Правочин під впливом помилки як backup в реальному житті. Огляд судової практики

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ст. 229 ЦКУ).

Яким чином помилка може впливати на дійсність Ваших дій?

1. Дружина надала свою згоду чоловікові на укладання ним договору купівлі-продажу їх спільної квартири. Згода посвідчена нотаріально. Покупці повідомили дружину, що куплять їх квартиру за 350 т. дол. США, та навіть дали аванс у розмірі 10 т. дол. США.

Проте згодом чоловік продав квартиру лише за 48 т. грн.

Дружина звернулася до суду з проханням визнати недійсними її нотаріальну згоду на продаж чоловіком їх власної квартири та договір купівлі-продажу квартири.

Підстава визнання недійсним правочинів – помилка, адже дружина думала, що продає квартиру за 350 т. дол. США, а не 48 т. грн.

Вона навіть виграли три інстанції, але Верховний Суд України скасував всі судові рішення та повністю відмовив у задоволені вимог.

ВСУ у постанові від 12.10.2016 зазначив: «Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати на момент вчинення правочину. Особа повинна довести, що така помилка дійсно трапилась і що вона має істотне значення.

Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.

Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Позивачка надала письмову згоду чоловіку на укладення договору купівлі-продажу квартири за ціною та на умовах на його розсуд. При цьому в письмовій згоді зазначено, що позивачка підтверджує, що діє вільно, не помиляючись щодо обставин, викладених у цьому правочині. Вимоги чинного законодавства щодо змісту і правових наслідків цього правочину та зміст, зокрема, статей 203, 215, 229 ЦК України нотаріус їй роз'яснив.

Отже, позивачці завчасно було відомо про намір її чоловіка продати спірну квартиру й вона погодилась на укладення договору купівлі-продажу чоловіком за ціною та на умовах на його розсуд.

З огляду на ці обставини, доводи позивачки про те, що зі змістом договору купівлі-продажу вона не ознайомилась, оскільки вважала, що квартира буде продана за ціною 350 тис. доларів США, не можуть бути підставою для визнання заяви про згоду на укладення правочину та договору купівлі-продажу недійсними.

Таким чином, позивачка не довела належними та допустимими доказами наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення».

Отже, можливо, в нотаріальній заяві слід робити застереження щодо допустимої вартості продажу квартири, або вирішувати такі питання спільно.

Читатйе статтю: Аналогія закону та судова практика

2. У 2004 році літній чоловік подарував жінці, яка за ним доглядала, квартиру, а у 2012 вона звернулася до суду з проханням виселити його з цієї квартири та заборонити чоловіку чинити їй перешкоди в користуванні квартирою.

Чоловік звернувся із зустрічним позовом, щоб визнати договір дарування квартири недійсним, адже він думав, що укладає з жінкою договір довічного утримання. Чоловік приїхав з Росії, українською мовою не володів. Підписуючи договір, чоловік його не прочитав.

Одним словом, помилився.

ВСУ в постанові від 27.04.2016 зазначив: «Особа на підтвердження своїх вимог повинна довести наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення.

Наявність чи відсутність помилки - неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час укладення договору дарування замість договору довічного утримання, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз'яснення нотаріусом суті договору, а й за такими обставинами як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі; наявність у позивача спірного житла як єдиного; відсутність фактичної передачі спірного нерухомого майна за оспорюваним договором дарувальником обдаровуваному та продовження позивачем проживати в спірній квартирі після укладення договору дарування.

З огляду на викладене суд першої інстанції, установивши, що Особа 8, як людина похилого віку, за станом здоров'я потребує стороннього догляду та матеріальної допомоги, погодився на передачу квартири, яка є його єдиним житлом та у якій він продовжував проживати після укладення договору дарування, у власність Особи 6 лише за умови довічного утримання й, укладаючи спірний договір, помилявся щодо правової природи правочину, прав та обов'язків, які виникнуть після його укладення між ним і відповідачем, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним спірного договору дарування в порядку статті 229 ЦК України».

До речі, доглядальниця, яка намагалася передчасно забрати квартиру, померла раніше за «дарувальника», не дочекавшись остаточного судового рішення.

Отже, факторами помилки можуть бути вік, стан здоров’я, потреба у догляді та наявність спірного житла, як єдиного, що має особа.

Загалом, аналіз судової практики показав, що особи не часто використовують фактор помилки, як підставу для визнання правочину недійсним, а більшість випадків стосуються помилкового відчуження нерухомості.

Автор статті: Піддубко Євгеній