800/63876/13, 18.04.17)

Громадська організація звернулася з позовом до Комунального підприємства «Водоканал», в якому просила: зобов'язати відповідача надати інформацію щодо розміру неврахованих витрат та втрат в мережах підприємства; тарифів на водопостачання та водовідведення для населення та інших фізичних та юридичних осіб; розрахунку собівартості водопостачання та водовідведення на 1 кубометр води, переліку контрагентів, які поставили КП «Водоканал» товари або послуги із зазначенням точних даних щодо найменування цих товарів/послуг та сум грошових коштів, які були сплачені по кожному випадку.

Постановою районного суду, залишеною без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду , позов задоволено частково та зобов'язано відповідача надати ГО лише частину запитуваної інформацію. В іншій частині позовних вимог відмовлено, оскільки, за думкою судів,

Задовольняючи позов лише частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що частина запитуваної інформації не є публічною, у розумінні Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», і не становить суспільний інтерес, а тому у КП «Водоканал» були підстави для відмови у наданні такої. Зокрема, це стосується інформації щодо переліку контрагентів, які поставили КП «Водоканал» товари або послуги на суму більш ніж 250 тисяч гривень, із зазначенням точних даних щодо найменування цих товарів/послуг та сум грошових коштів, які були сплачені по кожному випадку.

ВАСУ визнав помилковим рішення попередніх судових інстанцій в частині відмови у частині позовних вимог, зазначивши, що надання відповідачем інформації лише щодо тарифів на водопостачання та водовідведення для населення та інших фізичних та юридичних осіб не відповідає закону.

Так, вичерпний перелік підстав для відмови у задоволенні запиту на інформацію наведений у статті 22 зазначеного Закону , за правилами частин 1-3 якої розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Таким чином, за висновком касаційного суду, спірна інформація не є інформацією з обмеженим доступом, а сукупність вимог, за наявності яких така підлягає обмеженню, не настала. Більше того, спірна інформація є публічною у розумінні зазначеного Закону, а відповідач являється розпорядником такої відповідно до статті 13 цього Закону.

Отже, відповідь розпорядника інформації про те, вона може бути одержана із загальнодоступних джерел, є неправомірною: розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.