28.01.2019 | Автор: Игнатенко Всеволод Владиславович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram youtube

Правовий статус захисника у справах про адміністративні правопорушення

             Останнім часом, у зв’язку із введенням так званої «адвокатської монополії» на здійснення представництва інтересів та захисту у судах все частіше, навіть при розгляді справ про адміністративні правопорушення суди зазначають – захисником може бути лише адвокат!

          Вважаємо таку позицію не просто хибною та необґрунтованою, а й такою, що прямо суперечить положенням чинного законодавства України, а відтак і незаконною!

          Відповідно до положень ч.1 ст. 59 Конституції України кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Розширене та зрозуміле тлумачення цієї норми надав Конституційний суд України у справі № 1-17/2000 від 16. 11. 2000 року – справа за конституційним зверненням гр.. Солдатова Г. І. «Справа про право вільного вибору захисника». Конституційний суд зазначив, що положення ч.1 ст. 59 Конституції України треба розуміти, як конституційне право підозрюваного, обвинуваченого і підсудного при захисті від обвинувачення та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

          Ст. 268 КУпАП чітко зазначає, що особа яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватись юридичною допомогою адвоката або іншого фахівця у галузі права, що за законом має право на надання правової допомоги особисто або за дорученням юридичної особи.

          Ч. 2 ст. 10 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» передбачена альтернатива щодо здійснення захисту від обвинувачення в кримінальному провадженні, а саме те, що в якості захисника прав та законних інтересів обвинуваченого може залучатись не лише адвокат а й інший фахівець у галузі права.

          Більше того  ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» в останній редакції від 02. 12. 2012 року передбачає застосування практики ЄСПЛ, як джерела права.

             У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини № 27004/06 від 24 листопада 2011 року «Загородній проти України» як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права. Враховуючи вищезазначене, вважаємо очевидною незаконність прийняття рішень судами про відмову в залученні до провадження в якості захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності «іншого фахівця у галузі права».             

Враховуючи вище перелічені положення нормативної бази та практики, як національних судів так і ЄСПЛ виникає питання, чому ж таки деякі судді відмовляють в залученні в якості захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності іншого фахівця у галузі права.             

Як на мій погляд, підставою цьому є кілька факторів, по- перше – в чинному законодавстві України відсутнє законодавчо закріплене визначення – «інший фахівець у галузі права». Але ж, в Україні проголошено та конституційно закріплено принцип диспозитивності, а отже, те, що прямо не заборонено законом – те дозволено. Відтак, вважаємо, що дана підстава не може лягти в основу – фактично відмови у задоволенні права особи на захист або права особи на вільний вибір захисника.              Як на наш погляд, другою і основною підставою такої невизначеності є питання підтвердження повноважень захисника, який не є адвокатом, а є іншим фахівцем у галузі права. Стаття 271 КУпАП «Захисник» визначає лише ті повноваження, які може надати адвокат для підтвердження своїх повноважень для здійснення захисту особи яка притягається до адміністративної відповідальності.

Повноваження адвоката на участь у розгляді справи посвідчуються ордером, що його видає адвокатське об'єднання, або відповідною довіреністю на ведення справи.

В той же час залишається законодавчо невизначеним питання підтвердження повноважень для іншого фахівця у галузі права.

Стосовно цього питання практика достатньо різна. Деякі судді просять надати нотаріально посвідчену копію диплома про вищу юридичну освіту, деякі належним підтвердженням вважають пред’явлення посвідчення чи то наказу тієї чи іншої юридичної компанії, копію договору про надання правової допомоги, копію нотаріально посвідченої довіреності. За вже більш, як 4 (чотири) роки правозахисної практики бачили багато варіантів підтвердження повноважень.

В той же час вважаємо очевидним право іншого фахівця у галузі права здійснювати захист прав та законних інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Також вважаємо недопустимим порушення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на вільний вибір захисника, що очевидно є складовою права на захист.

Вважаю за необхідне внесення змін до ст. 271 КУпАП, якими буде визначено перелік документів, які підтверджують повноваження захисника – іншого фахівця у галузі права у справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись власною практикою хочемо запропонувати наступний перелік документів, що має надавати захисник – інший фахівець у галузі права:

  • Завірена належним чином копія диплому про вищу юридичну освіту;
  • Копія договору про надання юридичних послуг або нотаріально посвідчена довіреність в тексті якої чітко зазначається, що особа яка притягається до адміністративної відповідальності уповноважила фахівця у галузі права «повірену особу» бути його (її) захисником у справах про адміністративні правопорушення.

Вважаємо, що внесення відповідних змін до чинного законодавства, а саме до ст. 271 КУпАП «внесе ясність» у здійснення захисту у справах про адміністративні правопорушення – фахівцями у галузі права та належним чином забезпечить здійснення права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на вільний вибір захисника та, як наслідок і забезпечить право останньої на захист.

Список використаних джерел:

  1. Закон України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» в останній редакції від 02. 12. 2012 року (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3477-15);
  2. Кодекс України про адміністративні правопорушення поточна редакція від 19. 01. 2019 року (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/80731-10 );
  3. Конституція України редакція від 30. 09. 2016 року (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 );
  4. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» редакція від 05. 08. 2018 року(https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 );
  5. Рішення Конституційного суду України у справі № 1-17/2000 від 16. 11. 2000 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v013p710-00 );
  6. Рішення Європейського суду з прав людини у справі № 27004/06 від 24 листопада 2011 року «Загородній проти України» (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_739 ).     

Автори статті:       Ігнатенко Всеволод Владиславович

 Юрист, керуючий партнер юридичної компанії «IGNATENKO law company», співзасновник юридичної компанії «Global deal law», аспірант Юридичного факультету Національного авіаційного університету.

      Меньшиков Георгій Олександрович

Юрист, партнер юридичної компанії « IGNATENKO law company», співзасновник юридичної компанії «Global deal law»

    Сторощук Ольга Ігорівна

Юрист, старший партнер юридичної компанії «IGNATENKO law company»,  аспірант Юридичного факультету Національного авіаційного університету

2242
Просмотров
2
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення