18.09.2016 | Автор: LEXLIGA
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ПРАВО ГРОМАДЯН НА ПОВЕРНЕННЯ СУМИ ПОДАТКУ З ДОХОДІВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ, НАДМІРНО СПЛАЧЕНОЇ ІЗ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ

Правила оподаткування податком на доходи фізичних осіб в Україні встановлені таким чином, що безпосередній платник цього податку – фізична особа, самостійно не бере участі в його обрахуванні та сплаті до бюджету. У більшості випадків за нього цю функцію здійснює податковий агент.

Податковим агентом, як це визначено у п. 14.1.180 ст. 14 Податкового кодексу України, є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента-юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Більш того, законодавець у нормах Податкового кодексу (пункт 179.2 статті 179) передбачив звільнення фізичної особи від обов’язку подання податкової декларації в тих випадках, якщо платник податку на доходи фізичних осіб отримував доходи виключно від податкових агентів.

Такий порядок, з одного боку, звільнює платника податку від обов’язків і витрачання часу на ознайомлення з нормами податкового законодавства та розрахунку податку, а отже і від відповідальності, а з іншого боку, культивує у громадян фінансову та податкову безграмотність і незнання своїх прав.

Отже, метою декларування доходів з фізичних осіб є не тільки сплата податку до бюджету, а й заявлення платниками свого права на повернення з бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, надмірно сплачених з їх заробітної плати у минулому податковому періоді. Таке повернення частини податку на доходи фізичних осіб, сплаченого громадянами із заробітної плати, здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права на податкову знижку.

У визначенні Податкового кодексу України (п.п. 14.1.170 п. 14.1 ст.14) податковою знижкою є документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку-резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів-фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати у випадках, визначених цим Кодексом.

Право на податкову знижку передбачене у статті 166 ПК України, у якій зазначено, що платник податку має право на податкову знижку за наслідками звітного податкового року. Підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2. п. 166.1 ст.166 ПКУ). Тобто, з огляду на наведене, необхідною умовою застосування податкової знижки є все ж таки подання платником податку податкової декларації.

Водночас слід зазначити, що право на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року має виключно платник податку – резидент України, який має реєстраційний номер облікової картки платника податку або відмітку у паспорті про те, що через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку. Фізичні особи-підприємці та особи, які займаються незалежною професійною діяльністю (самозайняті особи), не мають права на нарахування податкової знижки по податку на доходи фізичних осіб щодо свого річного оподатковуваного доходу, одержаного у межах провадження їх підприємницької (незалежної професійної) діяльності, тому що такий дохід не вважається заробітною платою. Цього права також не мають і усі інші особи, які одержують доходи, відмінні від заробітної плати.

Крім цього, Податковий кодекс у п. 166.4 ст. 166 вводить й інші обмеження права платників податку на одержання податкової знижки, зокрема: якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься; податкова знижка може застосовуватися виключно до доходів, одержаних платником податку протягом року у вигляді заробітної плати, при цьому загальна сума нарахованої податкової знижки не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року як заробітна плата.

До податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року можуть бути віднесені наступні фактично здійснені протягом такого року витрати у вигляді:

  • частини суми процентів, сплачених платником податку за користування іпотечним житловим кредитом, що визначається відповідно до статті 175 ПКУ;
  • суми коштів або вартості майна, перерахованих (переданих) платником податку у вигляді пожертвувань або благодійних внесків неприбутковим організаціям, у розмірі, що не перевищує 4 відсотків суми його загального оподатковуваного доходу такого звітного року;
  • суми коштів, сплачених платником податку на користь закладів освіти для компенсації вартості здобуття середньої професійної або вищої освіти такого платника податку та/або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати;
  • суми коштів, сплачених платником податку на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань, виробів медичного призначення для індивідуального користування інвалідів), а також суму коштів, сплачених платником податку, визнаного в установленому порядку інвалідом, на користь протезно-ортопедичних підприємств, реабілітаційних установ для компенсації вартості платних послуг з реабілітації, технічних та інших засобів реабілітації, наданих такому платнику податку або його дитині-інваліду у розмірах, що не перекриваються виплатами з фондів загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування, крім:
    • косметичного лікування або косметичної хірургії, включаючи косметичне протезування, не пов'язаних з медичними показаннями, водолікування та геліотерапії, не пов'язаних з лікуванням хронічних захворювань;
    • протезування зубів з використанням дорогоцінних металів, порцеляни та гальванопластики;
    • абортів (крім абортів, які проводяться за медичними показаннями або коли вагітність стала наслідком зґвалтування);
    • операцій із зміни статі;
    • лікування венеричних захворювань (крім СНІДу та венеричних захворювань, причиною яких є побутове зараження або зґвалтування);
    • лікування тютюнової чи алкогольної залежності;
    • придбання ліків, медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг, які не включено до переліку життєво необхідних, затвердженого Кабінетом Міністрів України;
  • суми витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім'ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування):
    • при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю – суму, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень;
    • при страхуванні члена сім'ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім'ї чи за їх сукупністю – 50 % суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім'ї;
  • суми витрат платника податку на: оплату допоміжних репродуктивних технологій згідно з умовами, встановленими законодавством, але не більше ніж сума, що дорівнює третині доходу у вигляді заробітної плати за звітний податковий рік; оплату вартості державних послуг, пов'язаних з усиновленням дитини, включаючи сплату державного мита;
  • суми коштів, сплачених платником податку у зв'язку із переобладнанням транспортного засобу, що належить платникові податку, з використанням у вигляді палива моторного сумішевого, біоетанолу, біодизелю, стиснутого або скрапленого газу, інших видів біопалива;
  • суми витрат платника податку на сплату видатків на будівництво (придбання) доступного житла, визначеного законом, у тому числі на погашення пільгового іпотечного житлового кредиту, наданого на такі цілі, та процентів за ним.

Платники податку, які бажають скористатися правом на податкову знижку за підсумками звітного року, повинні протягом року, наступного за звітним, подати до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси (місцем проживання, за яким він береться на облік як платник податків у контролюючому органі) податкову декларацію за формою, встановленою Наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 р. № 859, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 р. за № 1298/27743. При цьому, контролюючі органи зобов’язані проводити необхідну консультаційну допомогу з питань заповнення декларації та безкоштовно надавати бланки декларації.

Для оформлення податкової знижки понесені платником податку витрати повинні бути підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов’язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання). Оригінали цих документів або їх копії не потрібно додавати до податкової декларації, але вони повинні зберігатися платником податку протягом всього строку давності (тобто впродовж 1095 днів, тобто 3 років, від дня декларування податкової знижки).

Підсумовуючи викладене, хотілося б зазначити, що право на податкову знижку мають всі громадяни України, які отримують дохід у вигляді заробітної плати та сплачують (через податкового агента) податок на доходи фізичних осіб. Державі вигідно, щоб громадяни не мали уявлення про механізм сплати цього податку, а також не знали свої права, встановлені податковим законодавством, оскільки не використання права на податкову знижку дає державі додаткові надходження.

Ця стаття є лише загальним оглядом питання щодо права платника податку на повернення частини сплаченого податку на доходи фізичних осіб. Особливості участі кожного з перелічених вище видів витрат у складі податкової знижки потребують роз’яснення в окремих статтях.

Автор консультації: Володимир Злобін, юрист фірми LEXLIGA 

 

0
Нравится
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення