Коментар до Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 р справа № 160/12670/22

Нагадаємо, що 01.07.2022р. ВРУ був прийнятий Закон України №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким було внесено зміни до КЗпП, а саме, у ч. 3 ст. 119 слова "зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток" замінено словами "зберігаються місце роботи і посада". Вказані зміни набрали чинності 19.07.2022 р.

В результаті більшість роботодавець припинила нараховувати мобілізованим середні заробіток. Причому навіть тим, хто був мобілізований до 19 липня. Чи не порушується при цьому закон?

Зміст справи

Мобілізований працівник отримав наказ №307/о від 19.07.2022 від роботодавця про припинення виплати середнього заробітку на час його призову на військову службу.

Головне питання, яким задались всі, на кого поширюється цей закон (добровольці, ТРО та військовослужбовці) та хто отримав подібні накази про припинення виплат, задались питанням, чи поширюється на них ці зміни, якщо вони призвані до 19.07.2022 р (дехто навіть з 2021 року)? Чи це стосується виключно тих, хто призваний після цієї дати, оскільки Закон не мітить перехідних положень та не має зворотньої дії?

Мінекономіки: виплати можна припиняти!

Мінекономіки зі своєї сторони надало коментар від 01.08.2022 р до змін за Законом № 2352 та звернуло увагу на наступне:

  • враховуючи, що прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 2352 не визначено особливостей застосування норми ч. 3 ст. 119 КЗпП, то з дня набрання чинності Закону за працівниками, призваними (прийнятими) до дня набрання ним чинності на військову службу, на нашу думку, слід зберігати лише місце роботи (посаду).
  • Закон № 2352 спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності, а трудові правовідносини, що виникли раніше, повинні бути приведені у відповідність із новим юридичним регулюванням.
  • з метою уникнення дискримінаційних підходів відносно працівників, які будуть прийняті (призвані) на військову службу після дня набрання чинності Законом роботодавець, на нашу думку, вправі припинити збереження заробітної плати за працівниками, які були прийнятті (призвані) на військову службу до дня набрання чинності Законом.

Разом з тим, відповідно до ст. 91 КЗпП підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

  • щодо збереження середнього заробітку особам, які уклали контракт добровольця тероборони, то законодавчих підстав для припинення виплати збереженого середнього заробітку зазначеним категоріям працівників не вбачається.

Мінекономіки вважає, що з огляду на приписи Положення про ДФТГ, затвердженого постановою КМУ від 29.12.2021 № 1449, командири ДФТГ мають здійснювати, в т.ч. і на вимогу добровольця чи його роботодавця, підтвердження виконання поставлених командиром завдань територіальної оборони у робочий час.

Працівники не згодні!

Варто зауважити, що для багатьох працівників наведені вище пояснення Мінекономіки та дії роботодавців виявились не надто переконливими і поступово до судів почали поступати позови.

Так сталось у коментованій нами справі – працівник звернувся до суду з позовом про скасуванню наказу про припинення нарахування та про зобов`язання нарахувати та виплачувати працівнику з 19.07.2022 середній заробіток на підприємстві.

Вже в суді роботодавець, зі своєї сторони, пояснив, що у зв'язку із змінами, внесеними до ч. 3 ст. 119 КзпП, наказом №307/о від 19.07.2022 «Про припинення виплати середнього заробітку на час призову на військову службу» працівнику, інженеру 2 категорії відділу кадрів, яка проходить військову службу, з 19.07.2022 припинено нарахування і виплату середнього заробітку. Ст. 119 КЗпП передбачає гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків, а також працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів. Крім того, за працівниками прийнятими на військову службу за контрактом, у т.ч. шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів держбюджету відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Таким чином, працівникам прийнятими на військову службу за контрактом надаються гарантії та пільги відповідно до закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", але за ними зберігаються місце роботи і посада на підприємстві.

Наголосимо, що у цій справі працівник, який оскаржив наказ, перебуває в трудових відносинах з держпідприємством з 16.02.2005р, займаючи різни посади в структурних підрозділах роботодавця.

Проте, вже з 27.05.2021 р працівником укладено контракт про проходження військової служби у ЗСУ з Міноборони із зарахованням до списків особового складу ЗСУ та присвоєнням військового звання «Солдат».

Том, на думку працівника, вказані зміни до ч.3 ст. 119 КЗпП мають бути застосовані виключно до правовідносин, які виникли (виникнуть), починаючи з та після 19.07.2022 року, оскільки Закон № 2352 може застосовуватися лише на перспективу (тобто до працівників, які будуть мобілізовані на військову службу після набрання ним чинності), тоді як працівника мобілізували у 2021 р, коли діяла попередня редакція ч.3 ст. 119 КЗпП.

До речі, ми погоджуємось з цією позицією, адже у разі, якби законодавець мав бажання поширити зміни за Законом № 2352 на трудові відносин, які тривають станом на 19.07.2022 р на умовах виплат середнього заробітку мобілізованим та військовослужбовцям, то Перехідні та прикінцеві положення містили би подібні застереження як це було передбачено, зокрема, у п. 4 Перехідних та прикінцевих положень ЦКУ). Наразі ж вважати, що зміни слід застосовувати до правовідносин, які тривають та виникли до 19.07.2022 р, на нашу думку, немає підстав.

Суд на боці роботодавця

  • Закон № 2352 є чинним, а ВРУ має право встановлювати та скасовувати пільги.

Суд першої інстанції наголосив, що Закон № 2352 передбачає не лише збереження посади, а й компенсація з бюджету середнього заробітку на підприємстві (в установі/організації), де працювали на час призову. І це відбувається незалежно від підпорядкування та форми власності та здійснюється по 18.07.2022 включно. Щодо того, чи оскаржуваний наказ звужує її права і свободи та об`єктивно призводить до погіршення становища, суд зазначає наступне.

Окрім того, у п. 3 Рішення від 22 травня 2018 року №5-р/2018 КСУ зазначене, що Верховна Рада України виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей держави та з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства має змогу запроваджувати, змінювати, скасовувати або поновлювати такі пільги, оскільки вони не мають фундаментального характеру, а отже, не можуть розглядатися як конституційні права, свободи та гарантії їх реалізації.

На даний час Закон №2352 є чинним та обов`язковим до виконання.

  • Закон № 2352 поширюється на всіх працівників, які мобілізовані чи служать в ЗСУ станом на 19.07.2022 р та/або починають службу чи мобілізуються після цього.

Стосовно посилання працівника на те, що вказані зміни у законодавстві стосуються осіб, які призвані на військову службу вже після набрання чинності таких змін, суд зазначає, що Закон №2352 не містить таких вимог.

Дійсно, законодавець приймаючи закон № 2352 у «Прикінцевих та перехідних положеннях» не вніс застережень, чи мають такі зміни мають зворотну дію у часі та чи застосовуються вони до правовідносин, які виникли до набрання чинності цим законом.

Тож, суд став на бік роботодавця та відмовив працівнику у скасуванні наказу та визнав правомірним припинення нарахування середнього заробітку з 19.07.2022 р.

Інші подібні справи в судах

Подібних справ в судах насьогодні вже доволі багато – так, у справі №160/13025/22 позивався працівник прокуратури, у справі № 480/5738/2 працівник відділу соцзахиту міськради тощо.

Для інформації! У справі № 620/6043/22, суд встановив, що 25.07.2022 головним спеціалістом з кадрових питань міської ради, за вказаним номером мобільного телефону, надіслано працівнику фотокопію розпорядження секретаря міської ради від 19.07.2022 № 200-к «Про припинення виплати середнього заробітку» засобами телекомунікаційного зв`язку, а саме через мобільний додаток Viber. Факт доведення надсилання фотокопії вищезазначеного розпорядження підтверджується складеним актом «Про відправлення розпорядження від 19.07.2022 № 200-к «Про припинення виплати середнього заробітку» засобами електронного зв`язку «Viber» та «Signal»» від 26.07.2022 та копією знімку екрану засобу телекомунікаційного зв`язку (скріншот) з мобільного додатку Viber, що не заперечує й сам працівник. Такі дії визнані належним засобом доведення (ознайомлення) у період дії воєнного стану.

У всіх справах суди не приймали пояснення працівників та їх позицію, всі накази про припинення нарахувань працівникам, призваним на військову службу до 19.07.2022 р включно, визнані законними.

Автор: Канарьова Наталія