Стаття 21-3. Використання та застосування вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки

Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу.

Зберігання, носіння, використання та застосування вогнепальної зброї та озброєння військовослужбовцями і працівниками Державної прикордонної служби України здійснюються після проходження ними спеціальної підготовки.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України мають право застосовувати вогнепальну зброю для:

1) відбиття нападу на військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України у разі загрози їхньому життю чи здоров’ю;

2) захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю;

3) звільнення заручників або осіб, незаконно позбавлених волі;

4) відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною (у тому числі пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон України, контрольні пункти в’їзду-виїзду, місця тимчасового розташування підрозділів і прикордонних нарядів), службовий транспортний засіб, військове майно, жиле та нежиле приміщення, а також звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення;

5) затримання особи під час вчинення нею злочинного діяння, відповідальність за яке передбачена законом, яка намагається здійснити втечу;

6) затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з використанням зброї та/або інших засобів, що створюють загрозу життю і здоров’ю людини, а також озброєної особи, яка погрожує застосувати зброю або інші предмети, що загрожують життю і здоров’ю військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України та/або інших осіб;

7) зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю і здоров’ю військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України та/або інших осіб;

8) примусового припинення польоту шляхом пошкодження або знищення безпілотного повітряного судна, яке здійснює політ у межах прикордонної смуги, над або поблизу кораблів, катерів і суден забезпечення Державної прикордонної служби України, об’єктів, що перебувають під охороною (у тому числі пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, контрольних пунктів в’їзду-виїзду, місць тимчасового розташування підрозділів і прикордонних нарядів), з порушенням встановлених законодавством вимог;

9) недопущення спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами та засобами неможливо припинити таку спробу;

10) запобігання викраденню повітряного судна особою, яка здійснює його викрадення, якщо іншими способами та засобами неможливо припинити таку спробу.

Вогнепальна зброя застосовується лише після здійснення попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір її застосування.

Попередження про намір застосування вогнепальної зброї може здійснюватися голосом та/або попереджувальним пострілом.

Вогнепальна зброя може застосовуватися без попередження:

1) для відбиття збройного нападу та/або вторгнення на територію України озброєних військових груп і злочинних угруповань;

2) для припинення збройних конфліктів і провокацій, відбиття нападу (надання допомоги при відбитті нападу) на прикордонні наряди, службовий транспортний засіб, літаки, вертольоти, кораблі, катери чи судна забезпечення Державної прикордонної служби України, об’єкти, що перебувають під охороною (у тому числі пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон України, контрольні пункти в’їзду-виїзду, місця тимчасового розташування підрозділів і прикордонних нарядів);

3) у разі раптового нападу із застосуванням зброї, бойової техніки, транспортного засобу або іншого засобу, що загрожує життю і здоров’ю військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України та/або інших осіб;

4) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення злочинного діяння, відповідальність за яке передбачена законом, намагається здійснити втечу із застосуванням транспортного засобу;

5) у разі вчинення особою збройного опору;

6) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю;

7) у разі здійснення особою спроби скоротити визначену військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України із вогнепальною зброєю в руках відстань до нього або службового транспортного засобу, літака, вертольота, катера, корабля чи судна забезпечення Державної прикордонної служби України, або до об’єктів, що перебувають під охороною (у тому числі пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, контрольних пунктів в’їзду-виїзду, місць тимчасового розташування підрозділів і прикордонних нарядів), а так само доторкнутися до цієї зброї;

8) для знешкодження озброєних осіб чи осіб, стосовно яких наявна обґрунтована інформація про наявність у них зброї (інших засобів, використання яких загрожує життю і здоров’ю людини), коли попередження про застосування до них вогнепальної зброї створить реальну загрозу для життя і здоров’я військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України та/або інших осіб;

9) у разі затримання особи, яка не виконує законних вимог військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України про негайне здавання (покладення) зброї, вибухової речовини, вибухового пристрою або інших предметів, застосування яких може загрожувати життю і здоров’ю військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України та/або інших осіб;

10) для примусового припинення польоту шляхом пошкодження або знищення безпілотного повітряного судна, яке здійснює політ у межах прикордонної смуги, над або поблизу літака, вертольота, корабля, катера чи судна забезпечення Державної прикордонної служби України, об’єктів, що перебувають під охороною (у тому числі пунктів пропуску (пунктів контролю) через державний кордон України, контрольних пунктів в’їзду-виїзду, місць тимчасового розташування підрозділів і прикордонних нарядів), з порушенням встановлених законодавством вимог.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України мають право застосовувати вогнепальну зброю виключно з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу та/або опору.

Не допускається застосування вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки в напрямку території суміжної держави, крім випадків відбиття збройного нападу, відсічі і стримування збройної агресії, або вторгнення на територію України озброєної (військової) особи та/або групи осіб, збройних сил інших держав, припинення збройних провокацій, ведення вогню з території суміжної держави, а також відбиття нападу або припинення збройного опору особи та/або групи осіб, які незаконно перетинають чи намагаються незаконно перетнути державний кордон України.

Забороняється застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути заподіяно шкоду іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу, подолання збройного опору або у разі крайньої необхідності.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України мають право взяти до рук вогнепальну зброю і привести її в готовність, якщо вважають, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.

Під час затримання особи, стосовно якої у військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України виникла підозра у вчиненні нею злочинного діяння, відповідальність за яке передбачена законом, а також під час перевірки документів у такої особи військовослужбовець чи працівник Державної прикордонної служби України має право привести у готовність вогнепальну зброю та попередити особу про можливість її застосування.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України мають право використати вогнепальну зброю для подання сигналу тривоги, виклику допомоги, здійснення попереджувального пострілу або для знешкодження тварини, яка загрожує (або існує висока імовірність здійснення твариною нападу) життю і здоров’ю військовослужбовця чи працівника Державної прикордонної служби України та/або інших осіб.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України мають право застосовувати озброєння та бойову техніку для:

1) відбиття збройного нападу та вторгнення на територію України озброєних військових груп і злочинних угруповань;

2) припинення збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні України, на межі з тимчасово окупованою територією України та у контрольованому прикордонному районі;

3) відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною (у тому числі пункти пропуску (пункти контролю) через державний кордон України, контрольні пункти в’їзду-виїзду, місця тимчасового розташування підрозділів), прикордонні наряди, конвой, службовий транспортний засіб, вертоліт, корабель, катер чи судно забезпечення Державної прикордонної служби України, жилі та нежилі приміщення, а також звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення з використанням транспортних засобів, броньованої техніки;

4) проведення спеціальних операцій, пов’язаних із знешкодженням озброєних осіб, ліквідацією незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій;

5) зупинки транспортного засобу, броньованої та бойової техніки під час запровадження і здійснення заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, якщо водій відмовляється виконати законну вимогу зупинитися;

6) виконання завдань територіальної оборони;

7) в інших випадках, передбачених законом.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України, які перебувають на кораблі (катері, судні забезпечення) чи борту повітряного судна Державної прикордонної служби України, застосовують вогнепальну зброю з дозволу командира відповідного корабля (катера, судна забезпечення), командира відповідного екіпажу повітряного судна.

Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України зобов’язані негайно усно або письмово повідомити свого начальника (керівника) про застосування (використання) вогнепальної зброї, а у разі якщо внаслідок застосування (використання) вогнепальної зброї особі було заподіяно тілесні ушкодження, каліцтво або смерть - начальник (керівник) повинен невідкладно письмово поінформувати про це відповідний орган досудового розслідування.

{Закон доповнено статтею 21 - 3 згідно із Законом № 1897-IX від 18.11.2021 }